Підлітки Валера Мітелик (Міта), Роберт Адамчук (Боб) і Ярослав Стеблинський (Яра) запускали з балкона ракету. Коли їм знадобилася мотузка, її розшукали в шухляді батькового столу – шовковою шворкою було перетягнуто згорток із коштовним каменем. Знахідка не зацікавила хлопців, та через багато років вона відгукнеться смертями Боба та Яри й перетворенням Міти на ягина. Так само хвацько пригодницький роман Володимира Єшкілєва «Богиня і консультант» трансформується в фентезі, щоб наприкінці обернутися альтернативною історією з елементами конспірології та політичного детективу. Жанрове поєднання вбивче, і якщо авторові бракує літературного хисту, то подібний мікс закінчиться пшиком, як це сталося з «Кодом да Вінчі».
Серйозний поет, блискучий есеїст, вдумливий редактор, Єшкілєв, який у прозі завжди тяжів до містики й пошуку ледь вловних історичних паралелей, саме в цьому тексті щасливо уникнув провалу. Його «33 праски на підвіконні» – логічно зведені до спільного знаменника численні сюжетні лінії, де ключовим є слово «вірогідно». Українські планетниці (ясновидиці) ведуть рід від праматерів людства? Дракони й досі живуть? У другій половині ХVII ст. українські землі фактично втратили свою енергетичну силу й через це «маємо, те що маємо», включно з відсутністю справжньої еліти, лицарів волі й духу? Подіями осені-зими 2004-го керували як не могутні чаклуни, так спритні політтехнологи? Магічний камінь допоможе відродити націю? Відповіді лежать у площині нескінченного «можливо», котра водночас виступає індульгенцією авторові: спробуй, прихопи його на «брехні». Тим більше, що для художньої літератури ця категорія значення не має.