6 вересня, коли відкриється чергова сесія Верховної Ради, невблаганно насувається. Як і осіннє загострення в українському політикумі, що іноді так чітко збігається з психологічними циклами у хворих на голову, що це вже навіть не дивує. Щодо нового політичного сезону всі його учасники, хіба що окрім БПП і «Народного фронту», мають великі сподівання та плани. Якщо владна коаліція намагатиметься, навпаки, стишити всі процеси, то решта і парламентських, і позапарламентських гравців дуже зацікавлена в погіршенні ситуації. Адже, вочевидь, активізуються основні олігархи. До цього додамо, що й у самій команді президента все не так просто.
Отже, розпочнемо з Банкової. Понад рік ходили вперті чутки про незадоволення глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна. Мовляв, Петро Олексійович за формально високої посади дає цьому медіа-менеджеру, який звик керувати величезним холдингом і сам приймати серйозні рішення, не дає простору для маневру. Натомість використовуючи його просто як зв’язкового для спілкування з олігархами. Тоді як Борис Євгенович бажає реальних і відповідних повноважень, яких нізвідки взяти. Тому він нарешті вирішив піти. Офіційно відтепер він займатиметься інвестиціями у відповідній раді при президенті. Ну й залишиться радником. Ложкіна з Порошенком пов’язують дуже тісні ділові відносини, тому він має залишитися в обоймі президента. І справді, йому ранувато виявляти політичні амбіції, навіть якщо вони в нього є. Натомість призначення Ігоря Райніна свідчить про те, що Порошенко не збирається змінювати свій стиль — тримати поруч тільки виконавців, які не сталять під сумнів авторитет і рішення шефа.
Читайте також: Реінкарнація зла
«Народний фронт», своєю чергою, просто споглядатиме за тим, щоб не втратити свої позиції, надто ж посади міністра внутрішніх справ в особі Арсена Авакова та міністра юстиції Павла Петренка. А також напружено думатиме над тим, щоб робити далі. Адже нинішній рейтинг цієї політичної сили, яка ще буквально два роки тому тріумфально виграла вибори, дає підстави говорити хіба що про проходження в Раду зі щонайбільше двома десятками депутатів. Це дуже мало. Тому в НФ починають думати про нові політичні проекти, зрозуміло, з правого спектра. А тут саме напохваті є «Вільні люди» Андрія Левуса — Сергія Висоцького. Не забуваймо й про «Азов» Андрія Білецького, який кілька разів заявляв про політичні амбіції і куратором якого, за чутками, є Арсен Аваков. Говорити про те, що НФ розколеться, звичайно, не варто, але певні висновки вже робити цілком можна.
І все ж головною метою владної коаліції буде якнайбільше зберегти спокій у парламенті. Адже і на Банковій, і в команді Яценюка дуже чітко розуміють, що вдруге такої удачі, як навесні, вже навряд чи вдасться досягти. А охочих таки розкачати ситуацію й домогтися позачергових парламентських виборів хоч греблю гати.
Найпершими й найочевиднішими бенефіціарами парламентської кризи є популістський фронт в особі «Батьківщини» та Радикальної партії Олега Ляшка. Ці політичні сили наполегливо шукають питання, які здатні викликати збурення й у так збуреному війною та економічними негараздами українському суспільстві. Цим питанням, абсолютно очевидно, стануть комунальні тарифи.
Читайте також: З чим Рада пішла на канікули
Власне, вже навесні та влітку «популістський альянс» проводив репетиції протестних акцій. Але якщо тоді на ці акції вдавалося вивести хіба що партійний актив і мітингарбайтерів за визначений гонорар, то восени, коли українці отримають нові, ще більші рахунки, кількість і тих, хто перестане платити, і тих, хто захоче протестувати, зросте в рази.
Можна не сумніватися, що імпреза під назвою «Боротьба за щастя народне» триватиме й у стінах парламенту. Так само професійні «бійці» Ляшка й Тимошенко підуть у черговий наступ у Верховній Раді проти тарифів, бігатимуть по каналах своїх олігархічних спонсорів із жалісними промовами та вимагати повалення «шоколадної фабрики».
Звичайно, і далі розкачуватимуть свою ситуацію екс-регіонали. Використовуючи свої й досі могутні медіа-канали, як, наприклад, «Інтер» Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна, ТРК «Україна» Ріната Ахметова та NewsOne Євгена Мураєва. А враховуючи, що Сергій Льовочкін, один із топів Опозиційного блоку, і досі має чималу кількість своїх людей у всіх партіях та фракціях, можна не сумніватися, що шанси на успіх у них, на жаль, є. Не забуваймо й про інші, паралельні колони, наприклад нову партію «Життя» Мураєва — Рабиновича, «Наш край», «Відродження», клименківську «Успішну країну», нову партію на основі «Соціалістів» Кожари, Союзу лівих сил Волги тощо.
Читайте також: Присмерки еліт
Не варто скидати з шальок терезів ще два ліберальні проекти, які влітку з’явилися на політичній карті України. Це екс-ДемАльянс на чолі з трійцею формальних бепепешників, що складається із Сергія Лещенка, Мустафи Найєма та Світлани Заліщук, і майбутня партія Саакашвілі під умовною назвою «Хвиля». Вони вже почали показувати зуби у вигляді акцій протесту проти Генеральної прокуратури в її конфлікті з Національним антикорупційним бюро та демонстративного заклику не надавати Україні безвізовий режим і транш від МВФ через буксування реформ. Можна не сумніватися, що з початком осені, використовуючи свою медійну впізнаваність, вони виявлятимуть ще більшу активність і, цілком імовірно, приєднаються до табору тих, хто хоче дострокових парламентських виборів.
А головним їхнім конкурентом стане «Самопоміч», якій скандал із Грибовичівським сміттєзвалищем хоч і завдав могутнього удару, але свої 7–8% вона й досі має. І котра, так само як і новоспечені ліберали, претендує на урбанізований інтелектуальний електорат і титул «третьої сили». Ситуація вимагає від Садового і Ко активізуватися, адже іміджеві втрати останнього півроку загрожують майбутньому партії.
Однак, мабуть, найзагрозливішими для Банкової є ознаки незадоволення серед олігархів, із якими нібито Порошенкові вдалося знайти спільну мову. Це передовсім пан Коломойський. Подейкують, що Ігор Валерійович із початком осіннього сезону збирається перейти в наступ у сенсі втрати своїх позицій у нафтогазовому секторі. Окрім того, не варто забувати партію УКРОП, що є політичним крилом Коломойського, який, утім, звик зазвичай диверсифікувати свої сили. А отже, може відважитися на створення додаткових політичних «сателітів».
Тож бачимо, що осінь обіцяє стати не менш веселою, ніж була минула й цьогорічна весна. Можливі будь-які альянси та коаліції у спробі якнайбільше розхитати ситуацію, що досить небезпечно в ситуації крихкої рівноваги, у якій наразі застигла Україна.