Українські поети XVI–XVIII століть можуть звучати сучасно, а доба бароко має стати модною. Так вважають організатори першого «Фестивалю барокової поезії: від Зиморовича до Сковороди».
«Поезія доби бароко — це цілий світ. Українці в ранньомодерний час писали про все — і про кохання і плотські утіхи, і про героїчні вчинки, жалобу і біль», — розповідає Ганна Гороженко, кураторка проєкту «Історія зі смаком». Розуміти, що українська література XVI–XVIII століть — це незвіданий для більшості пласт, учасникам проєкту було дуже прикро. Тому команда «Історія зі смаком» подалася на мистецький конкурс Українського інституту книги з ідеєю проведення Фестивалю і перемогла в ньому. Тому Фестиваль відбудеться 21 червня в Музеї гетьманства за сприяння УІК. Вхід — безкоштовний, а програма неймовірно строката.
Читайте також: Як українська медієвістика пережила ХХ століття: колоніальна травма й інтелектуальна відвага
Програма включає лекції та фахові дискусії літературознавців про поезію доби бароко і її місце в українській літературі. Вони відбуватимуться як онлайн — із прямим ефіром на сторінці Фестивалю в соцмережі, так і офлайн — у Музеї гетьманства на Подолі в Києві. На подвір’ї музею буде представлений світ українського бароко — музика на старосвітських інструментах, театральні вистави за п’єсами XVII–XVIII століть, перформанси, танці і майстер-класи.
«Наша мета — показати, наскільки високою і вишуканою була українська культура цього періоду, зокрема література. Поезія — це екстракт культури, і вона найкраще виявляє увесь її смак», — ділиться Ганна Гороженко.
Український поет Іван Величковський у XVII столітті міркував, як це — створювати поезію від глибини серця:
…Мніть: бути легко писанія діло —
Три персти пишуть, а все болить тіло.
Проте, попри муки творчості, поети творили і лишили нам, сучасникам, величезний спадок. У програмі Фестивалю — обговорення літературного доробку ректорів Києво-Могилянської академії, які писали вірші, наприклад, Лазаря Барановича. Також йтиметься про геральдичну поезію — присвячену родинам шляхтичів і козацької старшини. Говоритимуть і про любовну й еротичну лірику, і про посполитську — повсякденну побутову поезію. Учасники дискутуватимуть також про латиномовну й польськомовну, лівобережну і правобережну поезію українців. Окремою темою стане доробок ренесансних і барокових поеток, які залишили по собі поетичні твори.
Читайте також: «Відчувати лет свободи — Дай мені цю насолоду». Українська жіноча література доби бароко
Серед учасників дискусій — літературознавці, історики, філософи, музикознавці, зокрема Назар Федорак, Тарас Лютий, Ростислав Семків, Остап Українець, Олена Руда, Олена Курганова, Галина Крук, Євгенія Ігнатенко, Володимир Панченко, Вадим Назаренко, Мирослава Андрющенко, Катерина Дудка.
У назві Фестивалю є прізвище призабутого нині автора початку XVII століття — Симеона Зиморовича. Він жив у Львові, писав вірші, присвятив поему весіллю свого брата і, на жаль, помер молодим. Брат Симеона — Бартоломей, отримавши високу посаду львівського урядника, опублікував написані вірші. Завдяки цьому світ побачив твір «Роксоланки то є руські панни». У неділю, 21 червня, в сквері Музею гетьманства буде представлена вистава за мотивами поеми, яка є осмисленням культури українців XVII століття і зв’язку різних поколінь. Симеон Зиморович писав свій твір після завершення тривалої дванадцятилітньої війни з Московським царством. У той час українські воїни саме поверталися з перемогою додому. Вистава, над якою працює Студія старовинних танців «Joyssance» на чолі з Владою Самойловою, поєднує вірші раннього бароко й нинішні події. Виставу допомогли втілити актори Театру ветеранів. «Це вистава про людей XVII і XXI століть, які опинилися в досить схожих реаліях. Це вистава про жінок і чоловіків, їхні зв’язки, розірвані війною… і попри все, це поезія про кохання. У виставі лунатимуть вірші Симеона Зиморовича і українська музика XVII століття», — розповідає режисерка-постановниця Влада Самойлова.
Читайте також: Український бароковий театр: більше, ніж шкільна драма
На заході будуть представлені й театральні інтермедії з Галаганівського вертепу, які поставила Інесса Кужом. Ляльки, які беруть участь у виставах, — це копії ляльок XVIII століття, оригінали яких зберігаються у Музеї літератури в Києві. «Вертепних лялькових колекцій у мене дві: одну складають репліки Галаганівського вертепу, другу — авторські маріонетки, де персонажі-архетипи такі ж, як в оригіналах українських вертепів, але з тими рисами, якими мені самій хотілося їх наділити», — розповіла лялькарка Інесса Кужом.
А ще лунатимуть старосвітські інструменти Ансамблю давньої музики Костянтина Чечені і його учнів — Студентського ансамблю давньої музики. Звучатимуть твори українських композиторів XVII–ХVIII століть, виконані на лютнях, дудах, лірі. Під час програми будуть виконані українські канти — міські пісні ранньомодерної доби.
На додачу, в межах Фестивалю можна буде помилуватись бароковими танцями й опанувати їх на майстер-класах. Також запланований книжковий ярмарок нових і букіністичних видань барокової літератури.
За анонсами і розкладом Фестивалю можна стежити на сторінці заходу в соцмережі.
Читайте також: Українська література до Котляревського: як повернути її в культурний обіг
