Віктор Чумак: «Юридичні помилки у справі Шеремета тягнуть за собою прийняття абсолютно несправедливих або неправосудних рішень. Це політичний тиск та свавілля»

Політика
22 Березня 2021, 14:49

Перебуваючи на посаді заступника Генерального прокурора, ви постановою від 3 лютого 2020 року задовольнили клопотання слідчого Василя Бирка та продовжили строк досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо вбивства журналіста Павла Шеремета до двох місяців. Які матеріали ви досліджували, аби  переконатися в необхідності продовжити строк?

 

– Я це зробив, бо ніхто інший не міг продовжити строки. Я не був заступником Генпрокурора, який курував поліцію, і  не був у групі прокурорів. Але в той день, коли треба було продовжити це розслідування, Генерального прокурора не було на місці, а міг продовжити або він, або перший заступник Віталій Касько. Він залишався за Генерального, а я за взаємозаміністю виконував обов’язки Каська. Порадившись із ним та Рябошапкою(Генеральний прокурор на той час – Ред), ми прийняли рішення, що я підпишу, як заступник, про що чітко написано у 294 статті КПК України. Були клопотання слідчих та адвокатів про те, що є необхідність дослідити певні факти. Досудове розслідування проводиться два місяці по відношенню до особи, згідно з КПК України, після пред’явлення підозри воно продовжується на певний термін. 

 

Касько складав цю постанову. Тоді ми розуміли, що не проведені певні експертизи, не всі факти досліджено, є клопотання адвокатів щодо невинуватості осіб. Ми в постанові прямо зазначили, що продовжили строки з метою перевірки об'єктивності певних даних, зокрема тих, які висунуті стороною захисту в ході слідства, задля забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування прокурором дано в кримінальному провадженні вказівки щодо негласних слідчих розшукових дій. Задля перевірки в тому числі наведених стороною захисту доводів про непричетність підозрюваних. Ви ж розумієте, що продовження досудового розслідування – необхідна процесуальна дія, якщо не встановлені факти, з якими можна йти до суду. 

 

Безумовно. Але можна або продовжити  досудове розслідування, або закрити справу, якщо немає доказів причетності осіб до скоєного злочину, чи не так?

 

– Так, якщо ти точно впевнений, що там абсолютно немає винуватості. Але слідчі наполягали, що їм треба провести експертизи, а справа резонансна. Розумієте, якби ми з Каськом були адвокатами, то треба було закривати справу. А будучи заступником Генерального прокурора, ти стаєш на позицію відомства, в якому служиш. І ти цю позицію відстоюєш. Розумієте, справу мені ніхто не приносив. Справа була безпосередньо у слідчих, вона була не в будівлі Генеральної прокуратури.

 

Читайте також: Андрій Riffmaster Антоненко. Рік за ґратами

 

Тобто не ознайомлюючись з матеріалами справи, ви прийняли на віру слова слідчих про те, що доказів достатньо, які підтверджують ймовірну причетність осіб до вбивства Шеремета?

 

– Так, на підставі клопотання й того, що цю постанову особисто готував та правив Касько разом зі мною, ми того дня знаходились в кабінеті… Не довіряти першому заступнику Генпрокурора в мене не було жодних підстав. 295 стаття КПК України не вимагає ознайомлюватись з матеріалами справи.. Справу не можна було закривати. Вона закривається, коли, за великим рахунком, встановлені докази свідчать про абсолютно непричетність цих осіб до злочину. Таких доказів не було, були лише сумнівні. Прокуратура – це сторона обвинувачення, а не захисту. Хоча в принципі, якщо немає доказів, це вже суд має вирішувати, приймати сторону підозрюваного чи ні. Але завдання людини, яка працює в прокуратурі, – це в принципі збирати докази далі. Якщо закон дає можливість це зробити, то так і роблять.

 

При продовженні строків досудового розслідування прокурори оцінюють обґрунтованість підозри на підставі вже наявних доказів. Що вас переконало, що підозра обґрунтована? Які саме матеріали справи дали підстави Каську вважати, що Кузьменко, Антоненко та Дугарь причетні до вбивства Шеремета?

 

– Була не дослідженою або не закінченою експертиза. Попередня експертиза говорила що особа в капюшоні та інша по ході підпадають під ознаки. Підозра була обґрунтована судом. І вона до сих пір обґрунтована. Прокурори це стверджують. Якщо ти є членом групи прокурорів, у тебе є доступ до цих матеріалів,  до кожного аркуша, і ти можеш їх перевірити. Заступники Генпрокурора вводяться рішенням Генпрокурора тільки в резонансних, крутих справах. Коли ти  приймаєш цю процесуальну дію (ставиш підпис в постанові про продовження розслідування, – Ред), то приймаєш її на підставі клопотання, де описано обґрунтовані докази. Прокурори там не прописують докази невинуватості…

 

Читайте також: Андрій Антоненко: «Я вважаю себе політв’язнем і військовополоненим у власній країні»

 

Ми говоримо зараз про докази, які підтверджують винуватість, на думку слідства та прокуратури. Знаючи, що справа гучна та резонансна, чи було у вас бажання ознайомитись з матеріалами перед тим, як ставити свій підпис? Це не заборонено. 

 

– Так. Але для цього був потрібен Генеральний прокурор та постанова про введення мене в групу прокурорів. Тільки після цього я міг би ознайомитись зі справою Шеремета. У іншому випадку я не можу. Але продовження досудового розслідування у прокурорській діяльності – звичайна справа. Це не стосується обмеження волі, а лише збору доказів. 

 

Ви не хотіли ознайомитись з уже наявними доказами?

 

– Я не хотів і не хочу лізти в чужі справи. Є керуючий заступник Генерального прокурора, справа якого стосується безпосередньо. Була ще справа Гандзюк, теж цікава. Але там її вів колишній заступник Генпрокурора Віктор Трепак. То навіщо мені туди лізти?

 

 Чому саме в той день треба було ставити підпис? 

 

– Закінчувався термін, там давалось п’ять днів. Вони подали фактично в останній день, коли можна було підписати продовження досудового розслідування. Часу не було, час тиснув, це був цейтнот, приймати рішення треба було ось так, розумієте? Якби у мене був тиждень, це було б інше питанняю 

Окрім цієї процесуальної дії, забезпечення хибного алібі для Андрія Антоненка також пов'язують з вами. Свідок Олексій Єрмілов на досудовому розслідуванні у січні 2020 року давав показання, що Антоненко в день вбивства журналіста Шеремета перебував у нього вдома. Алібі виявилось хибним, спочатку його перевірили й спростували адвокати, далі – прокуратура. Свідок сказав, що перед наданням показань спілкувався особисто з вами та ви надавали йому поради, як краще діяти. Розкажіть детальніше про цю розмову

 

– На камеру й вам говорю, що я ніколи в житті особисто не бачив Олексія Єрмілова.  Ніколи не знав його прізвища, родину й ніколи з ним не зустрічався. 

 

Як це все відбувалось? В інший спосіб. 13 грудня 2019 року у соцмережі Facebook  в особисті повідомлення мені написала громадянка Марина Єрмілова, яка є його мамою. Повторюю, я їх ніколи не знав. Пише: “Доброго ранку, термінове повідомлення, той хлопець Андрій Антоненко, який вчора був  обвинувачений у вбивстві Павла Шеремета, він цього дня був в мого сина, вчив грати на гітарі й лишався ночувати. Це було у Ворзелі”. Окей. Що мені треба було робити, коли людина говорить про серйозне алібі для іншої людини, яку звинувачують в злочині?

 

Читайте також: Справа Шеремета. Мем як доказ

 

І що ви їй відповіли?

 

– Я відповідаю, що ваш син повинен прийти сьогодні в суд та заявити про це, якщо це правда. А суд якраз обирав запобіжний захід. Вона пише: “Він зараз в Дніпрі, на семінарі. Це правда, я цього хлопця пам’ятаю”. Я відповів, що тоді сьогодні це ніхто не підтвердить. Вона спитала, чи буде в понеділок пізно? Я порадив зв'язатися з його адвокатами, вони вирішать. Тобто я не в справі, не в групі прокурорів і не керуючий заступник. Я за справою спостерігаю збоку з телевізора. Вона запитала, як знайти адвокатів. Я сказав, що так само, як і мене. Мати Єрмілова відповіла: “Ми з Вами давно знайомі. Зараз підемо в мережу і знайдемо. Дякую за пораду”. Тобто люди слідкували за моїми публічними дописами. Оскільки я двічі був народним депутатом, то в них була довіра до мене. Проте я не розумію, навіщо Єрмілов сказав, що був в мене особисто.  

 

У своїх показаннях органам слідства він повідомив, що радився щодо надання інформації поліції з вами. Це зафіксовано документально в протоколі додаткового допиту і є доказом у справі. 

 

– Це брехня у протоколі слідства. Я готовий іти на детектор брехні, куди завгодно, аби засвідчити, що цього не було. Обличчя Єрмілова я вперше побачив з того відео, яке опублікувала Нацполіція, коли він давав показання. 

 

У лютому, коли я звернулась до вас з проханням про коментар, чи дійсно радили, як діяти Єрмілову, ви відповіли, що не коментуєте кримінальні провадження, у яких ви не в групі прокурорів. Попри те, що це поширена практика для Генпрокурорів та їх заступників. Чому тоді відмовились спростувати слова Єрмілова? 

 

– Я тоді не знав, чи є цей наклеп, і ролі Єрмілова теж не знав. Дізнався лише, коли прийшов на 4 канал. Я не коментував справу, бо був на посаді, взагалі не ліз в неї. Генеральний прокурор може коментувати все, що завгодно. Це його відповідальність. Але я не можу, бо не знаю, що є таємницею слідства, що ні, наскільки це буде впливати на справу. Я не можу коментувати той чи інший фрагмент без дозволу керівника відділу чи прокурора, який веде справу. 

 

Читайте також: Білими нитками

 

Однак з мого повідомлення в соцмережі Facebook вбачається, що я вам розповіла про показання Єрмілова ще 10 лютого 2020 року, коли вперше про це заговорили в ЗМІ, ще до вашого ефіру на 4 каналі. Але ви не схотіли спростувати слова свідка. Я запитувала лише щодо його показань, а не про те, що може бути таємницею слідства. 

 

– Катерино, я абсолютно не коментував справу Шеремета, бо не мав відношення до неї, будучи на посаді. Її могли коментувати Касько чи Генеральний, я – ні, бо вона не належить до мого прямого керівництва. Я можу коментувати ту справу, яка є у військовій прокуратурі, без питань. Але справа Шеремета – це поліцейське розслідування, і я його не коментував. 

 

Тоді ви відмовились спростувати слова свідка щодо вас, а зараз говорите про це, аби захистити своє ім’я? 

 

– І це теж. Я з вашої подачі також дізнався, що є такий сайт “Правотворець”,  з вашого допису у Facebook. Я ж  можу скласти один плюс один, тому зрозумів, що якщо на сайті є справа Шеремета та Стерненка, то треба подивитись, чи немає там мене, бо я ж працював в Генеральній прокуратурі.

 

За моєю інформацією, сайт “Правотворець» – це база даних осіб, причетних до політично мотивованих кримінальних переслідувань. Створена вона за ініціативи адвокатів та громадської організації “Рух опору капітуляції”. 

 

– Я подивився сайт й дізнався, що я нібито “друг родини Єрмілових”. Це брехня, я ним ніколи не був. Я їх взагалі не знав. Також брехня, що свідок на допиті 13 січня сказав, що радився з Чумаком. Також на сайті вказано, що я продовжив строки на 4 місяці. Це неправда. Коли всі відмовились продовжувати розслідування, я продовжив на 2 місяці, хоч органи слідства просили продовжити на 4 чи на 6 місяців. Ми дали 2 місяці, і тоді була заява Генерального, що якщо не будуть знайдені реальні факти, то ми далі продовжувати не будемо. Якби тоді не продовжили, то по відношенню до цих осіб справа була б закрита. Я написав з приводу брехні щодо мене на “Правотворці” екснардепам, які належали до РОКу, а саме Андрію Левусу та Сергію Висоцькому. Спростував тоді, що не є другом сім’ї Єрмілових, а листування обмежилось лише з його матір’ю. Крім цієї постанови, я не мав відношення до справи. Те, що було продовжено досудове розслідування, іншого виходу просто не було.  

 

Уже 20 серпня в  коментарі мені свідок Єрмілов заперечив вплив адвокатів та підозрюваного та нього рокуратура досі обгрунтовує ризик впливу на свідків з боку обвинуваченого та його захисту виключно наявністю цього неправдивого алібі. Апеляційний суд щоразу визнає цей ризик актуальним і продовжує тримання під вартою. Прокуратура не змогла пояснити, як саме адвокати нібито повпливали на свідка.  Будучи на посаді заступника Генпрокурора, ви порадили Єрмілову дати показання, які виявились хибними і зашкодили Антоненку. Чи відчуваєте Ви моральну відповідальність за це?

 

– Я ж не можу відповідати за людину, яку я не знаю. Він каже про своє імпульсивне рішення свідчити. Мати імпульсивно написала мені, що я мав сказати? Я їм сказав те, що повинен був сказати. Я міг їм написати три варіанти куди йти: у суд, до адвокатів чи до слідства давати покази. 

 

Але будучи на посаді заступника Генпрокурора й будучи нормальною людиною, якщо людина має алібі, я ж написав, якщо є алібі, то йдіть і розкажіть, бо невинна людина буде сидіти. 

 

Якщо до вас звернуться з проханням свідчити в суді у справі Шеремета щодо цього неправдивого алібі, чи готові прийти в суд й розповісти все?

 

– Так, абсолютно. Чого ж ні? 

 

Днями в українських кінотеатрах показували юридичну драму “Мавританець”. Це реальна історія в’язня Гуантанамо, який провів за ґратами  без суду й слідства 14 років за підозрою у вербуванні терористів під час терактів 11 вересня в США. Справа була очевидно політично вмотивованою, оскільки Президент "особисто стежив", а "в уряду було недостатньо доказів, аби утримувати його". Проте без  висунутого обвинувачення, слідства та суду мавританця призначають винним, катують й ув’язнюють на 14 років. При перегляді цього кіно в мене з'явилися аналогії зі справою Шеремета. На всім відомому брифінгу перші особи держави, ігноруючи презумпцію невинуватості й верховенство права, без суду і слідства назвали Антоненка, Кузьменко та Дугарь винними у вбивстві Шеремета без суду й слідства. Ваш колега та друг тодішній Генпрокурор Рябошапка назвав людей винними лише на етапі підозр і відзначив на брифінгу “титанічну працю колег з поліції, оскільки в країні мало людей вірили, що цей злочин міг би бути розкритим. Вдалося розкрити злочин. Було встановлено осіб, які вчинили вбивство”. На Ваше переконання, як юриста, генерал-майора юстиції запасу, хіба це не порушення верховенства права й презумпції невинуватості? Це свідчить про політичну вмотивованість справи Шеремета з моменту брифінгу? 

 

– Повернімося у 2019 рік, грудень місяць. І просто згадаймо ту ситуацію. Три місяці на посаді Рябошапка, я не буду казати про досвідченість… Згадаймо обіцянки президента, коли він йшов на вибори, що ми розкриємо всі справи: і Шеремета, і Гандзюк, і всі корупційні справи будуть розкриті. Я дізнався про цю конференцію десь приблизно о восьмій годині вечора. Я працював у себе в кабінеті, зі своїми, таке інше… О восьмій годині вечора ми прийшли до Генерального. Там нарада у нас кожного вечора така була, якийсь певний звіт, планування на наступний день. Сказати, що Рябошапка був чорний, – це нічого не сказати. Бо він теж людина із мораллю і совістю, і все таке інше. І він розумів, що ось те, як він сказав, це було трохи неправильно. І ось те, що він туди пішов на той брифінг, теж трохи неправильно. Тобто він був абсолютно незадоволений тим брифінгом. Якщо ви запитаєте, чи було це порушенням презумпції невинності, я не буду брехати. Я не кажу, що це не так. Я кажу, що так не треба було робити. І ми всі це визнаємо. Це визнав і він. 

 

Читайте також: У вбивстві Шеремета підозрюють волонтерів і військових. Що відомо про ситуацію

 

Станом на день брифінгу Руслан Рябошапка був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження? 

 

– Ні, звісно ні. Зрозумійте правильно, що слідство вела Національна поліція. Там працювала невелика група прокурорів. Не може Генеральний прокурор, як вам сказати, щодня розбирати кожну резонансну справу. 

 

Але й не щодня він іде на брифінг і без знання справи каже, що особи винні.

 

– Я так думаю, що він навіть не знав, чого туди йде. Його запросив Аваков, а він навіть не знав.  І вже там по ходу…

 

Зімпровізував чи що?

 

– Ну, я не знаю. Схоже, що так. Але краще запитайте в нього. Але зрозуміло, що ніхто з нас задоволений цим брифінгом не був. Бо тоді Аваков покликав, а Зеленський прибіг, аби сказати, що ось його передвиборчі обіцянки реалізовуються. 

 

А з якої мотивації Рябошапка та Аваков з ним пішли?

 

– Бо запросили їх. Наскільки я розумію, організував брифінг Аваков, запросив і Зеленського, й Рябошапку. Тепер на сьогоднішній день здається точно, що ця справа політично вмотивована. Бо той брифінг тисне на Авакова, на Зеленського і на Рябошапку. Аваков робитиме все можливе, аби довести цю справу до обвинувального вироку. У своїх нещодавніх заявах він заявив, що переконаний, що вони винні. Само собою, що коли президент після цього заявив, що якщо це не підтвердиться, то будуть покарані. Хто? Аваков? Рябошапка вже покараний, він  не Генпрокурор. Аваков поки що міністр внутрішніх справ. І тоді якісь дії мають бути від президента. А з урахуванням наших судів ви теж розумієте, що з судами важко. Проте оскільки справа слухається судом присяжних, є сподівання, що вони скажуть вердикт, що ці люди не винні, оцінивши докази. Ну, або апеляція та касація.

 

Читайте також: Справа Шеремета: метаморфози обвинувачень і пропаганда

 

На ваше переконання, присутність й публічні висловлювання перших осіб держави на брифінгу – це тиск на суд й прокуратуру? Хоча б з огляду на те, що наші суди подеколи керуються страхом, а не законом при прийнятті рішень.

 

– Ну, звісно. Не те, що б тиском на суд… Ви правильно кажете, з огляду на нашу дійсність, що наші суди й  наша прокуратура працюють під страхом політичного й адміністративного тиску. Без сумніву. Не можуть політики брати участь в таких брифінгах. Не мають права. Я про це десятки разів говорив. Нічого нового тут нема. 

 

У такому випадку Андрій Антоненко позбавлений зараз свободи з огляду й на ці публічні висловлювання? Можливо, суди просто бояться прийняти інші рішення: визнати підозру необґрунтованою,  а докази недопустимими? 

 

– Я не виключаю, що це один з мотивів прийняття рішень судом. Але ж суд про це не пише у мотивувальній частині рішення, яке він виносить при обранні запобіжного заходу. Мовляв, президент говорив, і ми боїмось президента. Ні, суд цього не пише. 

 

Аваков на брифінгу заявляв, що “не факт, що після цієї справи та ще ряду завершених справ йому не захочеться попросити про відставку”. В недавньому інтерв’ю Наталії Мосейчук він говорив зокрема про наявність експертиз у справі, які нібито підтверджують, що зріст обвинувачених і осіб причетних до вбивства – однаковий. У матеріалах справи цього немає: дві експертизи кажуть, що зріст не співпадає, а інші, що неможливо його встановити. Що спонукає зараз колишніх або чинних правоохоронців робити публічні заяви? Для вас це справа власного сумління чи намагання “відбілитись” й отримати нову посаду?

 

– Зразу відкидаємо про посади й таке інше, бо про це зараз говорити не час. Я в жорсткій опозиції не до Зеленського, а до тих рішень, які він там приймає. Я був в опозиції до Порошенка, тепер до Зеленського виключно тому, що на мій погляд вони приймають хибні для країни рішення. Приймали б нормальні рішення, жодних питань не було б. До речі, можна сказати, що доки Чумак на посаді, доти нормальні рішення, на його думку, приймає президент, а потім Чумак каже зворотнє. Усі проблеми у Зеленського почалися, коли з посади пішли Богдан, Гончарук та Рябошапка. Це правда. Прийняття публічних рішень, розворот в бік Росії, зараз вони знову розвертаються в бік Заходу. 

 

Я не буду ховатися. Скоріше за все, мене хвилює моя репутація. Я розумію, що те, що висвітлюється, б’є по ній. Зі мною зв’язувалась нардеп Марія Іонова три тижні тому щодо свідка. Чому за рік до мене не звернувся жоден адвокат? Я вже рік не на посаді. Якщо я просто буду у Facebook десь там відбрехуватись, що я тут не був, я тут не був, я тут не був, це не матиме сенсу. А так наша розмова дає повну картину, а шматки не дають розуміння. Що роблять правоохоронці зараз? Ну, захищають честь мундира. Але це хибна тактика. 

 

Чому? 

 

– Венедіктова у своєму звіті каже: “Якщо прокурор допускає такий вирок, ганьба такому прокурору”. Це маячня. Бо прокурор не повинен засудити людину. Він має робити все, аби встановити істину у кримінальному провадженні, встановити справедливість. Якщо прокурор не зібрав достатньо доказів, або зібрав докази недопустимим шляхом, то звільняйте цього прокурора.

 

У своєму дописі від 24 лютого – реакції на обвинувальний вирок Стерненку ви вказали, що його справа не про “юридичні докази чи процесуальні помилки, а про несправедливість та свавілля”. У коментарях у Facebook я вас спитала, чи це стосується і справи Шеремета. Ви відповіли, що “таких справ багато”. Тобто підтверджуєте, що справа Шеремета – про свавілля та несправедливість також, а не про юридичні помилки? 

 

– У тому числі. Бо юридичні помилки, які були зроблені разом з таким брифінгом, тягнуть за собою прийняття абсолютно несправедливих або неправосудних рішень. У тому числі це політичний тиск та свавілля. 

 

Я хочу розказати вам історію. У мене у військовій прокуратурі була одна справа, коли я туди прийшов, по відношенню до одного генерала. До цього, коли йому обирали запобіжний захід, я виступав свідком захисту. І ось коли я став військовим прокурором, жодних проблем не було Руслану Рябошапці сказати: “Введи мене в цю справу процесуальним керівником”. І закрити її. Я ж переконаний, що людина не винна. Але я не можу цього зробити. Тупо не можу, бо це явний конфлікт інтересів.  І ситуація отут приблизно така ж: купа таких людей, які не можуть зробити те, що їм потрібно. До прикладу, тоді ж не просто так прибрали групу прокурорів у справі Шеремета, тобто змінили її. 

 

Ви згадали про зміну групи прокурорів. На вашому досвіді, подібне відбувалось, аби за добу нова група прокурорів виокремила з 200-т 36 томів та направила справу до суду?  Себто несподівано прийшли в справу нові прокурори, які враз вирішили, що доказів достатньо. Колишній прокурор у справі Сергій Зузак підтвердив, що фізично це неможливо, а доказів було недостатньо йти до суду. То що сталося? 

 

– Ви тільки скажіть, що цю блискавичну зміну зробили не Рябошапка з Чумаком, а Венедіктова. Це неможливо зробити фізично, абсолютно точно. Як правило, вводиться в групу прокурорів один відділ, який займається багатьма справами. Бо прокурори хворіють, відрядження, таке інше, аби можна було маневрувати. Але реально займаються справою 3-4 прокурори, які ходять на всі суди. Реально неможливо перелопатити 200 томів. Уявімо, що це можливо лише у випадку, коли вони приходять до попередніх прокурорів і кажуть: “Скажіть, де тут реальні докази, а де фіктивні, або немає доказів, просто водичка налита”. А ті їм кажуть. Це єдина можливість. 

 

 

Прокурор Зузак казав, що такого не було. 

 

– Тоді це неможливо. Про що це говорить? Про певну заангажованість відомства. Причому як одного, так й іншого. Аби глядачі розуміли, що педалювання цієї справи відбувається з боку поліції, не з боку прокуратури. Само собою, що прокурори – процесуальні керівники, вони направляють слідчих. 

 

Без їх погодження нічого не буде…

 

– Це абсолютно точно. Але і політичне, і адміністративне педалювання  у справі Шеремета відбувається з боку поліції. 

 

Що є несправедливістю та свавіллям у справі Шеремета? 

 

– Якби я знав цю справу, то міг би розбирати факти й казати, що там несправедливість та свавілля. Наскільки я розумію, експертиза зроблена на незатвердженій методиці, це достатньо, аби доказ був визнаний недопустимим. Історія з Єрміловим показує, що ризики ніхто не встановлює. Яка мотивація в Єрмілова казати неправду, ніхто не встановлює. Далі неспівпадіння зросту й ходи і таке інше. Те, що я бачив, докази умовно допустимі. Але я не готовий це коментувати, бо я не всередині справи. Ви теж правильно сказали, що там був брифінг, який задав політично-вмотивований тон

 

Слідство назвало головним доказом портретно-психологічну експертизу КНДІСЕ. 4 вересня 2020 року Мін'юст притягнув до дисциплінарної відповідальності експерта Юрія Ірхіна через цю експертизу. Виявилось, що її робили за методикою, яка перебуває в стадії розробки. «Таку методику досліджень ми розробляємо вже два роки. У нас через рік, може, через півтора чи два буде на виході методика”, – сказав Ірхін. Вона не зареєстрована і не є науково-обгрунтованою, що підтвердив Мін'юст. За словами експерта, для нього загадка, чому слідство визначило саме його експертизу основним доказом.  Можливо, Вам відомо, чому так? Чи підриває відсутність методики доказову вагу експертного висновку? 

 

– Без сумніву. Бо якщо ця експертиза не пройшла певну верифікацію, практичного дослідження, не була випробувана в іншій категорії справ, то такий доказ суд реально може визнати недопустимим. А якщо це недопустимий доказ, то про що можна говорити? 

 

Читайте також: Присяжні у справі Шеремета: офшори, бізнес і нерухомість на окупованих територіях

 

Прокурор Зузак вже не був у справі, коли виявилось публічно, що методика в стані розробки. Він сказав, що це ставить під сумнів головний доказ. Мені знову пригадується оця голлівудська юридична драма “Мавританець”.  Я там вперше побачила, як прокурор відмовився підтримувати обвинувачення, яке йому нав’язували з владних кабінетів. У справі Шеремета ніхто не заявив про тиск і не вийшов зі справи.

 

– У нас був випадок, коли прокурор заявив про тиск на нього, не згадаю прізвище… 

 

Прокурор Сергій Радіонов у справі Стерненка? 

 

– Так. Я знаю Радіонова по деяких інших справах. Я був у групі прокурорів, а Радіонов був слідчим по деяким справам. Це дуже колюча людина, оскільки він дуже жорстко стоїть на тому, що може і буде робити, як прокурор. Є такі прокурори у Офісі Генерального прокурора. Але в чому фішка… Таких прокурорів не ставлять на резонансні справи. 

 

Вважаєте, що помилились тоді зі справою Стерненка, поставивши Радіонова? До речі, я була присутня під час його допиту в суді на боці захисту. Він прямо заявив про тиск, обгрунтував, чому не підписав підозру й поскаржився на Венедіктову в Раду прокурорів. 

 

– Вочевидь, Радіонов їм показав, що треба підбирати правильних прокурорів… У лапках. Розумієте, Катерино, тут є принципова різниця між тим, що робили ми в прокуратурі, і тим, що роблять вони. Ми не встигли все зробити, бо за 6 місяців це неможливо. Ми “вичистили” звідти 710 людей. Повинні були прибрати недоброчесних прокурорів, до яких є питання, що вони приймають не процесуально незалежні рішення під тиском, а також прокурорів, які не могли підтвердити свої статки. Ми таких прокурорів звільняли. Вводили самостійність та процесуальну незалежність прокурора в прийнятті рішень. І вони при нас розквітли і сказали, що “нарешті нас ніхто не викликає й не смикає”. Тільки так ми працювали. Я не знаю, як там зараз. Хоча, як на мене, там зливаються і документи, і справи.

 

Перейдімо вже до персоналій.  Серед нової групи прокурорів, які направили справу до суду, були зокрема Михайло Тішин та Олександр Тарасюк. Не виникало до них питання, коли ви займались реформуванням органів прокуратури? 

 

– Ці прізвища мені нічого не говорять. У мене спочатку були такі підрозділи: Головне слідче управління й Управління спеціальних розслідувань військової прокуратури. Там я знаю прокурорів, а цих не пригадую. Хоча в мене хороша зорова пам’ять. Якби мені їх показали, я, можливо, впізнав би. 

 

На згаданому вами “Правотворці” є їх профайли. 

 

– Подивлюсь. Якщо вони були в першій групі атестаційної комісії, яку я очолював, тоді вони пройшли через мене. 

 

Фотогалерея: Бійка з поліцією та заблокований автозак. Суд лишив Андрія Антоненка в СІЗО

 

Днями стало відомо, що Офіс Президента хоче проаналізувати судові рішення щодо ветеранів та громадських діячів з 2014 року. Чи можна це вважати реакцією на події довкола справ Шеремета й Стерненка, багатотисячні протести з вимогою чесного суду, перезапуску Вищої ради правосуддя, нормальної врешті судової реформи?

 

– Я оцінюю ці заяви Офісу Президента України, як маячню. Реальну маячню. Я більше нічого не можу сказати. 

 

Маячню Офісу Президента?

– А що ви думаєте, там мало маячні? Усе дуже просто. Який механізм реалізації цієї заяви про перегляд судових рішень? Скажіть, як ви це будете робити? Гарні слова – це чудово.

 

Ці слова вживають, аби заспокоїти протестувальників? 

 

– Будь-яка влада боїться протестів, а українська – чим далі, тим більше, бо є поганий досвід. І вони знають, що революція для українців – абсолютно штука, яку можна реалізувати тоді, коли влада перестає відчувати землю під ногами. Чому це брєд? Бо судовий порядок перегляду рішень абсолютно чіткий та зрозумілий: це апеляція та касація. Усе. Тут питання в іншому, якщо хочете це зробити, то перезапустіть суди. 

 

У законодавчому порядку. 

 

– Абсолютно точно. Але вони подають знову ж таки дибільний, вибачте, закон про реформування ВРП й ВККС. По іншому в мене не виходить сказати. Вам громадськість каже, що треба ВРП перезапустити в такий спосіб, що там має бути комісія, яка реформує ВРП. І саме ця комісія повинна мати вирішальний голос, аби перевірити на доброчесність ВРП та ВККС. ВККС не має формуватись виключно суддівською владою. Про це говорить громадськість та посли. Нуль реакції. Проте на форумі  Зеленський каже, що в нас буде суд в смартфоні. Записатись, подати заяву можна, але як проводити дебати у смартфоні? Маячню можна коментувати лише з медичної точки зору. А перезапускати судове систему їм невигідно. 

 

На практиці ми бачимо, що за фальсифікацію багатьох справ ні слідчі, ні експерти відповідальності не несуть. Є провадження в ДБР щодо слідчих та експертів  у справі Шеремета, зареєстроване за ініціативи адвокатів. Воно було закрите, потім знову поновлене захистом через суд. За якої умови правоохоронці та експерти нестимуть юридичну відповідальність за фальсифікацію проваджень? 

 

– Це станеться, коли ми бачитимемо реальну відповідність судової системи критеріям правосуддя. Бо як  довести, чи це була помилка, чи спрямована дія на фальсифікацію? Це все треба доводити. Якщо це помилка, то це інша історія. Була така історія, що судді приймають помилкові рішення, а потім обвинувачені або потерпілі доходять до Європейського суду з прав людини, і суд приймає рішення на користь позивача. На мою думку, то хай сплачують грошову компенсацію за рахунок цих суддів, а не з державного бюджету. 

 

Але ж ніхто не поверне рік життя за гратами, як у випадку Андрія Антоненка… 

 

– Ніхто. Я це прекрасно розумію. Але є несвідома помилка, яка ґрунтується на хибних припущеннях та доказах, а є цілеспрямована дія. І от її треба доводити. 

 

Андрій Антоненко вже рік і три місяці позбавлений свободи за сумнівною доказовою базою. Нещодавно він особисто звинуватив вас в тому числі, якщо з ним в СІЗО щось станеться. Як вважаєте, що буде у справі Шеремета далі?

 

– Так, я бачив. Це було мені дуже й дуже неприємно, хоча я в принципі виконував свої обов'язки продовжуючи строк досудового розслідування, у мене іншого вибору не було. Що буде зі справою Шеремета? Суд присяжних, апеляція, ЄСПЛ, ось і все. Повірте, коли ми  з Рябошапкою були в прокуратурі, справа розслідувалась лише два місяці. Ми продовжили строки досудового розслідування, і згодом “нас пішли” звідти. Ми б не дали цій справі так іти до суду. У справах Стерненка у нас також абсолютно інша позиція була. Ми ж забрали одну зі справ з Одеси в СБУ, бо був вплив  одеських поліцейських. Далі справу курував Віктор Трепак. А зараз Венедіктова рве на собі сорочку щодо справи Гандзюк. Вибачтте, але Трепак в Болгарії затримував всіх разом зі спецслужбою та прокуратурою тієї країни. 

 

———————————————————

Віктор Чумак народився 1958 у Хмельницькому. Закінчив Хмельницьке вище артилерійське училище(1981) та юридичний факультет КНУ імені Шевченка(1995). У 1994-2004 служив у прикорднних військах. Генерал-майор юстиції. Народний депутат VII-VIII скликань. У 2019-2020 – головний військовий прокурор, перший заступник Генпрокурора. 

 

96