Яким чином сформувалася ідея Днів польського кіно як окремого проекту Інституту?
— Власне, Дні польського кіно (називатися вони можуть дещо по-різному) відбуваються в усьому світі. Їх проводять відділення Польського Інституту в тій чи іншій країні. Це завжди один із найважливіших для Інституту проектів, який передбачає презентацію найкращих стрічок останнього часу. У Києві він був започаткований 12 років тому. Фестиваль змінювався, розвивався — якщо тоді починався лише з Києва, то сьогодні охоплює шість міст: Київ, Харків, Одесу, Вінницю, Луцьк та Маріуполь.
Стрічки яких жанрів побачить глядач цього року?
— Загалом ідеться про сім фільмів. Дні польського кіно в одному місті тривають приблизно тиждень, тож відповідно кожного вечора можна буде побачити інший фільм. Стрічки завжди йдуть мовою оригіналу з українськими субтитрами.
Ми традиційно показуємо фільми, створені за останні два роки, і презентуємо максимально різножанрове кіно. Саме тому 2017-го можна буде побачити як комедії (дуже тішимося, що цьогоріч показуємо фільм «Планета самотніх» / «Planeta Singli» — давно на фестивалі не було комедії настільки безшабашної), так і дитяче й молодіжне кіно («За блакитними дверима»).
Читайте також: Локальна перемога над Голлівудом
Намагаємося за можливості показати також фестивальне кіно — те, яке, мабуть, важче достукується до глядачів. Тут я виділив би, зокрема, фільм «Остання сім’я» / «Ostatnia Rodzina», який, окрім того що вже зібрав кілька важливих нагород на світових кінофестивалях, торік здобув найвищу нагороду кінофестивалю «Молодість». Тому нам особливо приємно показати його на великому екрані в усіх куточках України.
Увагу аудиторії трохи обійшов фільм «Новий світ» / «Nowy Świat», знятий два роки тому, хоча в ньому є історія абсолютно українська, ця стрічка присвячена темі міграції, а один із трьох її сюжетів — біографії українки Віри. Тому нам теж важливо її представити.
Показуватимемо й трилер «Червоний павук» / «Czerwony Pająk». Останні кілька років у Польщі були дуже популярними такі містичні стрічки, тому нам хотілося б висвітлити й цей бік сучасного польського кінематографа.
Дуже активно прозвучала на міжнародній арені кінокартина «Марія Склодовська-Кюрі» / «Maria Skłodowska-Curie» — амбітна копродукція кількох країн: Бельгії, Франції, Німеччини й Польщі.
Ну а для відкриття фестивалю ми завжди обираємо особливий фільм. Цього року ним стане «Мистецтво кохання. Історія Міхаліни Віслоцької» / «Sztuka Kochania. Historia Michaliny Wisłockiej» — спроба поговорити про легендарну епоху й легендарну особистість у Польщі. Віслоцька — гінеколог, яка в часи заборон, часи комунізму в Польщі дозволяла собі говорити про секс просто та відкрито й випустила книжку, яка стала хітом і яка, власне, й називалася «Мистецтво кохання».
Чиатйте також: Польський театр «прописався» у Києві
Ми дуже раді, що в Києві й Одесі на показах буде присутня дочка Міхаліни Віслоцької пані Кристина Білєвич і що глядач дістане можливість ще ближче познайомитися зі світом стрічки, її особливою атмосферою тощо. Це дуже жіночне кіно, зворушливе, часом відверте й неабияк щире.
Цьогоріч у програмі Днів польського кіно не буде документальних фільмів?
— Так. Звісно, фестиваль значною мірою має на меті презентувати основні тенденції останнього часу в польському кінематографі, і тому до програми регулярно потрапляли документальні стрічки. Але цього року ми свідомо зупинилися на художньому, ігровому кіно.
Як вам вдається передивитися потрібну кількість фільмів для репрезентативної вибірки?
— Ми, безперечно, маємо багатьох партнерів, із якими консультуємося, зокрема цього року нашим партнером є фестиваль «Молодість». Я сам щойно повернувся з кінофестивалю в Гдині (Gdynia Film Festival) — основного й найбільшого фестивалю польських художніх фільмів. Уже видивлявся там стрічки для наступних Днів польського кіно. Наші працівники завжди, коли можуть, потрапляють до кінотеатрів, а ще в нас є певна добірка фільмів, які виходять на дисках, ми її регулярно поповнюємо. Загалом намагаємося вибрати найрепрезентативніше кіно різних жанрів.
Яким чином фестиваль та його місія змінилися за ці 12 років? Про що ви говорили тоді — і про що говорите зараз?
— Якщо на початку Дні польського кіно мали презентувати передусім найвідоміші імена, — починали з ретроспектив найвідоміших режисерів, Зануссі, Вайди тощо, — то сьогодні можемо собі дозволити показувати саме сучасне польське кіно, таке, яким воно є, не женучись за іменами й зірками. Хоча, звісно, все це переплітається: за 12 років дуже багато зіркових режисерів, акторів відвідало Україну як гості фестивалю, та й цього року глядач побачить на екрані багато відомих обличь — без цього ніяк.
Читайте також: На шведському «Квадраті» виросла «Пальма»
Разом із тим «Червоний павук» та «Остання сім’я» — два ігрових дебюти, і це дуже типово для сучасної Польщі: у кіно прийшло чимало молодих цікавих режисерів. Наприклад, у тій-таки Гдині найбільшу кількість нагород зібрав фільм, який для режисера є дебютним (йдеться про «Тиху ніч»), хоча поруч у конкурсі була, зокрема, стрічка Аґнєшкі Голланд.
Чи правильно було б казати, що ви запрошуєте на фестиваль масового глядача?
— На сьогодні ми дуже пишаємося тим, що Дні польського кіно справді підходять саме для широкого глядача. Одним із критеріїв відбору фільмів для нас завжди є не тільки нагороди та позитивний відгук, а й глядацький фідбек. Це ті стрічки, що зазвичай збирають найбільші каси та отримують призи глядацьких симпатій на фестивалях.
Із докладним розкладом показів фестивалю «Дні польського кіно» для всіх шести міст можна ознайомитися за посиланням http://www.polinst.kiev.ua/event1192.html