Свобода та незалежність мають свою ціну. Кожна модерна нація має сама здобути свою незалежність та свободу. Це справа власної гідності. Ніколи не буває легко. Ніколи і ніхто не буде робити за нас нашу роботу. Це виключно наша справа.
Коли імперія наносить останній удар – це означає її агонію. У своєму вирі вона ладна втопити усіх, хто поруч. Наше завдання витримати не тільки сьогодні, а й завтра, коли ми будемо стояти на своїх кордонах та захищати свою країну.
Усі люблять повторювати, що історія — вчителька життя. Можливо, ми не зовсім добре розуміємо логіку Цицерона. Менше з тим, якщо подивитися на наших сусідів за останні 100 років і поставити просте питання: “Хто повставав за свою свободу серед тих народів, хто не мав власної держави?”, росіяни виявляться самотніми. Вони не спромоглися збудувати свою національну державу. Вони почали відновлювати імперію.
Червона імперія зростала у розмірах до 1945 року, попри те, що у 1941-1942 роках вона стояла на межі поразки. Її падіння у Другій світовій війні з іншою імперією — гітлерівським Райхом — не сталося лише тому, що ті, хто люто ненавидів більшовиків, у темні часи мороку війни, підтримав менше зло. Але менше зло не перестало бути злом. Воно й надалі прагнуло підкорити собі увесь світ.
Друге просте питання: “Хто у нашій частині Європи боровся за свою свободу після 1945 року?” Ми знаємо відповідь на це питання! Ми боролися. Знають його литовці, латиші та естонці. Знають поляки, знають угорці, і я дуже сподіваюся, що вони цього не забули. Знають чехи та словаки. Знають німці, що прагнули позбутися прокляття Другої світової і стати нормальною та здоровою нацією. Знають фіни, що ціною неймовірних зусиль і втратою території зберегли свою незалежність. Не знають росіяни та білоруси.
Росіяни пишаються своєю високою культурою та історією, яка, на їхню думку, має світове значення. Але якщо ви навіть почати війну гідно не можете, то про що з вами можна вести мову? Для них це “спецоперація”. Без прапора і з мітками, як у орків, на техніці. Для них це традиційна цинічна операція з “примусу до миру”.
Вам, росіянам, варто таки забратися геть зі своєю “братньою любов’ю”. Ми прекрасно живемо без вас. Так, ми часом помиляємося. Ми сваримося між собою, але це наші помилки і наші чвари. Не ваші. Займіться собою. Ми самі вирішимо, як нам жити. Але знаю одне – остаточно без вас.