Поруч з людьми, що дійсно намагаються щось змінити є і такі «активісти», які активні хіба що в створені шуму навколо такого свого статусу. Розуміючи цей тренд сучасної української дійсності важко однозначно розібратися в ситуації з відрахованими студентами КНУ ім. Шевченка, що тепер активно заявляють про репресії в провідному виші країни. Складно, мабуть, тому, що однозначність – це взагалі не про відносини адміністрації та студентів в системі нашої вищої освіти.
Почалось все з банального холоду. Корпуси в районі ВДНГ, побудовані за радянських часів, виглядають масштабно, але от їх енергоефективність абсолютно незадовільна – якось не думали за союзу про збереження ресурсів. Починаючи з листопада студенти факультетів, що розміщені в тих будівлях, вимушені були сидіти на парах у верхньому одязі і навчатися у вкрай несприятливих умовах. Проблема не нова (холодні пори року настають, як відомо, з певною природньою періодичністю), але вирішити її чомусь ніяк не могли. А тут ще й несподіване рішення адміністрації перенести зимову сесію з січня на грудень, а канікули продовжити ледве не до березня за рахунок подальшого навчання по суботах. І це все без жодного обговорення, невеликим повідомленням на сайті університету. Трохи згодом почала з’являтись інформація про те, що рішення ще не остаточне, що може буде тільки місяць канікул, словом повний хаос.
Читайте також: Держава і громадяни(н)
В таких умовах і з’явився «КНУ протест» – група в соцмережах із закликами вийти на масову акцію, щоб передати вимоги щодо опалення і неможливості перенесення сесії адміністрації КНУ. На цей мітинг, якщо чесно, я не пішов – червоний корпус, де знаходиться мій факультет, опалюють добре, а постійні зміни в графіках сесії хоч і дезорієнтували, але революційних настроїв не викликали. Тому за ходом подій спостерігав через соцмережі та розповіді безпосередніх учасників. Так само як і я, зробив багато хто, бо під стінами червоного корпусу тоді зібралось не більше ста людей. Оскільки масштабні протести проти дій адміністрації університету зібрати досі не вдавалось, то і таку кількість організатори вважали досить непоганим показником. Хоч акція запам’яталась, мабуть, більше через сумнівну поведінку ректора юридичного факультету та все ж важливо, що вона стала початком діалогу між адміністрацією та представниками ініціативної групи. Останні навіть розділилися за напрямками роботи, були створені підгрупи з питань опалення, сесії та загальної комунікації. Активістам надали мандат на перевірку всіх корпусів на відповідність температурних норм, а сесію таки вирішили не переносити. Здавалося б – перемога! Але діалог почався не тільки в публічній площині – мали місце і дивні особисті бесіди за зачиненими дверима. Нічого кримінального, але все ж від того факту, що в університеті ще є ця радянська звичка «викликати на килим», стає гидко. А вже за результатами зимової сесії серед відрахованих з університету виявилось багато активістів «КНУ протесту». Офіційною причиною є академічна заборгованість, але дивно, що студенти, які на минулих сесіях все склали, і досить непогано, цього разу провалили всі екзамени.
Читайте також: Локальні ідеї відкривають країну
Проблема в тому, що зараз немає ефективного механізму оскарження рішень викладача чи адміністрації. Маєш три нескладених іспити і все, прощавай університет, навіть без можливості перездати. Про об’єктивність оцінювання в українських вишах поки говорити дуже рано, тому, як на мене, і потрібен певний запобіжник, щось схоже на колективний орган з викладачів (адже, на щастя, далеко не всі професори залежні від адміністрації) та студентів для розгляду саме таких ситуацій, як нині склалася. Інакше завжди буде поле для спекуляцій – кожен студент, навіть відвертий двієчник, після відрахування зможе заявляти про репресії, а в ректораті завжди зможуть у випадку неприйнятної діяльності «звернути на студента особливу увагу». І така ситуація видається зовсім неприйнятною для одного з кращих ВНЗ країни, яким позиціонує себе КНУ ім. Шевченка. Тим паче такий прецедент не є першим, і думаю не буде останнім – два роки тому вже була гучна історія з виключенням з вишу активістів «ШеваПіл». Але, як бачимо, жодних змін не відбулось. Тому поки відраховані студенти знов збирають мітинг і навіть подають до суду, бо об’єктивності в стінах рідного університету, на жаль, не знайшли.