Учора, 23 червня, відбувся щорічний фестиваль епічної традиції «Кобзарська Трійця». Вперше фестиваль відбувся в червні 2008 року в Києві, в приміщенні Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Ініціатором виступив Київський кобзарський цех.
Ведучим цьогорічного фестивалю був панмайстер Київського кобзарського цеху Микола Товкайло. Він розповідав про те, як у 1970-х роках почалися дослідження кобзарської справи, експедиції до краєзнавчих музеїв, пошук інструментів та живих носіїв традиції.
Микола Товкайло представляв учасників — братчиків Київського, Харківського та Львівського кобзарських цехів. Виступали Кость Черемський, Михайло Коваль, Тарас Дороцький, Лайош Молнар, Андрій Сілецький, Андрій Ляшук, Павло Ласкавчук, Віталій Кобзар, Микола Товкайло, Олександр Савчук, Ждан Безвербний, Дмитро Радченко, Святослав Силенко, Тарас Компаніченко, Ярослав Крисько.
Виконували традиційні думи — епічні твори про героїчні події, історичні та козацькі пісні, канти, псальми, які здавна були основою репертуару народних співців-рапсодів, балади та духовні твори.
Кобзарі, бандуристи та лірники розповідали цікаві деталі про твори, які виконували. Наприклад, «Ой у лузі червона калина похилилася» — останній куплет козацької пісні «Розлилися круті бережечки». За мотивами цього куплета 1914 року в Галичині Степан Чарнецький написав відому нині пісню, яку виконували січові стрільці.
Дума «Ой летіла бомба з московського краю, та й серед Січі впала», хоч як актуально звучить сьогодні, походить з кінця XVIII століття — з часу руйнування Запорозької Січі. Та й згадка про Савур-Могилу в думі про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі, звучить інакше після боїв і полонів нинішньої російсько-української війни. Сам образ кобзаря став архетипним в українській культурі — і не лише завдяки Тарасові Шевченку, а кобзарсько-лірницькі мотиви збереження історичної пам’яті, духовні роздуми про те, як гідно жити в час випробувань і гідно зустріти смерть, — особливо відлунювали під час Руїни XVIII століття, коли постало організоване кобзарство в Гетьманщині, у 1930-х, напередодні знищення кобзарської традиції з її носіями, і сьогодні, у час її відродження.
Детально про традиції кобзарювання можна почитати у книжках кобзаря та лірника Володимира Кушпета «Старцівство: мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX — поч. XX ст.)» та «Школа реконструкції виконавської традиції», виданих у видавництві «Темпора». А також у книжках видавництва Олександра Савчука: «Музичні інструменти українського народу» Гната Хоткевича, «Ліра і її мотиви» Порфирія Демуцького, «Харківська бандура» Віктора Мішалова, «Просвітник та бандурист Михайло Злобинець. Самонавчатель до гри на кобзі або бандурі».