Тиждень.ua: Як проходить ваш звичайний день у СІЗО?
– День починаєтсья із зарядки та чашки чаю. Потім, залежно від розпорядку й прогулянки у дворі – обід. Багато читаю – або історичні або ж науково-популярні книжки. Ввечері дивимося телевізор – футбол або фільми. Пишу скарги щодо своєї справи. Апеляцію подав, оскільки мене засудили незаконно. Прокуратура, до речі, теж подала. Каже – "вирок незаконний", бо мало дали. Просять 15 років.
Тиждень.ua: Як до вас ставляться співкамериники? Охоронці? Адже ви убили міліціонера.
– Особливих привілеїв не маю, ставлення, як і до всіх інших. Ставлення до мене адміністрації, охоронців – у межах законодавства.
Тиждень.ua: Віталію, розкажіть про умови утримання в СІЗО: як виглядає камера, в якій вас утримують, скільки з вами людей.
– Камера у нас приблизно 6,5х3,5 метри, на 10 осіб. Одне вікно з потрійними ґратами, біля входу туалет, рукомийник, столик на 5 осіб, розетка, телевізор, вентилятор – який дозволили на літо, двоярусні залізні нари. Крім того, дозволили користуватися кипятильниками, згідно розпорядку дня.
В камері, здебільшого, перебуваємо у горизонтальному положенні, оскільки повернутися ніде.
Один раз на день годинна прогулянка у дворику, там є турник, бруси.
Харчування не відрізняєтсья різноманітністю, але вижити можна. Дивлячись на все зсередини, я розумію, що умови нашого утримання держава переклала на плечі наших рідних, за що їм Велика Подяка!
Тиждень.ua: Як ви ставитеся до героїзації Вашого образу в суспільстві?
-Я негативно ставлюся до ідеалізації, чи героїзації, мого образу серед людей. Зрозумійте, у родині покійного, як і в мене, сталася трагедія. І я не хочу, аби з мене хтось робив героя.
Тиждень.ua: Ви пов'язані з ВО "Свобода". Розкажіть, як саме ви потрапили до цієї організації, як довго співпрацюєте?
– В жовтні 2010 року я балотувався в депутати до Броварської районної ради. На той час, відповідно до законодавства, було необхідно, аби кандидатів делегувала політична сила. Тому мене висунула ВО "Свобода", хоч я безпартійний. Але мою передвиборчу програму броварський територіальний виборчий комітет не взяв! А моя фотографія та автобіографія не були вивішені на виборчих дільницях у нашому селі (Семиполки – Ред.).
А раніше, у березні 2006 року, я брав участь у виборах до Броварської районної ради, до якої пройшов за 17-м номером по списку "Батьківщини". Однак, за день до публікації списку у місцевій газеті рішенням політичної ради "Батьківщини", до якої входило три особи, мене виключили з партії. А на моє місце, за гроші, поставили підприємця із села Заворичі. Тоді мене звинуватили у нібито "поганих висловлюваннях" на адресу партії. Я насправді "висловлювався", однак на адресу місцевого керівника, яка використовувала партійні кошти для власних потреб.
Тиждень.ua: Чи плануєте у майбутньому займатися політикою? Можливо, Балотуватися до Броварської міськради.
– Чи буду я займатись політикою? Не знаю. Адже зараз ,як бачите, мені є чим зайнятися. Хоча політика – це соціально-політичні процеси, які стосуються мого життя. І коли ти згоден з якоюсь політичною силою – ти ідеш на вибори і голосуєш, висловлюєш свою підтримку. А якщо бачиш, що нічого не змінюється – то ти або погоджуєшся і мовчиш, або щось робиш! Ви подивіться, на яких машинах їздять працівники райвідділів міліції, прокурори ,судді. За зарплатню рядового оперативника у 2000-3000 гривень на місяць.
Тиждень.ua: Розкажіть, чим завершилася історія з нанесенням вам побоїв. Чи повідомляли Вам про якесь рішення, пов'язане із запитом, який давав суд?
– Слідчий, заступник Броварського міжрайонного прокурора Бургела, навмисне приховав факт нанесення мені тілесних ушкоджень 4 вересня 2011 року в селі Семиполки, біля кафе "Лелека", приблизно о 02:30 – було зламане плече.
Читайте також: Вбивство у Семиполках: селянська солідарність зіштовхнулася з міліцейською
Крім того, Бургела приховав побої, які мені нанесли члени слідчо-оперативної групи в день затримання (6 вересня 2011 року – Ред.). Однак є свідки – наприклад, Удовенко Марія Петрівна, яка це підтвердила в суді.
Також слідча група двічі піднімала мене на п’ятий поверх Броварського відділку, де в одному з кабінетів, вікна якого виходили на двір, погрожували розправою та змусили давати "потрібні" покази – наприклад те, що я був п’яний, або пам’ятав, як ніс рушницю. А начальник карного розшуку взагалі обіцяв "і в Африці мене знайти", якщо раптом щось.
Про все це знав Броварський міжрайонний прокурор Гарник, в.о. голови Броварського міськрайонного суду Шевчук, де 9 вересня 2011 року, під час видачі санкції на арешт, я просив призначити судово-медичну експертизу щодо тілесних ушкоджень. Того ж вечора заступник начальника Броварського МВ Хартанович, який бачив мій стан, розпорядився дати мені йод та зеленку.
Експерт Покладій, яка робила експертизу, зафіксувала лише перелом плеча, який мав би класифікуватися як середньої тяжкості ушкодження. Я б хотів задати питання експерту – а на відеозапису відтворення подій то не ви присутні? Не ви задаєте мені питання у прокуратурі та у Семиполках, поблизу кафе "Лелека"? Невже ви не бачили синці, гулі, гематоми, вибитий зуб, зламані ребра? Струс головного мозку також не помітили, хоча мене нудило, я втрачав свідомість.
Взагалі та Покладій була товаришкою покійного Симоненка і вся броварська міліція робила в Покладій судові експертизи ,які їм були потрібні. Про схожі обставини мені розповіли ще двоє засуджених, яким Симоненко робив експертизи у Покладій, однак вони вже "поїхали по-лагерях"…
Всі ці люди знали про мій фізичний та психологічний стан, однак не вжили жодних дій, аби надати мені медичну допомогу.
Суд же, до складу якого входила Тамара Міхієнкова, Рябець та Батюк, не робили жодних запитів, вони обмежилися лише висновком експерта Покладій. Всі мої клопотання та клопотання адвокатів про допит слідчого,слідчої групи, експерта – були відхилені.
Тиждень.ua: Чому, на Вашу думку, прокурор почала вимагати іншого покарання? Чи задовольнило це Вас?
Прокурор почала вимагати іншої кваліфікації тому, що їй ,певно, судді сказали це зробити. Адже жодними показаннями та доказами не підтверджується те, що Симоненко виконував у кафе "Лелека", о третій годині ночі, якісь-там службові обов’язки. Він там банально пиячив. Справа в тому, що слідство не велось і не ведеться ані попереднє, ані судове. Вони тільки й вишукують щось таке, аби звинуватити мене в умисному убивстві. Це їм потрібно, аби найтяжче мене покарати. Про це свідчить подана прокурором Таран апеляційна скарга на м'якість покарання. Нині прокурор просить посадити мене на 15 років, хоча на чому ґрунтується така позиція – досі невідомо. Певно на словах слідчого, які ніхто не перевірив. Справа перебуває на особистому контролі у генпрокурора, але що таке "на контролі"? Ви ж не думаєте, що хтось буде додержуватись закону?
Тиждень.ua: І як же боротися зі свавіллям міліції?
– Не мовчати. Говорити про це у ЗМІ. Якщо ж відомо про конкретні злочинні дії правоохоронців, прокурорів, суддів чи держслужбовців – не варто боятися. Потрібно викладати таку інформацію з вказівкою – хто такий, де працює, що скоїв чи навпаки, не зробив, бере чи вимагає хабарі… У Броварах так, нещодавно, СБУ «закрило» двох правоохоронців, які продавали наркотики.
Чому виникають месники типу "Ніжинських робінгудів"? Держава, по-суті, це піраміда, що заробляє на народові. Потрібно зробити відкритим доступ громадськості до міліції та прокуратури, зробити в кабінетах прозорі двері й дозволити доступ до них. А то не зрозуміло, для кого і на кого вони працюють. Скажіть, для чого у нас слідчому кийок, протигаз, лом у кабінеті, якщо його інструменти це Кодекс, папір та ручка?