Національна Асамблея Франції проголосувала в середу ввечері за відставку уряду. Прем’єр-міністр країни Мішель Барньє щойно склав повноваження. Президент держави Емманюель Макрон вже розпочав консультації з потенційними кандидатами на посаду прем’єра.
«Маркон, у відставку!» – скандувала юрба під вікнами парламенту. Поліції під Бурбонським палацом зібралось стільки ж, скільки можна було побачити в розпал протестних акцій «жовтих жилетів». «Вони завалять будь-який уряд, аби домогтися дочасних виборів», – роздратовано казав комусь по телефону перехожий у дорогому брендовому пальті. Підлітки завзято запускали кольорові петарди в небо. Паризька вулиця гула й бунтувалася, виміщуючи на керівникові держави весь свій гнів за все, що не вдалося.
«Ціни ростуть, пенсійний вік підняли, з житлом у столиці — просто біда!», – вигукує жінка років сорока з висоти вуличної лави, наче з трибуни. Їй аплодують. «Макрон, у відставку! Вимагаємо дочасних президентських виборів!» – лунає з натовпу. Судячи з прапорів та транспарантів, учасники демонстрації належать до двох великих політичних таборів — крайніх правих та крайніх лівих. Попри їхню декларовану протилежність, обидві сили зацікавлені у кардинальній зміні влади. Кожна сподівається проштовхнути «свій» уряд, але жодна не має достатньо виборчого ресурсу, щоб зібрати переконливу більшість.
Парадокс ситуації полягає в тому, що відставка уряду не тільки не несе тих швидких рішень, про які мріють протестувальники, а навпаки — гальмує всі важливі урядові проєкти. Закон про фінанси 2025 залишився не ухваленим, безпекові ініціативи Макрона та термінові питання медичної, соціальної, освітньої галузей підвисли в повітрі … «Проголосувати за відставку — це вповільнити переозброєння», – попередив міністр оборони Себастьян Лекорню напередодні голосування в парламенті. Тільки хто ж його послухав? Та й чи переймаються стратегічними проблемами депутати від Нескореної Франції та Національного Об’єднання? Схоже, що не так, щоб дуже.
Вотум недовіри зовсім не став сюрпризом, попри той факт, що французький парламент не вдавався до подібних голосувань з 1962 року. Ініціатором виступили крайні ліві з Нескореної Франції, незадоволені пропозиціями щодо соціального захисту на наступний рік. Їх підтримали соціалісти, екологи, комуністи та частина крайніх правих. За відставку проголосували 331 депутат — це трохи більше, ніж встановлена конституцією абсолютна більшість у 228 голосів.
Що далі?
Жодна з трьох великих політсил французького парламенту не має достатньої кількості депутатських мандатів, щоб провести «свого» прем’єра, проте блокувати кандидата інших можуть всі. Домовлятися крайні праві, крайні ліві та пропрезидентська поміркована фракція не бажають і не вміють.
Матильда Пано, голова фракції «нескорених» у Бурбонському палаці, вже заявила в прямому ефірі телеканалу LCI, що її партія «автоматично відкине будь-якого кандидата, якщо він не буде представляти Новий Республіканський фронт» – групу лівих та крайніх лівих партій у Національній Асамблеї. Вона сподівається просунути на посаду голови уряду Люсі Касте — кандидатку, на яку Макрон не захотів погодитись ще влітку.
Партія «Публічна площа» на чолі з Рафаелем Глюксманом закликає всіх, хто не згідний з крайніми правими, об’єднати зусилля та разом шукати компромісну фігуру. З-поміж можливих кандидатів на посаду прем’єра французька преса називає нинішнього міністра оборони Себастьяна Лекорню та колишнього кандидата в президенти, центриста Франсуа Байру. Вже зрозуміло, що крайні ліві навряд чи захочуть підтримати кожного з них. З крайніми правими — поки що не зрозуміло. Марін Ле Пен намагається стишити емоції своїх прихильників та «зайве не драматизувати». Коли відставку уряду проголосили в парламенті, Ле Пен вже не було в залі засідань. На відміну від крайніх лівих, депутати Національного Об’єднання утримались від оплесків та не бажають визначати голосування «історичним». Мета політсили — домогтися дочасних президентських виборів, позбутись Макрона та якщо пощастить, нарешті провести до Єлисейського палацу свою лідерку. До слова, це могло б зняти з порядку денного судову справу проти Ле Пен за фіктивний винайм асистентів у Європарламенті, що розглядається оце зараз.
Емманюель Макрон звернеться до французів сьогодні о 8 вечора. Виглядає він на диво спокійним, принаймні ззовні. Питання — наскільки він буде переконливим і чи вдасться Макрону згуртувати довкола себе решту прихильників, котрі також не мають більшості в парламенті.