10-го числа кожного місяця польські націоналісти збираються під стінами президентського палацу у Варшаві з квітами та лампадками, щоб ушанувати колишнього президента Леха Качинського, який загинув разом із 95 іншими членами польської урядової делегації в авіакатастрофі в Росії 2010 року. Вони вимагають також справедливості. Пенсіонер у розмаяному на вітрі дощовику не сумнівається, хто став причиною катастрофи: «Владімір Путін і Дональд Туск», тодішній прем’єр-міністр Польщі.
Думку, що центристський уряд (який зараз збирається складати повноваження) причетний до змови та вбивства правого президента, поділяє меншість поляків, але серед ультраправих вона вкорінена дуже глибоко. Проте на останньому мітингу демонстранти відчули, що справедливість наближається. Партія «Право і справедливість» (ПіС) під проводом Ярослава Качинського, брата-близнюка покійного президента, наприкінці жовтня виграла парламентські вибори й висунула провідного прибічника теорій змови навколо авіакатастрофи Антоні Мацеревича на міністра оборони.
Читайте також: Випробування для Туска
Під час своєї першої каденції при владі у 2005–2007 роках ПіС розколола країну релігійними та культурними питаннями, а також шукала нікому не потрібних сварок із Німеччиною та Європейським Союзом. На думку деяких поляків, новий уряд — підтвердження того, що ПіС не змінилася. «Це як повернення на десяток років назад», — каже добре вдягнений чоловік у кав’ярні неподалік, проводячи пальцем по списку міністрів у газеті. Феміністки попереджають про повернення до середньовіччя, ліберальні редактори — про репресії.
Навіть дехто з електорату ПіС засумнівався. Партія впевнено перемогла минулого місяця, зігравши в ході виборчої кампанії на втомі суспільства від восьмирічного правління центристської партії «Громадянська платформа» (ГП). Щоб завоювати симпатії поміркованих виборців, Качинський, який доклався до розколу, ще будучи прем’єр-міністром у 2006–2007 роках, назвав кандидатом на цю посаду свою врівноваженішу заступницю Беату Шидло. Але все вказує на те, що реальної влади в неї буде дуже мало. Качинський заперечує те, що її відсунули в тінь. Але коли інсайдери в партії складали список майбутніх членів уряду, то прізвище Шидло ніде не фігурувало (як сказав один із керівників ПіС, «вона заслужила кілька днів відпочинку»).
Натомість у складі нового кабінету відчувається рука Качинського. Силові відомства дісталися його приятелям; економічні, якими він менше переймається, лишилися фахівцям. Чимало міністрів — ветерани останнього уряду ПіС, зокрема й міністр юстиції Збіґнєв Зьобро, полум’яний борець із корупцією, який має звичку вести розслідування проти політичних опонентів. Заслужений дипломат Вітольд Ващиковський, який упав у немилість в еру ГП, став новим міністром закордонних справ. Очікується, що основну увагу він приділятиме розвитку трансатлантичних зв’язків (хоча Адміністрація Обами й не обов’язково має відповісти взаємністю). Єврофілам більше до вподоби його заступник із європейських питань Конрад Шиманський, колишній дієвий член Європейського парламенту.
Читайте також: Політика нової доби. Підсумки виборів у Польщі
Але найбільше здивування викликало саме повернення Мацеревича, колишнього заступника міністра оборони. Кожен другий поляк вважає його ненадійним. Багатьох союзників Польщі тривожить його схильність до перебільшення. Останнім часом ПіС тримала Мацеревича подалі від людських очей (за винятком зустрічі з польською діаспорою в Чикаго, на якій він натякнув, що Туск, нинішній голова Європейської ради, був агентом таємної служби Штазі в НДР). Шидло заперечувала можливість призначення його міністром оборони. А тепер він прийматиме наступний саміт НАТО у Варшаві в липні.
Качинський закликав до «відновлення республіки». Можливо, тут зашифрований його грандіозний проект моральної революції, кульмінацією якого має стати створення «четвертої республіки»: радикальний відхід від безладних компромісів, котрими супроводжувалося падіння комуністичної влади в Польщі (другою була міжвоєнна республіка, а першою — Річ Посполита XVII століття). Цей проект — тривожний для одних і заманливий для інших — перервала поразка ПіС на виборах вісім років тому. Зараз у Качинського є і голоси, і команда, щоб спробувати втілити його в життя.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com