Пандемія COVID-19 вражає не лише здоров’я сотень тисяч людей у всьому світі, а й інституції. Європейський Союз — не виняток, але ця міждержавна структура намагається тримати удар. Уже зрозуміло, що санітарна криза впевнено переростає в економічну. Її наслідки й розмір збитків можна буде порахувати й узагальнити лише згодом. А поки що шляхом важких перемовин ЄС виходить на систему колективних рішень, покликаних мінімізувати шкоду й оперативно відродити економіку.
Після палких триденних дебатів у ніч на 10 квітня у Брюсселі було ухвалено угоду про перезапуск економіки ЄС. Південь і Північ довго не могли домовитися про умови доступу до додаткових коштів, за якими держави матимуть змогу звертатися. Італія, Іспанія та Франція сподівалися запустити в обіг європейські облігації, гарантовані не окремими державами, а колективно — Євросоюзом. Німеччина й Нідерланди на запровадження такої системи не погодилися: багатші країни не хочуть платити за бідніші, якби ті раптом виявилися неспроможними відшкодувати кредит. Натомість 27 країн-членів зійшлися на іншому компромісі: узгодили перезапуск Механізму європейської солідарності (МЄС) щодо суто медичних витрат, створення фонду гарантій для кредитування підприємств і систему підтримки частково безробітних. Усі ці рішення, ухвалені на рівні міністрів фінансів, ще мають бути затверджені керівниками держав та урядів.
Читайте також: Обмілілий потік
Про що йдеться? Насамперед, МЄС, створений у час кризи в єврозоні в 2012 році, повертається на авансцену з оновленими функціями. Якщо вісім років тому механізм чітко пов’язував позики з реальними реформами, то нині зусиллями Мадрида й Рима держави здобули можливість позичати на суто медичні й санітарні потреби без додаткових умов. Кредит обмежено 2% ВВП країни. Для Італії це приблизно €40 млрд, а загалом ідеться про фонд у розмірі €240 млрд.
«Ми відповіли на запит громадян, які чекали від Євросоюзу вміння захищати, — цитує AFP Маріо Сентено, голову Єврогрупи, що об’єднує міністрів фінансів зони євро. — Європейську відповідь на виклики пандемії розподілено за трьома напрямами: до €240 млрд позик буде по лінії МЄС, €200 млрд — для підприємств і до €100 млрд — на виплати з часткового безробіття».
Звідки взяти кошти на всі ці заходи? Європейський центральний банк оголосив про намір виділити €750 млрд на закупівлю цінних паперів із метою стабілізації фінансового ринку ЄС і курсу єдиної валюти. Його голова Крістін Лаґард анонсувала також €120 млрд на підтримку банків, що кредитуватимуть бізнес.
Європейський інвестиційний банк (ВЕІ) резервує ще €40 млрд на кредитування європейських підприємців. Інституція нині працює над створенням великого фонду загальноєвропейських гарантій, що опікуватиметься малими й середніми підприємствами на території ЄС. Попередній бюджет цього фонду — €200 млрд.
Європейська комісія запускає в дію інструмент із підтримки національних програм із відшкодування часткового безробіття, що виникло внаслідок пандемії. Загальний бюджет програми заплановано на рівні €100 млрд. Брюссель також працює над створенням Фонду перезапуску економіки: нині проробляють його бюджет і принципи відносин із ЄС та державами-членами. Італія наполягає на сумі в €1,5 трлн, натомість поки що передбачено втричі менше — €500 млрд.
У перспективі неминучої рецесії ЄС пом’якшив правила підтримки підприємств державами-членами. Про це 17 березня повідомила комісар із питань конкуренції Марґрете Вестаґер. Також тоді було скасовано вимоги щодо обмеження бюджетного дефіциту в 3% — до пандемії про таке не варто було й мріяти. «На ліквідацію наслідків фінансової кризи 2008-го знадобилося чотири роки, — нагадує французький часопис La Croix. — Уже нині зрозуміло, що перекрити збитки від пандемії коронавірусу буде в рази важче. Міжнародний валютний фонд передбачає, що часткова зупинка економіки у 2020 матиме гірші наслідки, ніж Велика депресія 1929 року». Один із найбільших викликів для Євросоюзу — успішно простимулювати повернення частини переміщеного у країни третього світу виробництва на європейські землі.
Читайте також: COVID-19 в Ірані: що приховує режим
Наприклад, якщо йдеться про галузь охорони здоров’я, то Єврокомісія виділила €47,5 млн на фінансування 17 дослідницьких проектів антивірусних вакцин і тестування препаратів. Також створюють спільний європейський резерв медичного обладнання. Зважаючи на заборону експорту медичного устаткування й ліків, яку в березні ухвалили кілька держав–членів ЄС, угоду про спільні закупівлі захисних медзасобів та обладнання, перед тим, як дійти консенсусу, обговорювали довго й емоційно. Але таки прийняли.
Згідно з дослідженням Фундації Роберта Шумана (автори — Ерік Моріс і Рамона Блож), першим спільним рішенням ЄС щодо протидії пандемії була угода про €10 млн на фармацевтичні дослідження. Її ухвалили 1 лютого на рівні Єврокомісії. За три тижні Європейська комісія додала на медицину ще €232 млн.
«Повернення до нормального життя залежить від науки й колективної дисципліни, — зазначив у розмові з Тижнем П’єр Петі, ординатор однієї з паризьких лікарень. — Лабораторії працюють, не шкодуючи часу й ресурсів, але відродити медичне виробництво в Європі буде непросто. Європейці звикли закуповувати в китайців не лише захисні матеріали: маски, халати, окуляри, — а й активні речовини для виготовлення ліків, терапевтичні субстанції, медикаментозні молекули… Маски, до слова, здатні виготовляти лише Франція, Німеччина, Чехія й Польща. Їхніх потужностей недостатньо не лише для потреб усього ЄС, а й для внутрішніх ринків кожної країни. Євросоюз мав би підтримати лабораторії, що повертають до Європи повний цикл виробництва ліків».
Читайте також: Пожежа в сусідів. COVID-19 у Польщі
Натомість міністри екології Австрії, Данії, Італії, Іспанії, Латвії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Фінляндії, Франції та Швеції сформулювали амбіційний план відродження довкілля — Green Deal. «Ми мусимо не піддаватися спокусі короткотермінових рішень у боротьбі з наслідками нинішньої кризи, — зазначає спільна відозва міністрів, оприлюднена 10 квітня. — Короткозора стратегія містить ризик обмежитися використанням викопних видів енергії на десятки років замість того, щоб розвивати енергетику з відновлювальних джерел, перейти на будівництво екологічного житла, інвестувати в науку й інновації, відновлювати біологічне розмаїття й екологічно відповідальну економіку».
Чи зуміють держави ЄС, долаючи кризу, закласти до своїх відбудовчих стратегій екологічну складову? Упевненості в цьому небагато, і не лише тому, що турбота про довкілля також потребує коштів. Лобістські бізнесові структури в Брюсселі вже працюють над тим, щоб після виходу з карантину отримати можливість не надто перейматись очисними фільтрами. Мовляв, за період вимушеного простою економіки повітря й так очистилося, а КНР — небезпечний конкурент із нижчими цінами — вже дозволив своїм виробникам не встановлювати очисні фільтри. Екологічна свідомість у Європі, безперечно, набирає популярності. Проте — це лише 15–25% громадян, залежно від країни. Ще далеко і до простої більшості, і до кардинальної корекції пріоритетів на національному та європейському рівнях.
На логістичному рівні в боротьбі з поширенням COVID-19 Євросоюз спрацював доволі оперативно. Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн 2 березня призначила «команду відповіді», до якої залучила п’ятьох комісарів: із питань реагування на кризи, здоров’я, внутрішніх справ, транспорту й економіки. Пізніше до співпраці запросили також комісара з питань внутрішнього ринку, щоб забезпечити рух медичного обладнання між державами — членами ЄС і створити «зелені коридори» для життєво важливих перевезень.
Досить швидко, попри суттєві внутрішні розбіжності й конкуренцію, ЄС вийшов на важливі рішення щодо фінансової підтримки бізнесу, науки і громадян, які опинилися в скруті. Проте дохідливо пояснювати свої здобутки Брюссель не вміє. Згідно з опитуваннями, лише третина італійців позитивно оцінює роль Євросоюзу в боротьбі з пандемією попри те, що найбільшу допомогу Італія отримала саме від європейських партнерів і ЄС.
Хоча охорона здоров’я не є прямою компетенцією Єврокомісії, вона зуміла за кілька тижнів знайти серйозні кошти на протидію пандемії та напрацювати нові стратегії. Оновлюючи пріоритети, за відсутності спільної зовнішньої політики Євросоюз не міг не зважати на геополітичний фактор. Ідеться, зокрема, про інтереси Китаю, Росії та Сполучених Штатів, які суттєво впливають на успішність боротьби з COVID-19.
Проблематичність нинішньої ситуації полягає ще й у тому, що санітарна криза в Європі накладається на ще одну, давнішу: міграційну, яку ЄС не може розв’язати від 2015 року. Як поєднати інтереси безпеки й повагу до прав і свобод — базових цінностей європейської цивілізації? Яке майбутнє спільного економічного ринку й Шенгенського простору в перспективі виходу з карантину? Чи варто використовувати безпілотники та інші технології для пошуку носіїв вірусу, як роблять Китай, Росія та інші країни з метою не лише подолати пандемію, а й отримати контроль над громадянами, від якого можна потім і не відмовлятися?
Яким вийде ЄС із нинішнього випробування? Сильнішим чи слабшим? Майбутнє Євросоюзу як інституції залежить від багатьох факторів. Це й ефективність у боротьбі з пандемією, й успішність реалізації програм на відродження економіки, й логістична гнучкість, і успішна комунікація, що дала би змогу зупинити відцентрові процеси в організації та перемогти євроскептиків. Криза дещо брутально підштовхнула до змін. Ці зміни можуть виявитися позитивними, якщо у процесі оновлення ЄС навчиться краще захищати свій економічний та інформаційний простір від апетитів КНР та РФ.