Партійна система в Україні за майже 20 років незалежності так і не утвердилась, а середня тривалість життя партійного проєкту з кожними виборами тільки скорочується. Якщо в 90-х роках партії створювали партійні осередки, проводили збори, будували кар’єри від рядових партійців до керівників організацій, то сьогодні все зводиться до одноразових партійних проєктів, які рідко коли доживають до кінця каденції ради, до якої було обрано її представників.
Хоча мало би бути навпаки, адже виборчі закони кожного разу збільшують роль політичних партій у виборчих процесах, звівши її практично до абсолюту в останній редакції Виборчого кодексу. Ця тенденція чітко прослідковується, якщо проаналізувати, від яких партій висувались ті чи інші кандидати в депутати чи голови. Візьмемо для прикладу місто Кропивницький.
Міська рада Кропивницького складає 42 депутати і міського голову. У 2015 році в раду було обрано 10 представників Блоку Петра Порошенка «Солідарність» (міського голову і 9 депутатів), 7 депутатів від «Нашого краю», 6 – від «Батьківщини», 5 – від Опозиційного блоку, 4 – від УКРОПу, по 3 від «Самопомочі», Радикальної партії Олега Ляшка, Рідного міста, та 2 депутати від ВО «Свобода».
В міській раді було створено «демократичну коаліцію» у складі фракцій БПП, ВО «Батьківщина», УКРОПу, Самопомочі, РПЛ та ВО «Свобода». Секретарем міськради було обрано Володимира Смірнова, «нове обличчя» із Об’єднання «Самопоміч». Проте коаліція в такому форматі проіснувала менше 4-х місяців.
Першою фракцією, яка випала з процесу, виявилась «Самопоміч». Через розбіжність у поглядах на два питання порядку денного, секретаря міськради Смірнова за один день несподівано було змінено на представника РПЛ Сергія Бойка.
Проте і цей формат більшості проіснував не довго. Менш ніж через півроку «демократична більшість» змінилась на «недемократичну». Розвал коаліції спровокував міський голова Андрій Райкович, який подав кандидатуру представниці Опозиційного блоку на посаду свого заступника. Проти цього повстала фракція Батьківщини, якій і була обіцяна ця посада. Їх підтримали Свобода, РПЛ, частина БПП і частина УКРОПу, а також Самопоміч, яка на той час вже півроку була в опозиції до міського голови.
Міська рада на деякий час була «паралізованою», адже жодна зі сторін не могла зібрати більшість, і засідання ради не збирали кворуму. Проте, після затяжної кулуарної роботи, на наступному засіданні голосувала вже нова більшість у складі міського голови, фракцій «Наш край», «Рідне місто», «Опозиційний блок», частини депутатів із фракцій БПП, УКРОП і одного депутата Самопомочі. Заступником міського голови було призначено представницю Опоблоку, а секретарем міськради – Андрія Табалова, лідера Нашого краю.
Першим депутатом, який зрадив свою партію, став Олександр Артюх. Його виключили із Об’єднання «Самопоміч» за спільні голосування з Опозиційним блоком, які відбулись в супереч рішенню фракції. За народною ініціативою колишні однопартійці спробували позбавити його мандату, однак це їм не вдалося – на заваді стала територіальна виборча комісія, яка заблокувала таку ініціативу.
Попри заяви керівництва фракцій БПП та УКРОПу зробити зі своїми «порушниками дисципліни» те саме, тобто виключити їх зі своїх лав, на практиці цього не відбулося. Рада і далі працювала у такому форматі, а нова промерська більшість голосувала з перевагою в один голос. З часом кількість депутатів, що входила до цієї більшості, зросла. Проте це було помітно лише за результатами голосування. Формально «демократичні фракції» до коаліції так і не увійшли, а «порушники» фракційної дисципліни зі своїх фракцій не вийшли.
Ніхто офіційно не змінював членства у фракціях, аж доки країна не занурилась у нові виборчі перегони. Так, наприкінці 2018-го фракцію Радикальної партії залишає Михайло Демченко, а фракцію БПП – Богдан Товстоган.
Після президентських виборів фракцію БПП залишила Валентина Яремчук, яка очолила обласну організацію партії «Голос», а фракцію «УКРОП» – Віталій Бєлов, єдиний депутат цієї фракції, який залишився в опозиції до міського голови і «не порушив фракційної дисципліни». Про вихід із фракції «Самопоміч» також публічно заявив Володимир Смірнов, який балотувався від партії «Українська Стратегія Гройсмана» до Верховної Ради, хоча формально з фракції він так і не вийшов.
Після парламентських виборів ситуація в міській раді змінилась ще сильніше. Фракцію партії екс-президента залишили її колишній керівник Ігор Волков разом із Сергієм Калапою, Сергієм Кріпаком та Андрієм Кролевцем, а залишок фракції (3 депутати) змінив назву на «ЄС». Фракцію партії «Опозиційний блок» залишили всі п’ятеро депутатів, згодом створивши депутатську групу «ОПЗЖ».
Від кого ж пішли депутати, які залишились у фракціях?
Європейська Солідарність. З «оновленою» Європейською Солідарністю із дев’яти депутатів залишились лише Валентина Яремчук (яка раніше встигла вийти з БПП і очолити Голос, а перед виборами скласти повноваження), Юрій Деркаченко та Ігор Захаров. Сергій Калапа пішов на вибори з міським головою та його «Пропозицією», Ігор Волков та Сергій Кріпак опинилися у списках «Слуги Народу», Богдан Товстоган пішов разом із господарниками з Нашого краю, а Ігор Голофаєв і Андрій Кролевець вирішили ці вибори пропустити. Власного кандидата в міські голови партія не висунула, неофіційно підтримавши чинного мера Райковича, який іде від «Пропозиції».
Наш край та Рідне місто. Всі без виключення депутати НК знову йдуть за списками цієї ж партії. Єдина відмінність – Валерій Шутка балотується не до міської, а до обласної ради. Натомість, партії вдалося залучити до себе депутатів з інших партій, а саме Богдана Товстогана з БПП, Віталія Пінчука з Самопомочі. Партія «Рідне місто» також зберегла всіх своїх депутатів. Обидві партії мають власних кандидатів у міські голови.
ВО «Батьківщина». Аналогічна ситуація з попередньою партією – всі депутати зберегли свою відданість. При чому, як і Наш край, «Батьківщина» встигла побути і при владі, і в опозиції. На відміну від попередніх виборів, партія висуває власного кандидата на посаду міського голови – лідера фракції Олександра Цертія.
Опозиційний блок. Цю партію залишили всі депутати. Це пов’язано із партійним розколом на національному рівні – Кропивницький входив до сфери впливу Фірташа-Льовочкіна, тому місцевий Опоблок майже повним складом перейшов до ОПЗЖ. Виключенням став один депутат, який вирішив балотуватись від близького до ОПЗЖ місцевого політичного проєкту «Перспектива міста». І ОПЗЖ, і Перспектива міста висувають власних кандидатів на міські голови, тим самим конкуруючи на спільному електоральному полі.
Радикальна партія Олега Ляшка. Партія втратила всіх своїх депутатів. Так, Рафаель Санасарян, довго обираючи з усього різноманіття партій, які йдуть на вибори, пристав до партії Артема Стрижакова. Сергій Бойко, який давно змінив симпатії з РПЛ на Батьківщину, на вибори вирішив іти з політичною силою «За Майбутнє», яку пов’язують із олігархом Ігорем Коломойським. А Михайло Демченко, в свою чергу, обрав політичну силу Юлії Тимошенко. Не зважаючи на втрати, йде на місцеві вибори оновленою командою.
УКРОП і «Самопоміч». Ці партії не братимуть участі у виборах до міської ради, адже УКРОП та Самопоміч втратили всіх людей і практично зникли. Так, по різним спискам розбіглись члени фракції «Самопоміч». Віталій Пінчук подався до господарників з «Нашого Краю», Олександр Артюх іде на вибори третім номером списку Євросолідарності, а Володимир Смірнов, який відзначався постійними протистояннями з міським головою Андрієм Райковичем, іде на вибори в списках партії «Пропозиція», яку власне і очолює нинішній міський голова. До Батьківщини приєднався член фракції «УКРОП» Віталій Бєлов, який вже давно синхронно голосував саме з представниками білосердешних. Лідер укропівців Михайло Бєжан та депутат Володимир Зайченко йдуть за списками «Слуги Народу». А от Сергій Горбовський вирішив цього разу до міськради не балотуватись.
ВО «Свобода» не втратила жодного депутата, проте не змогла вчасно і якісно подати документи в ТВК про участь у нинішніх виборів, тому теж опинилась поза політичними процесами.
Отже, маємо статистику: із 42 депутатів до кінця своєї каденції змінили свою партійність 21, тобто рівно 50%. З них четверо встигли змінити свою партійність двічі. Більшість переходів відбулося внаслідок поразки на виборах, розвалу або реорганізації партійного проєкту. Також можна констатувати, що чим більший вік партії, тим більша її стабільність і тим менше відбувається переходів. Хоча це правило не поширюється на проєкти під місцеві вибори – вони можуть мати і більшу стійкість, якщо мають достатню фінансову основу.
Партії, які створюються під президента, після його поразки на виборах втрачають до 80% членства. Такі партії залишають ті, хто не готовий бути в опозиції.
Загалом же, в Україні відсутня партійна система, і новий виборчий кодекс наразі не сприяє її появі чи розвитку. Рекрутинг в партії перетворюється на різновид бізнесу. Для того, щоб стати кандидатом від певної політичної сили, не обов’язково поділяти її ідеологію і робити партійну кар’єру – достатньо домовитись з керівництвом осередку перед самими виборами.
Отже, для ефективного розвитку системи політичних партій Україна потребує здійснення нової реформи – реформи політичних партій.