Тиждень вже звертав увагу на те, цього разу, попри явну диспропорцію у потенціалах України та Росії, уперше в історії наша держава має можливість спиратися на ресурсний потенціал усього Заходу. Нехай процес його мобілізації і відбувається поступово і переважно у менших обсягах, аніж потрібно Україні, однак він поволі набирає обертів. Зокрема, навіть за оцінками українських офіційних осіб, загальна сума підтримки, яку отримала Україна лише за перші тижні війни, сягає близько $15 млрд. Наразі ми не маємо деталізації цієї допомоги. Однак очевидно, що сума є еквівалентом навіть довоєнного валового внутрішнього продукту України за місяць (а за оцінками українських урядовців в умовах війни він зменшився мало не у 2 рази) і перевищує довоєнний державний бюджет за квартал. Наразі усім сторонам зрозуміло, що без такого забезпечення можливості України у протистоянні російській інтервенції були б незрівнянно меншими. Російський потенціал у свою чергу так само підірвано неочікувано масштабними для Кремля санкціями. Тож втрати перших тижнів війни змушують уже й Москву дедалі активніше шукати ресурсних тилів за межами РФ. Затягуючись, війна усе більше переходить у змаганння ресурсних потенціалів, які зможуть використати сторони. І саме це визначатиме її результати.
Американська сторона переконує союзників як у НАТО, так і в Азії про активні звернення Москви по допомогу до Китаю. Причому за даними розвідки США Китай нібито уже висловив готовність надати військову та економічну допомогу Росії, хоч і збирається заперечувати відповідні наміри і робитиме це таємно. В Європі наразі намагаються відкидати таку інформацію, як непідтверджену. Втім, подібна ситуація спостерігалася впродовж останніх місяців і щодо попереджень Вашингтона про підготовку Кремля до вторгнення в Україну. Економічна співпраця з Китаєм для європейських країн незрівнянно більш важлива, аніж з Росією, тож зараз така реакція заперечення виглядає закономірною.
Китайський "воєнторг"
Наразі відсутні конкретні факти, про яку саме допомогу Москва звернулася до Пекіну. Китай має не лише найбільшу в світі економіку та промисловість, але й чимало озброєнь, якими б теоретично міг не лише компенсувати втрати, але й наростити потенціал російських військ в Україні. Значна частина китайської військової техніки є копіями або розробками на базі радянських зразків. Наприклад, на озброєнні в Китаї числиться до 3 тис. наразі досить застарілих танків ZTZ-59 та їх покращених модифікацій, які були розроблені китайцями на базі радянського танка Т-54 і випускалися впродовж 1960-1980-х років. До 850 танків ZTZ-99, які базувалися на концепції танків Т-72 і почали випускатися з початку ХХІ століття.
Окрім того, уже після розпаду СРСР, як свідчать дані SIPRI, лише з 1991 по 2015 рік Пекін закупив у Москви озброєнь на суму $32,6 млрд у цінах 1990 року. Тоді як вартість постачання всіх інших країн до КНР за той же період не досягала навіть $9 млрд (причому значна частина з них припала на так само радянські і розроблені на їх основі зразки озброєнь з України та інших пострадянських країн). У 2018 році в одному зі своїх інтерв’ю міністр оборони РФ Сергій Шойгу заявляв, що Китай закуповує близько 12% російської зброї, що йде на експорт. А щорічні обсяги постачань російських озброєнь до КНР впродовж останніх років вимірювалися мільярдами доларів на рік.
Читайте також: Український лакмус французьких виборів
Як свідчать дані відкритих джерел, лише оригінальних літаків Су різних модифікацій у ВПС КНР налічується до 200 шт. Не кажучи уже про сотні ліцензійних і ще більшу кількість неліцензійних копій різноманітних радянських та російських літаків, включно із модифікаціями Су та МіГ. Так наприклад ще 1996 року був підписаний контракт на постачання 200 винищувачів Су-27СК, але Пекін розірвав угоду після 100 одиниць. Літак був скопійований і отримав назву J-11B. З 2000 по 2004 рік ВПС КНР отримали 73 Су-30МКК і 24 Су-30МК2, копії яких пізніше стали виготовлятися під назвою J-16.
Як копіювання, так і закупівля здійснювалися й за іншими різноманітними зразками радянської та особливо російської зброї з 1990-х років. На озброєнні китайських військових перебуває понад дві сотні вертольотів Мі різних модифікацій. 2019 року було укладено угоду на ще 120 вертольотів марок Мі та «Ансат». Китай має від 24 до 40 дивізіонів ЗРК С-300 у різних модифікаціях у кожному з яких від 6 до 12 пускових установок. Останнім часом було підписано великі контракти на постачання 24 винищувачів Су-35С та 4 дивізіони ЗРК великої дальності С-400 «Тріумф». Окрім того, у китайців є й чимало боєприпасів та комплектуючих, які можуть бути використані російською армією. Вони не лише постачалися в минулому із Росії, але й випускаються у самій КНР. Наприклад Пекін має ліцензію на випуск тактичної керованої ракети класу «повітря — земля» середньої дальності Х-31.
За даними, які потрапили в американські ЗМІ від розвідки США, Москва просила Пекін також про постачання й більш простих, але критично необхідних російській армії в Україні речей, як от харчові набори для військових. Причому американські ЗМІ уже відзначили, що постачання такої продукції на Заході можуть навіть не вважати причиною для санкцій проти Китаю.
Розширюючи підтримку України, щоб зупинити російське просування, на Заході не можуть не розуміти, що китайська підтримка російської агресії різко підніме ставки. Аби виснажити Росію, потрібно буде вивести підтримку України на зовсім інший рівень та відповідним чином посилити тиск на РФ. Колишній командувач армії США в Європі Бен Ходжес у своїй нещодавній публікації відзначив, що за умови, якщо Захід не лише продовжить, а й прискорить свою підтримку у Росії вичерпаються можливості атакувати Україну уже до кінця березня. “Це перегони… Україна може перемогти… якщо ми зможемо прискорити і розширити постачання необхідної зброї. У росіян закінчуються сили, боєприпаси і час” – писав Ходжес. Проте втручання Китаю здатне докорінно змінити ситуацію. Події розвиватимуться за сценарієм конфліктів часів Холодної війни, коли в межах локальних протистоянь на території порівняно невеликих країн зіштовхувалися військові та економічні потенціали значно більш потужних гравців.
Наразі США намагаються зупинити Китай до початку повномасштабного протистояння за таким сценарієм. Радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван 14 березня зустрівся з членом Політбюро КПК Ян Цзєчі в Римі, щоб попередити: Китай зіткнеться з наслідками, якщо допоможе Росії уникнути західних санкцій. Як повідомив у зв’язку з цим речник Держдепартаменту Нед Прайс, США переконують, що «будь-яка країна, яка намагатиметься допомоги Росії вийти із цієї економічної, фінансової трясовини, матиме наслідки. Ми гарантуємо, що жодна країна не зможе уникнути цього».
Економічне стримування
Ставка робиться на те, що для китайської економіки зв’язки із Заходом і навіть вужче – із окремо взятими Сполученими Штатами – незрівнянно важливіші, аніж із РФ. Саме торгівля із країнами так званого «золотого мільярда» стала джерелом накопичення інвестицій та технологій для економічного ривка Китаю упродовж останніх чотирьох десятиліть. І попри спроби переорієнтації економіки КНР на внутрішній ринок, зроблені останнім часом (особливо після пандемії), не лише розрив, а навіть серйозні проблеми у економічних відносинах із Заходом та тісно пов’язаними із США країнами у Східній Азії, завдали б дошкульного удару по китайській економіці. І Росія з усіма своїми природними ресурсами явно не здатна компенсувати цих втрат.
У 2021 році торгівля між Китаєм і Росією не досягнула й $150 млрд, і все ще в рази менша, аніж зі США (понад $650 млрд), не кажучи уже про ЄС (понад $800 млрд). Причому в обох останніх випадках йдеться про значні позитивні торгівельні сальдо і переважання продажів з Китаю над закупівлями на Заході. Навіть на тлі чуток про можливий конфлікт із Заходом через підтримку Росії, у перший же день власники китайських компаній втратили $52 млрд через просідання котирувань їхніх акцій. А акції, що котируються в Гонконгу пережили найгірший день з часів світової фінансової кризи 2008 року.
Читайте також: Яке майбутнє очікує на українських біженців?
Окрім того, в Китаї не можуть не усвідомлювати, що в умовах тотальної економічної війни з боку Заходу та його союзників в інших частинах світу, Росія в будь-якому випадку, навіть без суттєвої підтримки з боку КНР, не матиме альтернативи. РФ змушена буде підлаштовуватися під інтереси Китаю у двосторонній співпраці, адже інших можливостей у неї не залишається. Проте наразі Пекін, як свідчить стаття-відповідь посла КНР у США, робить ставку на публічне заперечення своєї причетності до російського вторгнення, а також намірів щодо військової підтримки Кремля. Водночас Пекін наголошує, що західні санкції не змусять КНР коригувати власну позицію. Наразі Китай уже пообіцяв продовжувати нормальні торговельні відносини з Росією, незважаючи на масовий вихід європейських та американських компаній.
Понад те, Китай намагається скористатися ситуацією для посилення власних позицій в економіці РФ та отримання більш вигідних умов доступу до тамтешніх природних ресурів та фінансового ринку. Зокрема ще на початку війни стало відомо, що російський виробник «Сургутнафтогаз» дозволив китайським покупцям отримувати нафту без надання гарантій, щоб обійти західні санкції. Адже ті змусили банки припинити видачу акредитивів на всю нафту російського походження. Для обходу обмежень китайські компанії використовують відкриті рахунки, які дозволяють покупцеві купувати товари на умовах відстрочення платежу з вимогою повної сплати до трьох днів після відвантаження вантажу.
Поглинання Росії
Понад те, за повідомленнями ЗМІ, Китай почав консультуватися зі своїми держкомпаніями, серед яких China National Petroleum, China Petrochemical, Aluminum China та China Minmetals щодо придбання або збільшення часток у російських енергетичних та сировинних компаніях, зокрема Газпромі та Rusal International. Серед поточних інвестицій Китаю в енергетику в Росії, CNPC має 20% акцій проекту Ямал СПГ і 10% в Arctic СПГ-2. Російські банки фіксують сплеск попиту на оформлення карт китайської платіжної системи UnionPay.
Не виключено, що саме китайські компанії виявляться й інстанцією останньої надії для російських потужностей у автомобілебудуванні. Адже заводи «Автоваз» уже з 5 березня змушені були піти у простій із відправкою у відпустку значної частини співробітників. Запланована спочатку на кілька днів, ця пауза в роботі потім була продовжена до кінця поточного місяця. Причиною стала криза поставок електронних компонентів через санкцій та вихід європейських компаній із російського ринку. Навряд чи щось зміниться і за цей час, тож найімовірнішене, що вихід цієї компанії із простою буде можливий лише у разі її поглинання одним із китайських виробників авто. Або не відбудеться взагалі.
Читайте також: Зеєв Ханін: “В Ізраїлі сьогодні відбувається просто таки український бум”
Не краща ситуація спостерігається й в авіаційній галузі РФ. Наразі в Росії експлуатуються майже 1,4 тис. літаків, більше половини з яких внесені до іноземних реєстрів, а понад 500 належить іноземним лізингодавцям. Після уведення санкцій, які передбачають можливість їх вилучення лізингодавцями уже до кінця березня, Держдума РФ ухвалила, а Путін підписав закон, яким дозволив російським авіакомпаніям експлуатувати іноземні літаки, що перебувають в лізингу без іноземного сертифікату. Однак такі заходи можуть обмежити можливості використання по суті захоплених суден внутрішнім повітряним простором РФ і польотами до вкрай обмеженої кількості інших держав. Адже дозволяючи посадку і не заарештовуючи ці літаки на вимогу законних власників, країни вже самі наражатимуться на санкції і судові позови.
Однак ще більше проблем у Росії виникне із можливістю обслуговування відповідних літаків. Так, у компанії «Уральські авіалінії» ще на початку війни заявили, що без зупинки власного аерофлоту та розбору певної кількості літаків на запчастини, судна зможуть безпечно літати в кращому випадку до кінця весни. А після того, як начальник управління підтримки льотної придатності повітряних суден Росавіації Валерій Кудінов заявив, що Китай не зможе допомогти Росії із запчастинами і у відомстві змушені шукати можливостей постачання необхідних комплектуючих через Туреччину або Індію, його було звільнено.
В низці інших галузей російської економіки також складаються ідеальні умови для поглинання російських активів китайськими компаніями. На відміну від військово-технічної підтримки Росії у війні проти України, Пекін вочевидь не збирається навіть приховувати власної економічної експансії у РФ. Скуповування найбільш цікавих російських активів може стати також інструментом фінансування РФ в умовах її ізоляції від ринків на Заході. Військово-технічна підтримка РФ з боку Пекіну, найбільш імовірно, до останнього відбуватиметься виключно на основі сумнозвісної формули “их там нет”. Це ускладнюватиме консолідацію західних держав, а також залежних від економічних контактів із Китаєм американських союзників в Азії, заради узгодженого тиску на Пекін. При цьому на офіційному рівні Китай, скоріш за все, продовжуватиме активну демонстрацію прихильності до дипломатичної зупинки російсько-української війни та гуманітарних акцій на підтримку постраждалих від бойових дій в Україні.