Перші дні при владі Емманюеля Макрона запам’яталися чіткими акцентами на військовій темі. Відразу після інавгурації новий президент, в компанії командувача Генеральним штабом армії генералом П’єром де Вільє, навідався до військового госпіталю в Персі, – поспілкуватися з пораненими під час бойових операцій французькими солдатами. Щойно заступивши на пост, Емманюель Макрон поновив вогонь на могилі невідомого солдата під Триумфальною аркою, віддав шану колишнім воїнам та публічно пообіцяв, у межах тижня, відвідати один з французьких збройних контингентів за кордоном, – у Малі або в Центрально-Африканській республіці. По закінченню офіційної церемонії, вже в ролі верховного головнокомандувача та відповідального за ядерну кнопку, він прослухав свою першу “Марсельєзу” під урочисту канонаду гармат.
Перший свій закордонний візит новий президент передбачувано здійснив до Берліна. Під час переговорів з Анґелою Меркель однією з провідних тем була оборонноздатність Європи, перспектива створення імовірного європейського штабу НАТО та координація зусиль у боротьбі з тероризмом. Макрон покладає великі сподівання на активізацію партнерства з Німеччиною, зокрема й у військовій сфері, де у французів кращі політичні позиції (постійне місце в РБ ООН, ядерна зброя), а в німців — економічні потужності. Недарма новий прем’єр-міністр, Едуар Філіпп досконало володіє мовою Гете, а щойно призначений дипломатичний радник президента Філіп Етьєн є недавнім послом Франції у Німеччині.
“Це ще не символи, але вже знаки, – поділився спостереженнями Рішар, колишній учасник французької військової місії в Афганістані. – У Макрона зайві деталі не передбачені. Кожен нюанс має свій сенс. У наш час хронічної геополітичної нестабільності звернення до військової символіки читається однозначно: мусимо боронитися від тероризму, кіберзлочинності, інших загроз краще, модерніше, ефективніше. Оборонні акценти — це також знак розуміння того, що певна кількість виборців, – переважно тих, хто голосував проти Макрона, – прагнуть захисту, почуваються в небезпеці. Це своєрідний заклик до об”єднання нації перед спільною небезпекою…”
Читайте також: Перемога Макрона: все тільки починається
На відміну від інших кандидатів, які набрали в першому турі в районі 20 відсотків голосів, Макрон є прихильником трансатлантичної співрпаці й супротивником ідеї виходу з НАТО, за що агітують Марін Ле Пен та Жан-Люк Меланшон. У той же час, Емманюель Макрон просуває концепт суто європейської системи безпеки. Аргументує він тим, що Сполучені Штати, від Обами до Трампа, прагнуть менше займатися Європою. Серйозним приводом до створення нового європейського безпекового механізму є збройні конфлікти, що виникають на континенті або в географічній близькості від нього. Поки що європейцям не вдається ефективно зорганізовуватися на допомогу тим, хто вартий та потребує військової підтримки. Солідарність обмежується словами, заявами, а алгоритму спільних дій поки що нема й у добре прописаному проекті. Чи підтримають Макрона інші європейські партнери по НАТО та ЄС? Дуже багато залежить від позиції Німеччини, і насамперед – від результатів парламентських виборів у цій країні.
Сирія, Ірак, Афганістан, Лівія, інші больові точки планети… Ці теми системно виникають в інтрев”ю та виступах Емманюеля Макрона, як під час президентської кампанії, так і після виборів. Франція — одна з держав світу, чиї солдати беруть участь у військових операціях за межами країни. Цього року бюджет таких місій сягає 450 мільйонів євро — трохи менше 1,5 відсотків загального фінансування війська та оборонної індустрії. Щодо Лівії, де Франція несе особливу відповідальність з часів падіння режиму Муаммара Каддафі, Емманюель Макрон уже в травні починає консультації з сусідніми країнами, аби посприяти лівійській армії встановити спокій.
Стратегія залученння військового зарубіжного контингенту є темою гострих внутрішньополітичних дебатів. Свого часу Франсуа Олланд волів, але не зважився застосувати спеціальний контингент у наземених операціях у Сирії. Сполучені Штати тоді відмовилися від втручанння, ООН також не поспішав видавати відповідний мандат. Чи перегляне Макрон підходи до війни у цій країні, чи запропонує якісь інші шляхи розв”язання кризи? В одному з виступів, тоді ще кандидат Макрон висловився за ширше залучення НАТО до боротьби з тероризмом. Як і Дональд Трамп, він планує взяти участь у самміті Північно-атлантичного альянсу 25 травня. Очевидно, новий французький лідер пропонуватиме кілька новацій до обговорення з партнерами по військовому блоку.
Читайте також: Задача для Макрона: не стати Обамою
“Ми не можемо економити на потенціалі стримування, що гарантує незалежність Франції”, – не раз наголошував Макрон, відповідаючи про майбутнє французької атомної зброї. По цій лінії він наслідує оборонну стратегію Франсуа Олланда, плануючи оновити обидві складові системи, – морську та авіаційну. Аби досягти бажаного рівня військової потужності, Макрон планує вивести оборонний бюджет до 2025 року на рівень 2 відсотків ВВП. “Якщо події відбуватимуться згідно прогнозів, і ВВП в наступні роки зростатиме, ми матимемо в 2025 понад 50 мільярдів євро коштів, замість 32 мільярдів бюджету 2017 року”, – пояснив він у березні, під час зустрічі з виборцями.
Більші кошти новий президент волів би витратити на те, щоб домогтися кращої автономії французького військового комплексу та вищої технологічної досконалості зброї. Будучи прихильником Європейського Союзу, Макрон тим не менш часто вдається до терміну “суверенитет”. “Йдеться про те, щоб не дозволити іншим країнам, і зокрема Сполученим Штатам, використовувати збройне устаткування як механізм тиску”, – роз”яснив він в одному з інтерв”ю. Емманюель Макрон готовий підтримувати державними програмами цілісні цикли, аби оборонні підприємства не потерпали від браку тих чи інших складових. Щодо наукових досліджень у царині військових технологій, Макрон передбачає поступово збільшити фінансування до 1 мільярда на рік. Міністерство оборони, якщо нову програму буде затверджено, зможе напряму брати фінансову учать у роботі підприємств через спеціальні інвестиційні фонди.
Багато полеміки спричинив задум Макрона встановити символічний військовий обов”язок для всіх хлопців, які досягли 18-річного віку. Під сурми президент, який сам ніколи не служив у армії, волів би збирати молодих людей лише на місяць. “Навіть зовсім короткий досвід військового життя необхідний кожному чоловікові”, – вважає новий військовий головнокомандувач Франції. Його опоненти заперечують з цифрами в руках. Така новація коштувала б державі від 15 до 20 мільярдів євро на рік. Вже зрозуміло, що яким би не був склад нового парламенту, дебати з цієї теми обіцяють бути гарячими.
Читайте також: Зітхнули з полегшенням: світова преса про вибори у Франції
Емманюелю Макрону, аби втілити замислене, доведеться долати неминучий спротив опонентів усередині країни. Національний Фронт та “Нескорена Франція” роблять все можливе, аби посіяти та зростити максимальну недовіру до Америки. Трамп у цій справі їм дещо допомагає. Праві звинувачують Макрона в надмірній лівізні, ліві — у тому, що в його найбільшому колі забагато правих. Парламентські вибори або нададуть президентові важелі у здійсненні реформ, або капітально ускладнять йому життя.
На міжнародному рівні, Макрон користується очевидною підтримкою Анґели Меркель, що чітко випливає з його першого зарубіжного візиту. Аж до вересня, себто до німецьких виборів, він може спробувати просунути свої найамбіційніші задумки. Чи вистачить цього часу та ресурсу, або змінити бодай щось бажаному напрямку? З усього виглядає, що новий французький президент до боротьби на всіх фронтах готовий.