Знайомий капелан згадує, як під час шикування звернувся до командира із запитанням: «Де моє місце?». Офіцер трохи подумав і відповів: «Отче, ваше місце в церкві». Закон України «Про Службу військового капеланства», підписаний президентом Володимиром Зеленським, чинний уже майже три роки, але в армії та в суспільстві все ще немає чіткої відповіді, хто такий капелан і як він має бути інтегрований у наявні військові структури.
Сьогодні в Збройних Силах України разом з кадровими військовиками служить багато мобілізованих чоловіків і жінок. Українці щодня думають про членів сімей, друзів, колег, які перебувають у війську. Щодня тисячі людей в однострої стикаються з фізичними, етичними й емоційними викликами, з пораненнями, каліцтвами, полоном і смертю.
Структурам, що підтримували морально-психологічний стан військовослужбовців, стало важко відповісти на нові, посилені виклики. Тож до наявних спеціалістів із морально-психологічного забезпечення в ЗСУ почали запроваджувати Службу військового капеланства. Цей важливий процес дістав підтримку суспільства й армії.
Символіка на передовій: капелани освятили вербу для воїнів. Фото: facebook | Військові капелани Сил територіальної оборони ЗСУ
Однак добрий старт ризикує втратити динаміку: якщо у військовиків не сформується чіткого розуміння місця капеланів у Збройних Силах, суспільство дивитиметься на них крізь призму наявних стереотипів, і вони не стануть професіоналами. Насправді майбутнє капеланської служби залежить від якісної підготовки військових душпастирів, що буде націлена на капеланів, але також впливатиме на командування ЗСУ та формуватиме адекватне розуміння капеланської праці в суспільства.
Багато хто з офіцерів вважає, що капелан — дивний чоловік в особливому одязі, який проводить певні релігійні ритуали для підкріплення емоційного стану воїнів, такий собі додаток до військового оркестру та психологів. Для частини суспільства військовий священник — брутальний бородань із кадилом на камуфльованому джипі з номерами «КАПЕЛАН», здатний міцним пасторським словом підняти солдатів в атаку, сучасний політкерівник із хрестом на шевроні. В уявленні деяких релігійних спільнот капелан — євангеліст, що прямує до військовиків із гуманітарною допомогою, релігійною літературою та закликом до молитви. Усі уявлення мають під собою підґрунтя, але насправді військовий капелан — це зовсім інша історія.
Сучасний військовий капелан — насамперед душпастир, покликаний стати духовним лідером військового підрозділу. Для війська капелан потрібен, щоб посилити боєздатність і життєздатність кожного воїна в підрозділі, а для суспільства — це місток між військовиками та цивільними. На думку релігійних спільнот, капелан дбає про вірян у війську. Для воїнів капелан є ознакою Божої присутності та можливістю вільно сповідувати свою віру в умовах закритого військового середовища. Капелан — це про людяність і безумовне прийняття, про спільноти віри, що йдуть до солдатів.
Генерал Джордж Маршалл стверджував: «Серце, дух і душа солдата — це все. Якщо душа солдата не підтримає його, на нього не можна покластися, він сам програє, і його командир програє, і його країна, зрештою, програє… Я вже сказав, що дух все витримає до самого кінця. Так воно і є».
Бачення військового капеланства — дбати про живих, підтримувати поранених, шанувати загиблих — потребує для своєї реалізації таких капеланів, що будуть покликані до особливого служіння у військовому контексті, будуть професіоналами. Армії, суспільству, країні потрібні професійні військові капелани. А професіоналізм — це знання, уміння, навички й, головне, систематизований та узагальнений досвід.
Досвіду в нас сьогодні достатньо. Один з капеланів розповідає: «Коли настав час нашим штурмовим підрозділам іти на лівий берег Дніпра і я дізнався, що сам комбат піде туди, сказав, що йду з ним, бо капелан має бути з командиром. Він погодився, однак перед самим виходом попросив залишитись і зайнятися очікуваною великою кількістю поранених. Я сприйняв це серйозно, провідав тоді майже всіх поранених, для чого й приїхав за триста кілометрів в Одесу, Южне, Вознесенськ, Миколаїв, Херсон. Непросте завдання — знаходити бійців, які часто без телефонів, з неправильно записаними прізвищами. Треба було вести перемовини з лікарями багатьох лікарень. Часто тільки Божа рука допомагала мені дивом знаходити їх. Але всі зусилля вартували того, бо поранені бійці, хто зі сльозами, хто з матом від шоку, що я їх знайшов, зустрічали мене. Коли вже покидав палату, вони гордо казали сусідам: “Це наш капелан!”».
«Без жодного перебільшення найбільший запит наших воїнів — молитва. Попри все, що вони потребують сьогодні, перше з прохань завжди про молитву. Часто командири, коли віддають наказ воїнам виконати те чи інше завдання, просто в повідомленнях пишуть: «Отче, просіть Бога, щоб мої підлеглі не загинули та виконали успішно завдання», — свідчить інший військовий капелан.
Капелани навчаються, щоб ефективно працювати над подоланням у війську стигми і дискримінації щодо людей, які мають ВІЛ. Фото: facebook | Військові капелани Сил територіальної оборони ЗСУ
Богослов Гельмут Тіліке писав: «Скажи мені, як багато ти знаєш про страждання своїх ближніх, і я скажу тобі, як сильно ти їх любиш». Отже, військовий капелан має любити своїх побратимів і добре володіти тими унікальними інструментами, які тільки він має як носій особливого досвіду душпастирства. Для цього військові душпастирі мають пройти якісну підготовку.
Згідно із Законом України «Про Службу військового капеланства», обов’язкова вимога для обіймання посади військового капелана — це вища богословська освіта. Хоча зараз для цієї вимоги діє відтермінування (достатньо визнаної державою вищої освіти), важливим є навчання, що надає майбутнім капеланам їхня релігійна спільнота. Військовий капелан має бути найкращим представником своє конфесії та спрямовувати до війська найкраще, що має. Один із принципів військового капеланства полягає в тому, щоб «служити своїм, опікуватися усіма, сприяти іншим». Капелан має добре розуміти «інших», знати, що може запропонувати їм, і бути радником командування щодо релігійних питань. Ці умови вимагають від конфесійної освіти максимальної відповідальності й розуміння цілісної місії в сучасному українському війську. Далеко не всі конфесійні навчальні заклади здатні підготувати священників, готових діяти за цим принципом, тому навчання капеланів доповнюється тренінгом уже в Збройних Силах. Там військових душпастирів не вчать, як бути найкращими священниками, але надають знання та навички, потрібні для служіння саме в контексті війська.
Оскільки військовий капелан є не тільки священником, а й офіцером, душпастирі проходять навчання за спеціальною програмою підготовки військових капеланів у військових закладах вищої освіти та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Уже два роки у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) діє Центр підготовки військових капеланів.
Начальник Центру, полковник Олександр Вовкотеча розповідає: «Наш центр — єдиний у Збройних Силах України, його створили, щоб підготувати кваліфікованих капеланів для служби в ЗСУ та інших військових формуваннях. Ми прагнемо, щоб кожен капелан, який пройде навчання в нашому Центрі, був готовий до викликів реального бойового життя й здатний надавати духовну та психологічну підтримку, а також бути джерелом сили для військовиків у найскладніші моменти. Важливо розуміти специфіку військової служби, тому ми також залучаємо військових спеціалістів до навчання. Наша програма розрахована на вісім тижнів і поділена на два блоки —загальновійськовий і фаховий. До того ж підготовку в Центрі проходять священнослужителі всіх конфесій і перебувають в одному колективі. Усі вчаться відчувати й розуміти одне одного, адже ми належимо до однієї родини — Збройних Сил України».
Фото: facebook | Військові капелани Сил територіальної оборони ЗСУ
Військові капелани є некомбатантами, але мають опанувати навички поводження зі зброєю, мінної безпеки, зв’язку, тактичної медицини, правила поведінки в полоні. Як офіцери, капелани вивчають військове лідерство, здобувають знання із психології та педагогіки. Заняття відбуваються в аудиторіях, а деякі — на полігоні та в спеціальному тренінговому містечку. Багато уваги приділяють стратегічним темам відносин церков і держави, протидії ворожим ІПСО, формуванню іміджу українського військовика в суспільстві. Капелани вивчають історію українського капеланства та досвід капеланських служб інших країн. Навчання від Центру підготовки військових капеланів — це перший рівень, далі капелани проходять тренінг від наших міжнародних партнерів з Німеччини та Великої Британії.
Можливість доєднатися до міжнародного досвіду й багатої традиції капеланських служб — правильний крок, до того ж важливим є саме перший, національний рівень підготовки, що відбувається в Центрі підготовки військових капеланів ВІКНУ. Саме тут викладають українські викладачі — капелани різних релігійних традицій. До навчання залучають військових фахівців, волонтерів, лідерів релігійних спільнот. Під час навчання в Центрі протягом восьми тижнів формується спільнота душпастирів, які вчаться приймати одне одного, щоб подавати приклад єдності українському війську та суспільству.
Фото: facebook | Військові капелани Сил територіальної оборони ЗСУ
Отже, сучасне військове капеланство, що починалось із волонтерської праці посвячених людей, зараз виходить на новий рівень — рівень професіоналів, що не втрачають водночас священницького покликання. Це складний шлях, який армія та душпастирі проходять заради тих, поруч із ким має завжди має бути капелан, — заради українських воїнів. На цьому шляху спеціалістам з освіти капеланів потрібна підтримка суспільства: допоможіть формувати духовну опору наших захисників.