Путін ужив поняття „військове засвоєння територій”, маючи на увазі активну співпрацю України з НАТО. Як безпосередній привід він використав спільне українсько-британське будівництво Британією військово-морських баз в Очакові і Бердянську. Це будівництво ведеться на нашій території за офіційним рішенням української влади, до чого тут РФ? Яка „засвоює” захоплені українські землі, вважаючи подібні дії цілком нормальними.
База в Очакові дає можливість вести ефективний нагляд і здійснювати протидію російському Чорноморському флоту, що базується в загарбаному Криму, і забезпечувати охорону чорноморського узбережжя України від анексованого півострова до Одеси.
База в Бердянську суттєво посилює позиції нашої держави в Азовському морі, котре Росія де-факто перетворює на російське озеро, ізолюючи його від України, позбавляючи її можливості вільного судноплавства в його акваторії.
Це правильна політика нашої влади, але її варто було розпочинати ще 10-15 років тому. Ясна річ, до захоплення росіянами Криму місця для баз могли бути й інші. Наприклад, Керч і Феодосія на півострові і на північно-східному узбережжі Криму, на Арабатській стрільці й так далі.
Важливо те, що бази (військові) і навчальні центри, які створюються за допомогою країн НАТО поступово стануть частиною військової інфраструктури України. І це не тимчасові чи ситуативні центри мілітарної співпраці нашої держави з Альянсом, а щось постійне і стаціонарне навіть більшою мірою ніж Яворівський полігон чи полігон Широкий Лан. Але спочатку бази ВМС треба збудувати…
Зрозуміло, що більше таких центрів буде з’являтися в нашій державі, то більше вони обмежуватимуть зони можливих воєнних операцій Росії на нашій території. Саме це дратує московського диктатора, котрому потрібно щоб Україна була беззахисною і безпорадною жертвою, ізольованою в мілітарному відношенні від військовій машини Північноатлантичного альянсу. Путін сприймає ці повільні, але явно спрямовані в бік мілітарної інтеграції з Альянсом процеси як дошкульне вислизання жертви з його геополітичних пазурів.
Причому особливе обурення диктатора викликає те, що він утрачає здавалося б приречену здобич. Це й обумовлює несамовиту реакцію і типову для політика, вихованого в надрах спецслужб СРСР, психічну атаку з метою залякати й маніпулювати переляканими лідерами Заходу і України. Якщо база в Очакові таки буде збудована, російський флот у Севастополі, Донузлаві, Феодосії сам опиниться під ефективним наглядом українських військових і російським адміралам доведеться внести корективи в геополітичні мрії щодо десанту на Одесу. А база в Бердянську забезпечить розвиток української військової флотилії в Азовському морі, візьме під досить надійну охорону все узбережжя цієї акваторії, зокрема й потужний металургійний центр у Маріуполі. Нинішня тотальна перевага російських морських сил в Азові стане не такою вже й тотальною.
Крім того, бази стануть хорошим місцем перебування тих американських, британських, турецьких та інших військових кораблів країн НАТО, що відвідують Чорне і Азовське моря. Це не може не лякати Путіна, бо Україна фактично стає частиною спільної оборони західного світу.