Минулого тижня у партії Polska 2050 стався серйозний внутрішній розкол: польська міністерка клімату та довкілля Пауліна Хенніг-Клоська заявила про вихід з неї та оголосила створення нової парламентської групи «Центр». До неї також приєднався ще десяток депутатів.
За словами політикині, посадовці, які виходять з фракції, хочуть повернути собі можливість «працювати над втіленням обіцянок, даних під час кампанії 2023 року». Водночас вона запевнила, що вони продовжать залишатися «лояльними партнерами» коаліції.
Засновник партії Шимон Головня пояснив розкол інакше. Під час виступу у Сеймі він зазначив, що причина виходу депутатів криється не у розбіжностях щодо програми чи способу її реалізації.
«Потрібно сказати чітко: ця група розкольників йде не тому, що має інші політичні ідеї, іншу програму чи інше бачення реалізації справ. Причина їхнього відходу одна — ненависть до Катажини Пельчинської-Наленч. Я надзвичайно критично оцінюю рішення, яке вони ухвалили. Вважаю, що це їхня величезна політична помилка. Помилка, за яку вони заплатять у короткостроковій перспективі», — заявив він.
Це внутрішньопартійне загострення почалося з виборів керівництва, які відбулися кілька тижнів тому, під час якого обидві політикині зійшлися у другому турі внутрішнього голосування. Польське видання Onet зазначало, що внутрішня кампанія у Polska 2050 супроводжувалася звинуваченнями на адресу Катажини Пелчинської-Наленч у використанні державних посад для зміцнення підтримки всередині партії.
Після оголошення результатів обидві політикині публічно заявили про готовність працювати разом і продемонстрували символічне примирення. Однак, як тоді підкреслювало видання Gazeta Wyborcza, напруга між ними нікуди не зникла. Додамо, що до розколу партія була третьою за величиною політичною силою.
Польський політолог, PhD з політичних наук, науковий співробітник Інституту політичних наук та адміністрування і Центру європейських компетенцій Університету Марії Кюрі-Склодовської (UMCS) у Любліні Якуб Ольховський у коментарі Тижню зазначає, що розкол у партії не є несподіванкою, оскільки Polska 2050 почала занепадати, коли її лідер Шимон Головня отримав лише 4,99% голосів на президентських виборах 2025 року, хоча розраховував на вихід у другий тур, а потім пішов у відставку з посади голови партії, і довгий час було незрозуміло, хто врешті-решт його замінить.
«Відбувся розкол, який, найімовірніше, означає кінець Polska 2050 як політичної сили. Опитування громадської думки показують, що поляки не до кінця розуміють, про що ця партія, і існує багато злісних та глузливих коментарів — підтримка партії становить близько 1-2% і наразі не має шансів потрапити до парламенту. У цій ситуації розкол у партії ще більше її послаблює. Група, яка утворила фракцію “Центр”, ймовірно, залишиться лояльною до уряду та прем’єр-міністра Туска, сподіваючись за це бути включеною до виборчих списків правлячої Громадянської коаліції», — вважає він.
На думку політолога, ті, хто залишився у Polska 2050, ймовірно, будуть змушені підкреслювати свою «незалежність», щоб вижити, зберегти власну ідентичність та уникнути «розпуску».
«Вони також, швидше за все, спробують залучити ліберальних виборців, незадоволених діями уряду. Однак в умовах глибокої політичної поляризації центристські виборці очікують серйозних політиків і серйозних пропозицій — того, чого Polska 2050 не мала раніше і наразі не має», — каже Якуб Ольховський.
У коментарі Тижню він також зазначив, що ситуація довкола партії дещо ускладнює функціонування уряду і коаліції, але не становить особливо значної загрози, оскільки Polska 2050 має слабкі позиції.
«Обидва парламентські клуби, утворені внаслідок розколу, мають по 15 членів — мінімальну необхідну кількість. “Політичні переходи” до інших партій є легкими, що могло б повністю маргіналізувати Polska 2050. Водночас прем’єр-міністр Дональд Туск є дуже досвідченим політиком, і, ймовірно, не боїться десятка депутатів без значної підтримки, навіть якщо вони залишать правлячу коаліцію», — додає Якуб Ольховський.
Водночас оскільки Польща є об’єктом інтенсивної дезінформаційної діяльності з боку Росії, цю ситуацію, безсумнівно, використають у кампаніях, спрямованих на поглиблення соціальної поляризації у країні та послаблення довіри до уряду та держави.
«Однак, з огляду на обмежене політичне значення Polska 2050, не варто очікувати якоїсь суттєвої російської активності у цьому напрямку — це радше побічний ефект. Основна дезінформаційна та пропагандистська діяльність і надалі зосереджуватиметься на критиці “русофобського уряду”, Європейського Союзу, України та на підтримці проросійських сил, наприклад, “Конфедерації”», — зазначає Якуб Ольховський Тижню.
