Реформа енергетичного сектору назріла в Україні давно. Адже саме його застиглість у пострадянській системі була чи не основним гальмом економічних і соціальних перетворень, робила державу вразливою до шантажу ззовні, затягувала її в боргову яму. Політики використовували й використовують популістські спекуляції, щоб заблокувати перехід до нормального ринкового середовища в енергетичному секторі. Зумовлена цим багатоступінчаста система ціноутворення, перехресне субсидування, цілковита непрозорість і монополізація виробництва, транспортування та збуту різних видів енергії робила енергетику клондайком для вимивання коштів держави (тобто платників податків) у приватні руки.
Реформі енергетичного сектору було присвячено окремий розділ укладеної наприкінці минулого року коаліційної угоди. Він передбачав проведення «лібералізації та перехід на єдині для всіх споживачів принципи ринкового ціноутворення на газ та електроенергію з метою створення стимулів для їх економії». Тоді ж було зафіксовано намір правлячої коаліції забезпечити необхідні умови залучення інвестицій для проведення структурної модернізації енергетичної галузі, реконструкції об’єктів інфраструктури та збільшення власного видобутку газу, нафти й вугілля.
Однак, оскільки реформування сектору стало наслідком тиску обставин і зовнішніх сил (насамперед МВФ), то воно й далі наштовхується на явний і прихований опір олігархів та чиновників, що зацікавлені у збереженні корупційних механізмів, і відбувається повільно, непослідовно, зі збереженням лазівок для зловживань.
Уже зараз очевидно, що визначені в коаліційній угоді дедлайни не будуть витримані навіть приблизно. Так, у І кварталі 2015 року мала б завершитися гармонізація регуляторного середовища функціонування ринків природного газу та електричної енергії в Україні з нормами європейського Третього енергетичного пакета. Наразі більше шансів на це в газового ринку, стосовно якого відповідний закон був у березні проголосований у першому читанні й начебто має шанси бути ухваленим загалом уже найближчим часом. Менш визначеними є перспективи приведення до норм Третього енергетичного пакета ринку електроенергії.
Читайте також: Суміш примусу, зволікання та успішного досвіду сусідів
31 березня, коментуючи перспективи комплексного реформування сектору, заступник глави Адміністрації президента Дмитро Шимків заявив, що остаточно робота над реформою енергетики України повинна завершитися лише до 12 червня. Мовляв, на 10 квітня «будуть розроблені в усіх напрямках перші пріоритети, перші чернетки, бачення їх концепцій», на 30 квітня – «проміжні результати, проведена оцінка, моделювання, що стосуються енергоефективності, тарифів» тощо.
До 10 квітня Міненерговугілля має розробити і внести на розгляд КМУ: 1) проект галузевої програми реформування вугільної галузі; 2) проект Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу України на 2015-2019 роки; 3) законопроект «Про обов’язкове відокремлення видів діяльності в електроенергетиці»; 4) законопроект про внесення змін до Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» з урахуванням пропозицій Секретаріату Енергетичного співтовариства.
Тарифи та субсидії
Слід віддати належне нинішній владі: попри складну соціально-політичну ситуацію в країні, вона таки наважилася на давно назріле й життєво необхідне для оздоровлення української енергетики приведення тарифів для різних категорій споживачів до ринкового рівня. Тарифи на газ зрівнялися на позначці 7,19 грн/м³ майже для всіх категорій (для населення їх було значно підвищено, а для комерційних споживачів знижено). Цей крок позбавив необхідності фінансувати корупційний дохід облгазів, які раніше продавали в кілька разів дорожче комерційним споживачам пільгове паливо «для населення».
Але, на жаль, залишився корупціогенний виняток у вигляді пільгового тарифу на газ для підприємств теплокомуненерго (ТКЕ). Від 1 квітня для них він становитиме лише 3 грн/м³, що зберігає ризик перепродажу іншим категоріям споживачів уже за ціною 7,19 грн/м³. Крім того, внаслідок збереження пільгової ціни для ТКЕ та соціальних 200 м³/місяць для населення на час опалювального сезону залишається, хоч і значно зменшений, дефіцит Нафтогазу (за оцінками цього року він може сягнути $3–4 млрд проти $8 млрд торік).
Не вистачило нинішній владі політичної волі піти на такий самий рішучий крок у встановленні цін на електричну енергію, як і на газовому ринку.
По-перше, збережено корупціогенний тариф на споживання населенням від 100 до 600 кВт•год електроенергії за місяць. Скільки саме використовує той чи той споживач (100, 200, 400 чи 550 кВт•год), знатиме лише постачальник. Таким чином, приватні обленерго можуть і надалі продавати електрику, нібито використану цією категорією споживачів (тариф на яку від 1 квітня встановлений на рівні 63 коп./кВт•год) по 140,7 коп. споживачам із затратами понад 600 кВт•год за місяць.
По-друге, приведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня триватиме два роки, що негативно позначиться на стані української електроенергетики та її здатності диверсифікувати джерела постачання палива, проводити необхідну модернізацію.
Читайте також: Тернистий шлях реформ
Якщо враховувати трикратну девальвацію гривні, яка сталася зараз, то збільшення доларової ціни на електроенергію навіть до квітня 2017 року дорівнюватиме не більш ніж 15% порівняно із 2013 роком, причому за умови, що до того часу курс утримуватиметься на нинішньому рівні. Наразі ж ціни на електроенергію в доларах у нас, попри квітневе підвищення, є не те, що не більшими, а навпаки у 2–2,5 раза нижчими, аніж у 2013-му. При цьому ціна усіх видів палива (від ядерних зборок до газу й значної частини вугілля), а також необхідного для модернізації галузі обладнання номінується саме у валюті.
Ще гірша ситуація із цінами на газ внутрішнього видобутку. Так, для Укргазвидобування ціна реалізації була збільшена лише до 1590 грн ($68) за 1 тис. м³, що в кілька разів дешевше, ніж імпортований газ. За такої ціни розраховувати на критично необхідне для зміцнення енергетичної безпеки держави стрімке нарощення внутрішнього видобутку годі. А отже, Україна й надалі змушена буде купувати дорогий газ за кордоном.
Непродуманою виявилася й реформа системи субсидій. Зрозуміло, що, максимально спростивши їх надання, влада намагалася знизити рівень соціального невдоволення й загрозу масових неплатежів за новими тарифами. Однак у нинішньому вигляді принципи субсидування абсолютно демотивують від ощадливості у використанні газу та електроенергії, енергозбереження й утеплення житла. Хоча мало бути навпаки.
Надання субсидії ніяк не пов’язане з тим, наскільки марнотратно використовують тепло. Понад те, якщо її отримувач утеплить помешкання, це призведе до скорочення не його витрат, а обсягу субсидії. Аналогічна ситуація і з використанням електроенергії: встановлення енергоощадних побутових приладів чи ламп замість затратних за нинішніх умов субсидування недоцільне. Врешті, субсидію можуть отримати навіть власники кількох квартир (які за певними винятками мають дохід від їх здачі в оренду), але не можуть на неї розраховувати ті, хто витратив упродовж останнього року понад 50 тис. грн, зокрема й на утеплення власного житла.
Різко спростивши отримання субсидій і не встановивши ефективних критеріїв їх надання, уряд спровокує зростання споживання газу та електроенергії навіть порівняно з минулим роком. І весь тягар оплати підвищених тарифів ляже на державний бюджет.
Диверсифікація та демонополізація
Важливим досягненням року, що минув після повалення режиму Януковича, стала реальна диверсифікація джерел постачання імпортованих первинних джерел енергії. Це стосується насамперед газу, але так само актуально й щодо вугілля (наприклад, із його 0,48 млн т, імпортованих у січні – лютому 2015 року для потреб ТЕС і ТЕЦ, також лише 25% становило російське вугілля, решта надійшла із ПАР, Польщі та інших країн). У І кварталі 2015 року із 5,8 млрд м³ імпортованого газу лише 2,16 млрд м³ надійшло з Росії, а 3,65 млрд м³ було придбано в ЄС. Таким чином, частка Газпрому впала до 37%. Попри досягнення домовленостей із РФ про 100-відсоткову знижку на газ у ІІ кварталі 2015 року, міністр енергетики Демчишин запевнив у намірі продовжувати імпорт палива з ЄС за наявними контрактами. А норма закону «Про ринок газу», який зараз готується до ухвалення в цілому, передбачає, що частка одного джерела не повинна перевищувати 30% імпорту блакитного палива.
Ще у травні 2015 року Україна приєдналася до європейської Платформи руху і запасів газу в газосховищах. У 2014-му Кабмін прийняв рішення про реформування НАК «Нафтогаз України». Пропонується виділити з нього акціонерні товариства «Українська газотранспортна система» та «Українські газові сховища». Згідно з коаліційною угодою до кінця 2015 року мали відбутися комплексна реорганізація НАК «Нафтогаз України» та сертифікація оператора ГТС із метою відокремлення діяльності з видобування, транспортування, зберігання й постачання природного газу та забезпечення прозорого й безперешкодного доступу до газотранспортної інфраструктури.
Читайте також: Очищення крові. Чому банків стає менше
5 березня Верховна Рада України проголосувала в першому читанні законопроект «Про ринок природного газу». Найближчим часом імовірне його ухвалення в цілому. Якщо закон таки буде прийнято у квітні, то 1 жовтня він набуде чинності, а до 1 червня 2016 року оператор ГТС має бути повністю відокремлений від постачальника, тобто Нафтогазу.
Законопроект передбачає, що ринок природного газу функціонуватиме на засадах вільної добросовісної конкуренції і на принципах забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів; вільного вибору постачальника; рівності прав на провадження зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з купівлею-продажем та постачанням природного газу; невтручання держави у функціонування ринку, за винятком випадків, коли це є необхідним для забезпечення загальносуспільних інтересів; гарантування рівних прав доступу до ГСУ. Ціни на роздрібному та оптових ринках визначатимуться з урахуванням енергетичних характеристик природного газу. Зміна постачальника за ініціативою відповідного споживача має бути завершена в термін, що не перевищує трьох тижнів від дня надання повідомлення таким споживачем про намір змінити постачальника.
Паралельно із законодавчим реформуванням газового сектору важливу роль у його лібералізації відіграють зусилля Кабміну щодо повернення під контроль державної компанії розподільчих газогонів, які урядом Азарова у 2012 році були передані фактично у власність облгазам (більшість із яких контролюється структурами Дмитра Фірташа).
В електроенергетиці, відповідно до коаліційної угоди, відокремлення передачі та розподілу електроенергії від інших видів діяльності суб’єктів, які здійснюють діяльність на тому самому ринку, має відбутися до 2016 року. Натомість до липня 2015-го має набути чинності не менш важливий Кодекс електричних мереж. Для споживачів електроенергії цей документ важливий тим, що скасовує «Правила приєднання до електромереж», які нині діють, і вводить нові. Вони дадуть споживачеві значно більше прав і мають покласти край корупції.
Реформування ринку електроенергії наштовхується на протидію ДТЕК Ріната Ахметова та кількох великих акціонерів українських обленерго, котрі в такому випадку втратять нинішнє монопольне становище на ринку.
У пошуках української Тетчер
Украй складно відбувається й реструктуризація вугільної галузі. Відповідно до коаліційної угоди протягом 2015–2016 років потрібно було б приватизувати всі вуглевидобувні підприємства й ліквідувати або законсервувати до 2019 року всі шахти, які не вдалося б приватизувати. До ІІ кварталу 2015-го мала б набути чинності заборона державної підтримки для модернізації/технічного переоснащення старих шахт, а також будівництва нових та переданих в оренду чи концесію. Від ІІ кварталу 2015 року передбачалася лібералізація вугільного ринку: впровадження біржової форми торгівлі вугіллям (електронні торги) з метою переходу до ринкового ціноутворення на енергетичне вугілля; перехід на прямі договори продажу, ліквідація ДП «Вугілля України».
Читайте також: Простий рецепт подолання корупції
Нещодавно Володимир Демчишин заявив, що державне підприємство «Вугілля України» буде ліквідовано способом банкрутства уже незабаром. Відтак шахти та їхні об’єднання зможуть прямо продавати паливо споживачам. Програма діяльності КМУ передбачала приватизацію 37, консервацію 24 та закриття 32 збиткових шахт протягом 2015–2019 років. Наразі Кабінет Міністрів затвердив перелік тих, які підлягають приватизації у 2015-му: відокремлений підрозділ Шахтоуправління «Нововолинське» ДП «Волиньвугілля», Шахта «Південнодонбаська № 3», Шахта «Дмитрова» ДП «Красноармійськвугілля», Шахта «Центральна» ДП «Красноармійськвугілля», відокремлені підрозділи ДП «Львіввугілля» та ін. Є у списку й пакет акцій 16,5% Шахти ім. Засядька.
Однак припинення у 2015 році дотування видобутку вугілля та підготовка до закриття шахт наштовхнулися на опір шахтарів та фактичних власників державних копалень. Шахтарські профспілки пригрозили масштабними акціями протесту й навіть захопленням влади в Києві, якщо влада не змінить підходу до вугільної галузі. Гостроти ситуації додавала активна гра на цій темі ДТЕК Ріната Ахметова, котра, володіючи як шахтами, так і основними споживачами вугілля в країні – ТЕС, почала домагатися різкого (у півтора раза й більше) підвищення цін на вугілля й вироблену ТЕС електроенергію.
Попри публічні заяви міністра енергетики Володимира Демчишина про достатність раніше встановлених тарифу на електроенергію та ціни на видобуте в Україні вугілля, врешті йому, схоже, таки довелося поступитися перед тиском ДТЕК. Зокрема, у ЗМІ з посиланням на учасників ринку потрапила інформація, що за результатами І кварталу тариф на теплову електроенергію для ТЕС буде підвищено майже на 40%. Так само, за інформацією джерел, буде підвищено й ціну на вугілля газової групи, що спалюється при її виробництві, до 1500 грн/т. Із Міненерго почали надходити сигнали про можливість повернення до часткового дотування державою видобутку вугілля, що піддає сумніву імовірність проведення найближчим часом реформи в цій проблемній галузі.