Друга розповідь історика Віталія Михайловського з циклу «Освітлені віки нашої історії: українські землі у XIV – XVI ст.», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium.
Володарі у нашій історії у XIV–XVI ст. часто залишалися у тіні. Таке ставлення до коронованих осіб, чи то князів, а тим паче королів, походило від того, що володар вважався здебільшого чужим, особливо після другої половини XIV ст. У нашій історії, після зникнення Руського королівства, були представники різних пануючих династій. П’ясти, Анжу, Яґеллони – у Польському королівстві, Ґедиміновичі – у Великому князівстві Литовському. А ще після 1572 року. були виборні королі. Вони сповідували різні типи управління підданими та підлеглими територіями. Разом з тим, діалог підданих з володарями випрацював специфічну форму сприйняття королівської влади та влади великого князя. Специфікою цього діалогу була своєрідна демократичність спілкування, де і володар і піддані, насамперед шляхта, випрацювали специфічні форми та уявлення про власні права та владу.