Директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик розповів Тижню про те, із чим пов’язана поява Камали Гарріс у публічному просторі, її імовірні спроби балотуватися на посаду президента 2028 року, а також про стан Демократичної партії.
— Нещодавно Камала Гарріс уперше після поразки на виборах виступила з різкою критикою Дональда Трампа, а напередодні стала несподіваною гостею на Met Gala. Західна преса зазначає, що з моменту відставки вона зважувала свій наступний крок, обираючи між участю у виборах губернатора Каліфорнії 2026-го й ще однією спробою балотуватися на посаду президента 2028 року. Із чим пов’язана поява Гарріс саме сьогодні? І який з названих сценаріїв найбільш імовірний?
— Думаю, поява на публіці Камали Гарріс повʼязана з тим, що люди цікавляться, куди вона поділась. Десятки мільйонів людей 2024 року проголосували за неї та нині дивуються, чому її голосу не чутно. Крім того, це зручний момент, бо є певне падіння рейтингів Трампа, зокрема розчарування багатьох з тих, хто за нього голосував. До того ж демократи не мають нині якогось явного лідера. Тож, мабуть, є шанс нагадати про себе.
Однак, на мою думку, шансів на 2028-й у Камали Гарріс небагато, хоча, звісно, вона може спробувати вивчити якісь уроки, зробити висновки з поразки минулого року. Чесно для себе з’ясувати, чи є шанс, що треба змінити. Врешті-решт, 2024-го вона мала лише кілька місяців замість нормального періоду перед виборами. Додаткова складність була й у тому, що інша людина лишалася президентом. Тож теоретично такий сценарій можливий, але думаю, що американці захочуть нових облич. Щодо виборів губернатора, то в Камали Гарріс будуть шанси, тим паче вона збудувала чимало місцевих, регіональних альянсів з іншими ключовими гравцями.
— Загалом Демократична партія протягом останніх місяців переживає кризу, її рейтинг має історично низький рівень: лише 7 % виборців ставляться до неї «дуже позитивно». Чому Демократична партія ніяк не вийде із цієї кризи й так слабко реагує на заяви Трампа?
— Демократична партія дійсно має не найкраще становище. Вони не можуть прийти до тями після торішньої поразки, і цей період дуже затягнувся. Замість конструктиву й погляду в майбутнє досі намагаються зʼясовувати стосунки у своєму середовищі й визначати, хто та чому програв. Немає консенсусу щодо нової програми, нової виборчої коаліції.
Стара коаліція вичерпала себе. Багато тих, на кого розраховували демократи, не голосували за них. Зокрема, остаточно втратили велику частину голосів робочого класу, тобто тих, хто колись був опорою демократів. Є проблеми й по інших категоріях виборців.
Тож треба визначитися, якою має бути нова коаліція: чи повертати довіру тих, хто відійшов від партії, чи шукати нових голосів деінде? Важливим буде й питання лідера, бо поки що немає чіткого розуміння щодо того, хто поведе вперед партію.
— Чи можливе перезавантаження Демократичної партії в найближчій перспективі й від чого воно залежить? Наприклад, у США час від часу відбуваються протести проти політики президента Трампа та його Адміністрації. Чи можуть вони мати якийсь вплив?
— Шанси для відновлення, звісно, є. Падіння рейтингів Трампа навряд чи стане тимчасовим явищем, тож цим треба скористатися. Протести проти президента важливі для Америки, її суспільства. Але цього замало. Демократи мають починати рутинну роботу майже з нуля. Час до проміжних виборів 2026 року ще є. І тоді маятник американської політики може похитнутися в інший бік.