Віддатися за борги

Із початку року на українському ринку M&A (злиття та поглинань) було укладено більше 30 угод за участю іноземних компаній на загальну суму понад $810 млн. Ще близько 230 договорів M&A на суму майже $1,95 млрд, за даними U.S. Dealwatch, уклали вітчизняні підприємства. Вартість цьогорічних оборудок видається мізерною порівняно з 2007-м роком, коли було укладено угод M&A на рекордні $21,5 млрд. Поміж причин спаду ділової активності варто виділити дві ключові – дефіцит позикових коштів (комерційні банки припинили кредитувати інвесторів) та складність визначення вартості бізнесу в умовах кризи. Однак, не зважаючи на це, на ринку M&A спостерігається характерна тенденція: закордонні інвестори охоче скуповують українські активи, що подешевшали, й особливо активно – в харчовій промисловості, будівництві та торгівлі.

 

 

Директор департаменту інвестиційно-банківських послуг компанії «Astrum Invesment Management» Олена Малицька називає підприємства роздрібної торгівлі найцікавішими для інвесторів. «У 2005–2008 роках ринок українського ритейлу зростав на 30% щороку. Компанії активно залучали фінансування, у тому числі – брали валютні кредити. Багатьом ритейлерам складно виконувати свої зобов’язання в умовах девальвації гривні та падіння виручки внаслідок скорочення споживчого попиту, це дозволяє інвесторам або забирати компанії за борги, або ж купувати зі значним дисконтом».

 

«Торговельні підприємства, що мають кредиторську заборгованість, самі шукають інвесторів, які можуть вкласти кошти в їхній бізнес», – каже Олександр Швець, керівник відділу корпоративних фінансів компанії «Ernst & Young в Україні». Є чимало прикладів купівлі компаній із дисконтом у сфері роздрібної торгівлі. Зокрема, в березні західноукраїнська мережа супермаркетів «Інтермаркет» відійшла компанії «Євротек» (за оцінками інвестиційних аналітиків, сума угоди не перевищила $10 млн, хоча ще в 2008 році 30% акцій мережі оцінювали в $70 млн). Приблизно в той самий час столичні магазини ТОВ «МД Ритейл» отримав його кредитор – компанія «NS Limited». Наступного місяця мережа «Ельдорадо» підписала угоду з чеською «PPF Group» про конвертацію кредитних коштів на частку в капіталі українського ритейлера.

 

Є інформація про підготовку угоди купівлі-продажу між великим російським ритейлером «X5 Retail Group» та вітчизняною компанією «Квіза-Трейд» (ТМ «Велика Кишеня»), обсяги зобов’язань якої експерти оцінюють у $150 млн. Імовірна вартість міноритарного пакету акцій – $200–250 млн.

 

Протягом 2007–2008 років харчова промисловість України належала до трійки лідерів за сумою укладених угод M&A. Закордонні інвестори виходили на новий ринок, купуючи вітчизняні підприємства, та розширювали продуктові лінійки. Ці ж тенденції збереглись і в умовах кризи.

 

Так, на початку цього року італійська Gruppo Campari (шоста компанія за обсягами виробництва алкоголю у світі) придбала за $18 млн перший актив на теренах СНД – «Одеський завод шампанських вин». Продаж підприємства пов’язують із виходом з алкогольного бізнесу його попереднього власника – пана Кауфмана, який також продав бренд «Мягков» російському холдингу «Синергія» за $80 млн.

 

Інвестиційні аналітики не виключають, що Борис Кауфман виставить на продаж Перший лікеро-горілчаний завод та горілчаний бренд «Штурман». Для Gruppo Campari завод шампанських вин в Україні є не лише плацдармом для виходу на пострадянські ринки, а й виробничим майданчиком для доповнення асортименту італійської компанії продукцією, орієнтованою на масовий ­попит.

 

Аби доповнити свою продуктову лінійку квасом, у лютому компанія Coca-Cola придбала Запорізький ­завод безалкогольних напоїв (ТМ «Ярило») за $3,5 млн (дані U.S. Dealwach). Того ж місяця французька Soufflet Group поглинула ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро» (суму угоди оцінюють у $6–7 млн), який спеціалізується на виробництві солоду. Експерти прогнозують, що за підсумками оборудки Soufflet Group збільшить свої потужності в Україні майже вдвічі та стане найбільшим виробником солоду.

 

Втім, західні інвестори не лише купують українські підприємства, але й позбуваються активів в Україні. За наявною інформацією, найближчим часом найбільша пивоварна компанія світу Anheuser-Busch InBev (володіє в Україні ТМ «Чернігівське», «Рогань», «Янтар») планує продати нестратегічні активи для погашення кредитних зобов’язань.

 

 

За даними компанії SocMart, із початком кризи припинилися будівельні роботи на 60-70% усіх об’єктів житлової та комерційної нерухомості, а за підсумками першого півріччя 2009-го понад десять великих проектів було заморожено. Але попри галузевий колапс, ринок нерухомості приваблює закордонних інвесторів (у першу чергу – росіян) низькими цінами на недобудовані об’єкти. Купуючи їх зараз, інвестори розраховують на велику маржу по закінченню кризи. Експерти вважають, що саме такими мотивами керувалася велика російська інвестиційна група AEON Development, придбавши за $50–100 млн недобудований офісний комплекс Mirax Plaza в Києві. Власник AEON Роман Троценко звертає увагу на те, що витрати на добудову комплексу в Україні приблизно на чверть менші, аніж на завершення аналогічного об’єкта в Росії.

 

Великий розпродаж на початку літа влаштувала девелоперська компанія «ХХІ Століття», позбувшись 51%-ої частки в севастопольському проекті «Емеральд» (орієнтовна ціна угоди – $0,52 млн), заміського житлового проекту «Лісники» поблизу Києва ($11 млн), 80% у проекті мультифункціонального комплексу в Борисполі ($0,7 млн), а також проекту ТРЦ «Квадрат» у Донецьку ($2,3 млн). Причина продажу об’єктів – потреба компанії в коштах на фінансування обов’язкових витрат за пріоритетними проектами та підтримання операційної ліквідності.

 

Віце-президент інвестиційно-банківського департаменту компанії Dragon Capital Максим Нефьодов називає вимушеним продаж недобудованих об’єктів в Україні за собівартістю та вважає укладання таких угод провідною тенденцією ринку M&A в галузі нерухомості.

 

«У другому півріччі 2009-го року інвестори будуть вичікувати, – резюмує пані Малицька. – Зараз вкладення в активи країн, що розвиваються, є ризиковими, до того ж в Україні економічна ситуація ускладнюється політичною нестабільністю. Істотне пожвавлення українського ринку злиття-поглинань варто очікувати в 2010-му році за умови відновлення світової та української економіки».