Зміна керівництва Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України збіглась у часі з низкою важливих рішень, упровадження яких готували дуже довго. У перші дні в міністерському кріслі Ірина Верещук презентувала Стратегію інтеграції внутрішньо переміщених осіб (ВПО) до 2024 року. У документі зазначено сім стратегічних цілей, зокрема забезпечення переселенців житлом та роботою, доступ до документів, освіти, соціального захисту та медичного забезпечення, а також їх інтеграція в місцеві громади. Щодо житла, Стратегія міністерства передбачає надання пільгових кредитів, соціального й тимчасового помешкання, а також будівництво та закупівлю житла коштом міжнародної фінансової допомоги. Допомога держави у працевлаштуванні ВПО базуватиметься на активізації місцевих програм зайнятості, тренінгах для підвищення кваліфікації й перекваліфікації та підтримці їхніх бізнес-проєктів.
Крім того, Верещук повідомила про ще одне важливе рішення, яке стосується затвердження алгоритму виплат пенсійних боргів внутрішньо переміщеним особам. «У 2018 році було призупинено пенсійні виплати за минулі періоди переселенцям з тимчасово окупованих Криму та Донбасу, — розповіла міністерка. — Сьогодні уряд ухвалив постанову, яка розблокує процес погашення пенсійних боргів внутрішньо переміщеним особам за минулі періоди. З наступного року уряд почне поступово виплачувати недоотримані пенсії з розрахунку щомісячно в розмірі прожиткового мінімуму». За словами Верещук, у міністерстві сподіваються погасити заборгованість упродовж двох років, що обійдеться бюджету в понад 11,2 млрд грн, з яких 6,2 млрд грн виплатять уже наступного року.
Читайте також: Дешеве життя
Загалом питання пенсійного забезпечення людей, місце проживання яких так чи так пов’язане з територією окупації та російської агресії, всі ці роки досить гостре. І ним нерідко маніпулюють. Хтось наголошує, що Україна не має права жодним чином обмежувати пенсійні виплати навіть тим, хто ніколи не виїжджав з окупації. Інші, навпаки, виступають проти будь-якої грошової допомоги, оскільки в умовах війни виплати складно контролювати. Хтось називав це «пенсійним геноцидом», хтось — «посібництвом тероризму». Хай там як, історія пенсійного питання ВПО не вміщається у звичні кліше. Розв’язувати цю проблему Україна намагалася теж по-різному: якісь рішення ухвалювали лише зусиллям політичної волі, інші було продиктовано реаліями воєнних дій або просто неготовністю неповороткого бюрократичного апарату до нових викликів.
«Трагічні події у 2014 році розгорталися з весни, а профільний закон про внутрішньо переміщених осіб президент підписав аж 21 листопада. Тобто дев’ять місяців люди намагалися зберегти свої виплати хто як міг, — пояснює Тижню співзасновниця фонду «Восток SOS» Олександра Дворецька. — Десь ще працював обмін даними з відділеннями, які опинилися в окупації, бо державні органи в цих населених пунктах офіційно ліквідували тільки з грудня. Але на початку конфлікту взагалі не було не тільки якоїсь системи, а навіть розуміння, що відбувається і як з цієї ситуації виходити». Правозахисниця пояснює, що хоча з ухваленням згаданого закону система почала вибудовуватися, але саме в ньому було закладено проблему, через яку Україна зараз має понад 90 млрд грн пенсійного боргу перед своїми громадянами. «Переселенців почали ставити на облік, і у довідці, яку вони отримували, мала бути адреса на вільній території, яку вважали адресою реєстрації. Тобто для отримання пенсійних виплат її мали вказати навіть ті, хто залишався жити на окупованій території. На жаль, іншого алгоритму отримання пенсії держава не запропонувала досі, — розповідає Дворецька. — Тому ідея, про яку говорить Ірина Верещук та яку ми в організації, звісно, підтримуємо, на жаль, спрямована не на кардинальну зміну ситуації, а лише на зменшення боргів і запобігання їх накопиченню».
Постанова ще не набула чинності, а навколо неї вже точаться гарячі дискусії. Хтось, не дуже занурюючись у проблему, побачив «зраду»: мовляв, навіщо витрачати стільки бюджетних коштів, виплачуючи їх тим, хто вже отримує російські паспорти та пенсії. Краще було б витратити ці кошти на виплати військовим чи лікарям. А хтось — наприклад, представники Національної платформи примирення та єдності, — вважають, що це один з кроків до зникнення КПВВ та проведення місцевих виборів в окупації. Але Верещук пояснила, що повернення боргів стосуватиметься лише тих пенсіонерів, які зареєстровані як ВПО та певний час не отримували виплат. «В органах Пенсійного фонду буде розроблено механізм відповідно до ухваленої постанови, і щомісяця до пенсії, яку переселенці отримують зараз, донараховуватимуть цей борг у сумі, що дорівнює прожитковому мінімуму», — пояснила міністерка. Водночас Верещук зазначила, що питання щодо неверифікованих пенсіонерів з окупованої території, які не зверталися до держави після 2014 року, залишається нерозв’язаним. Обсяг невиплачених пенсій таким особам станом на 1 квітня 2021 року Пенсійний фонд оцінює у 76,7 млрд грн. Тому на випадок звернення таких пенсіонерів відповідні витрати необхідно передбачити в наступному бюджеті.
Імовірно, насамперед виплати із заборгованості отримають громадяни, які подавали скарги до суду та мають позитивне рішення, але досі не отримали компенсації. «Ситуації, у яких пенсії не виплачували, були різними. Наприклад, мій клієнт, який виїхав з окупованої Горлівки, придбав собі будинок у Бахмуті, — розповідає Тижню про випадок зі своєї практики Оксана Судак, начальниця відділу Бахмутського бюро правової допомоги Краматорського місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. — Йому припинили виплачувати пенсію, бо він хотів перейти на загальні підстави її отримання, тобто як звичайний пенсіонер, який має нерухомість на підконтрольній території України, без жодних ідентифікацій, перевірок тощо. Але йому відмовили у виплаті пенсії без довідки ВПО і з 1 серпня 2017 року кошти припинили надходити. У жовтні 2018 року ми виграли справу в Донецькому окружному адміністративному суді (нині установа працює у Слов’янську. — Ред.) Пенсію йому поновили, суд визнав неправомірними дії Пенсійного фонду та змусив здійснювати виплати на загальних умовах. Проте борг, що накопичився більш ніж за рік, досі не погасили. Бо справу, яку передали до виконавчої служби, повертали без задовольняння через невизначеність джерела фінансування. Інші клієнти подавали позови на виконання безпосередньо на Держказначейство. Але наскільки мені відомо, тільки одна клієнтка отримала виплати в такий спосіб: черга, яку можна відстежувати на їхньому офіційному сайті, розтягнулася на довгі роки».
Читайте також: Формула сприйняття. Українська колективна пам’ять про війну на Донбасі
Таких історій позбавлення пенсійних виплат людей, які виїхали з окупації та проживають на вільній території України, багато. У 2016 році для більш ніж 800 тис. переселенців було анульовано довідки ВПО, тому пенсії їм не виплачували по кілька місяців і навіть років. Це відбулося після узаконення обміну даними між Державною прикордонною службою та Міністерством соціальної політики. Держава начебто бажала зрозуміти, кому вона здійснює виплати, унеможливити наявність «мертвих душ» та, звісно, зменшити економічне навантаження. Але замість розробити інший алгоритм виплати тим, хто змушений жити в окупації, і перестати створювати труднощі для справжніх ВПО, без засобів до існування залишили всіх. Для абсолютно всіх отримувачів пенсій, які мали офіційну реєстрацію в окупованих населених пунктах, запровадили обов’язкову верифікацію через банк, перевірки за місцем проживання, а також установили термін, упродовж якого людина може бути відсутньою за цією адресою. Але через недосконалість системи під «санкції» потрапило чимало людей, які покинули окуповану територію й жили в різних областях України. До прикладу, якщо хтось покинув рідну домівку в перші місяці війни та ніколи не перетинав КПВВ, його автоматично зараховували до тих, хто ніколи не виїздив з окупації. Залишалися без пенсій і ті, хто просто переміщувався з однієї області України в іншу чи на час перевірки перебував, наприклад, у санаторії на лікуванні. Або їздив на наукову конференцію розповідати про реалії окупації, як це сталося з колишнім полоненим бойовиків — донецьким релігієзнавцем Ігорем Козловським.
«Карантин наочно показав, що система «пенсія = довідка ВПО» не працює, — вважає Олександра Дворецька. — Почалися дискусії щодо продовження банківських карток, заборони на блокування рахунків, віддаленої ідентифікації. Бо всі начебто розуміють, що частина людей залишилася в окупації, і це складний для державної комунікації випадок. Ми розповідаємо всьому світу, що в нас 1,5 млн переселенців. А виходить, їх удвічі менше. То як нам пояснювати, куди зникли інші? Якщо вони всі повернулися, то, може, там не все так погано? Насправді ми помилилися на самому початку, коли прив’язали пенсійні виплати до довідки переселенця й фактично змусили людей брехати. А зараз хтось мав би це визнати й запропонувати виправити помилки. І не тільки частково виплатити заборгованість, а по-справжньому ефективно оцінити кількість переселенців та їхні потреби. Можливо, на восьмому році війни гроші вже не треба «розмазувати по тарілці рівним шаром»: хтось з ВПО вже не потребує тих 442 грн у місяць, а комусь необхідна державна підтримка».
До речі, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛ) теж неодноразово закликала владу відв’язати виплату пенсій від реєстрації як внутрішньо переміщеної особи. «Як постійне рішення ММПЛ наполягає на необхідності остаточно відмежувати виплати пенсій від реєстрації ВПО, як це передбачено законопроєктом 2083-Д», — ідеться у звіті організації. Ірина Верещук заявила, що знає про цей законопроєкт, але він потребує доопрацювання, тому його не підтримали. «Ми з міністеркою соціальної політики Мариною Лазебною взялися його доопрацювати. Механізм погашення цієї суми (пенсій неверифікованих пенсіонерів. — Ред.) опрацюємо законом», — пообіцяла міністерка.