Головною новацією документа є норми, згідно з якими для пряме чи опосередковане придбання 10%, 25%, 50% або 75% статутного капіталу будь-якої фінансової установи, необхідно отримати письмове погодження органу, що здійснює державне регулювання певного ринку фінансових послуг.
Проте відповідний державний орган може як видати дозвіл на укладання такої угоди, так і відмовити в ньому.
Якщо дозвіл не буде отримано, то особа, яка придбала вищевказану частку, не матиме права користуватися придбаними акціями, а також іншим чином брати участь в управлінні фінустановою.
Рішення ж органів управління установи, прийняті за участю такої особи, не матимуть юридичної сили.
Таким чином, з початком 2012 року органи, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг (НБУ, ДКЦПФР або Національна комісія з регулювання в сфері ринків фінансових послуг), фактично отримали можливість контролювати зміну власників фінансових установ.
Читайте також: «Антикорупційні» зусилля влади не зачіпають коренів корупції