Проте на цьому боротьба лише починається.Нагадаємо, 5 листопада ЦВК заявила про те, що «результати виборів неможливо встановити» в 5 округах трьох областей і столиці. Як виглядала ситуація на них безпосередньо перед цим?
94 округ (Київська область).Легендарна Тетяна Засуха отримала 24 555 голосів, тоді як висуванцю «Батьківщини» Вікторові Романюку нарахували 23 386. Але це стало можливим лише завдяки невизнанню судами майже 31 тис. голосів на низці дільниць. Наприкінці тижня Вищий адміністративний суд поставив крапку в справі, остаточно узаконивши позбавлення права обирати понад третини мешканців округу, що прийшли на дільниці 28 жовтня.
132 округ (Миколаївська область).Провладний кандидат Віталій Травянко з 29 910 голосів лише на 232 «галочки» обійшов опозиціонера Аркадія Корнацького. Саме на цьому окрузі бюлетені з боєм вивозив загін спецпризначення міліції. 7 листопада президент Янукович звільнив Травянка з посади заступника голови Миколаївської облдержадміністрації – як сказано у відповідному наказі голови ОДА Миколи Круглова, «з метою припинення політичних спекуляцій».
194 округ (Черкаська область).ЦВК нарахувала була опозиційному кандидатові Миколі Булатецькому 32 554 голоси, тоді як його головній суперниці, ставлениці відомого олігарха Дмитра Фірташа Валентині Жуковській – лише 20 181. Але встановити остаточні результати не спромоглася все одно.
Кандидат від «Батьківщини» Микола Булатецький: «В другому ешелоні опозиції є провокатори, які свідомо працюватимуть на розкол»
197 округ (Черкаська область).29 084 голоси – олігархові й «тушці» Богданові Губському, 25 961 – представникові «Батьківщини» Леонідові Даценку. «Неможливість встановити результати» виникла після десантування в окрузі народних депутатів від опозиції, котрі, за їхніми словами, зуміли суттєво загальмувати фальсифікації на користь Губського.
223 округ (місто Київ).Лояльний до влади самовисуванець Віктор Пилипишин, керівник Шевченківського району столиці, посаджений на «гачок» у вигляді кримінальної справи про зловживання службовим становищем, нібито набрав 27 469 голосів. І на 442 голоси обійшов представника ВО «Свобода» Юрія Левченка. Але робота окружвиборчкому була фактично паралізована протистоянням натовпу бритоголових суб’єктів, котрі видавали себе за журналістів і не дуже приховували свою заангажованість на користь Пилипишина, та досить непогано організованими групами «свободівців».
Водночас таки встановлено результати в низці інших спірних округів. Зокрема, на скандальних округах № 11 та № 14 у Вінницькій області. В першому перемогу віддали лояльному самовисуванцю Олександрові Домбровському, в другому – такому ж самовисуванцю Вікторові Жеребнюку (чий відрив від опозиційного суперника склав лише 73 голоси).
В цих та деяких інших округах голосування теж відзначилося жорстким протистоянням, а головне, результати також встановлювались після довгого й непрозорого перерахунку голосів та «уточнення протоколів». У низці випадків цифри на офіційному сайті ЦВК мінялися з калейдоскопічною швидкістю, причому навіть уже після того, як сайт вказував, що підраховано 100 % протоколів. Проте ані ЦВК, ані українські суди нічого дивного тут «не помітили».
Повернімося до 5 округів, щодо котрих влада та опозиція пішли на угоду (яку важко назвати джентльменською). На перший погляд, опозиціонери мають неабиякі шанси вибороти щонайменше чотири додаткових мандати. Виборці опозиції високо мотивовані вкраденими, як вони вважають, перемогами, до того ж «перевиборам» гарантована прискіплива увага міжнародної спільноти.
Крім того, суттєво знизити шанси провладних кандидатів може нова домовленість про взаємну підтримку об’єднаної опозиції та УДАРу Віталія Кличка. Скажімо, в 132 окрузі висуванець кличківців Анатолій Козловський зібрав 5 599 голосів. Хоча рейтинги двох кандидатів ніколи не додаються автоматично в разі зняття одного на користь іншого, але очевидно, що якби УДАР зняв пана Козловського на користь пана Корнацького, панові Травянку було б набагато складніше «перемогти» з відривом у 232 голоси.
Читайте також: Війна в округах, бої після виборів
В окрузі № 194 висуванець УДАРу відтягнув на себе 9 138 голосів, в окрузі № 127 – 5 744, в київському 223 окрузі – 15 903. Водночас є нюанси. Скажімо, в тому ж 223 окрузі на перемогу претендує не висуванець «Батьківщини», з котрою УДАР має хоч такі-сякі домовленості, а «свободівець». Із якими у Кличка справжня холодна війна. А в 127 окрузі понад 9 тис. голосів зібрав регіонал Віктор Корж. За певної оргроботи ці голоси могли б значною часткою впасти в скарбничку кандидата Губського, нівелювавши синергетичний ефект можливого союзу «Батьківщини» та УДАРу.
Проте головне навіть не в цих розкладах. Головне – це правила, за котрими відбудуться «перевибори». Це слово недарма тут і скрізь у тексті взято в лапки. Річ у тому, що наразі невідомо, будуть це повторні вибори, чи так зване «переголосування».
Влада наполягає саме на повторних виборах. Наприкінці тижня інформагенції широко повідомили про законопроект регіонала Олександра Козуба, який регламентує цей процес. Депутат Козуб пропонує проводити повторні вибори на конкретному окрузі «у разі неможливості достовірного встановлення підсумків голосування та результатів виборів депутатів у цьому окрузі». При цьому оголосити такі вибори ЦВК повинна не пізніше ніж за 30 днів після рішення про «неможливість встановлення підсумків». Плюс іще 60 днів дається на виборчу кампанію.
В цілому виходить аж 90 днів. Протягом яких на округи, що важливо, може зайти й вести там агітацію будь-який бажаючий.
Дехто з колег уже встиг висловити подив, що опозиція не подала власного бачення «перевиборів». Але це не так. Ще 9 листопада на ознайомлення депутатам було вручено проект БЮТівця Юрія Гнаткевича, де замість повторних виборів пропонується «переголосування».
Принципових відмінностей від проекту Козуба три. По-перше, в переголосуванні можуть брати участь лише ті кандидати, котрі вже висувались на окрузі, де ЦВК не змогла встановити результати. Тобто які-небудь, умовно кажучи, НаталіяКоролевськаабо Олександр Третяков, що так і не отримали довіри в інших округах або за партсписками, спірними округами скористатись не зможуть.
По-друге, переголосування відбувається лише на тих дільницях, де не вдалось перерахувати бюлетені «через їх викрадення, знищення, пошкодження зловмисниками чи внаслідок їх пошкодження стихійним лихом, підтопленням, пожежею, гризунами тощо».
По-третє, на організацію переголосування відводиться лише два тижні з моменту оголошення рішення ЦВК.
Переголосування замість повторних виборів – такою є стратегія опозиції на сьогодні. Про це заявляли і член ЦВК за квотою опозиції Жанна Усенко-Чорна, і низка опозиційних депутатів. Один з них, Юрій Одарченко, уже зареєстрував законопроект на цю ж тему, і хоча на час написання матеріалу тексту законопроекту на сайті ВР іще не було, в його спрямованості немає сумнівів.
Водночас так само немає сумнівів у тому, що чинна парламентська більшість зробить усе, аби не допустити в 5 спірних округах міні-повторення 2004 року, коли опозиційний кандидат у президенти переміг завдяки «повторному другому туру» виборів. Тоді влада теж наполягала на повноцінних повторних виборах, але не змогла зламати опір Майдану. Зараз її можливості значно ширші.