На тлі зростання міжнародної напруги та непередбачуваності безпекової ситуації в Європі, Польща активно посилює свою обороноздатність. Країна розглядає зміцнення армії та модернізацію техніки як стратегічну необхідність, уряд інвестує в інфраструктуру, нарощує чисельність збройних сил і розширює співпрацю з союзниками НАТО, прагнучи забезпечити готовність до будь-яких можливих викликів. Підготовка Польщі до потенційної війни стала не лише військовим, а й суспільним питанням, яке визначає майбутнє національної безпеки.
Міністерство оборони Польщі повідомило, що цього місяця країна запустить нову програму військової підготовки у межах ширшого плану підготувати близько 400 000 людей у 2026 році. Після вторгнення Росії до України Польща витрачає більшу частку свого ВВП на оборону, ніж будь-який інший член НАТО. Вона перетворилася на третю за величиною армію в Альянсі, маючи 216 000 військовослужбовців, і планує збільшити свої сили майже на третину протягом наступного десятиліття, пише видання Reuters.
Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш назвав програму «найбільшим оборонним тренуванням в історії Польщі». Вона буде добровільною та відкритою для всіх громадян — від школярів до дорослих, що працюють, компаній і людей старшого віку, та пропонуватиме базовий курс із безпеки, тренінги з виживання, медичну підготовку та заняття з кібергігієни.
«Лише у листопаді та грудні ми підготуємо близько 20 000 людей за індивідуальними програмами, але загальна кількість, з урахуванням усіх форм навчання, становить близько 100 000 осіб», — сказав заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик.
За словами полковника Гжегожа Вавжинкевича, керівника Центрального військового центру комплектування Польщі, понад 20 000 поляків записалися на добровільну військову підготовку протягом перших семи місяців 2025 року — на рівні рекордних показників минулого року. Він очікує, що до кінця цього року близько 40 000 добровольців пройдуть військову підготовку — це більш ніж удвічі більше, ніж 16 000 у 2022 році, що відображає сплеск громадської активності після вторгнення Росії до України.
Проходження військової підготовки не зобов’язує людину автоматично служити під час війни, зазначають чиновники. Добровольці можуть обрати продовження служби у професійній армії, вступ до Військ територіальної оборони або залишитися в активному чи пасивному резерві.
«Ті, хто вступає до Військ територіальної оборони, зазвичай служать неповний робочий час у своїх регіонах і можуть бути задіяні у надзвичайних ситуаціях або за умов підвищеної загрози — включно зі стихійними лихами чи кризами на кордоні, як це було у 2021 році, коли Білорусь спрямувала десятки тисяч мігрантів до польського кордону під час загострення відносин з Європейським Союзом», — зазначає Reuters.
Власне, побоюючись загрози зі сходу, Польща у травні минулого року розпочала будівництво 400-мильної фортифікації «Східний щит» уздовж кордонів з Білоруссю та російським анклавом Калінінградом — поєднуючи довгі ділянки протитанкових загороджень, відомих як «їжаки», із сучасними системами спостереження та радіоелектронної боротьби. Країна також передислоковує військові підрозділи на схід, аби залучити більш потужні резерви для рекрутингу.
Насамперед «щит» ґрунтується на вдосконаленні системи виявлення за допомогою протидронової системи та оперативних центрів армії на кордоні. Другим його завданням є ускладнити мобільність противника. Він посилить озброєні сили та безпеку цивільного населення, а також полегшить пересування польських військ через покращення місцевих доріг і мостів. Ця структура, яку буде представлено НАТО та ЄС, також має бути інтегрована з балтійською лінією оборони, що наразі будується у Литві, Латвії та Естонії, пише французьке видання Le Monde.
«Цей захід також усуває історичний недолік у системі оборони Польщі. Під час Холодної війни більшість військових підрозділів була зосереджена на заході країни. Хоча небезпека зі сходу зростає, ця диспропорція досі не була повністю усунена», — йдеться у матеріалі.
За словами посадовців, ключовими напрямами військової перебудови Польщі є мобільність, бронетехніка, протиповітряна оборона та логістичні операції. З 2022 року країна більш ніж удвічі збільшила свої оборонні видатки — з 2,2% до 4,7% цього року. Це найвищий показник військових витрат серед 32 країн-членів НАТО, який значно випереджає такі держави як Німеччина, Франція чи Велика Британія.
Польща також активно модернізує свою техніку, зокрема бронетехніку (купує танки K2 Black Panther з Південної Кореї, розвиває власне виробництво БМП, зокрема Borsuk IFV), артилерію та ракетні системи (проєкт Homar‑K — польської версії південнокорейської системи K239 Chunmoo, виробництво артилерійських снарядів), повітряні засоби, системи ППО.
У стані тривоги перебувають й оператори енергомереж Польщі, яка спільно з Литвою, Латвією та Естонією терміново попросила Європейський Союз профінансувати половину плану на 382 мільйони євро для захисту своїх мереж. Більшість захисних конструкцій буде виконана у вигляді взаємопов’язаних бетонних модулів. Ці споруди також мають захищати ремонтні бригади від повторних ударів Росії, до яких вона любить вдаватися. Також встановлюють протидронові огорожі та сітки, а деякі об’єкти ховатимуть під землею, пише видання The Economist.
Наприклад, Національна диспетчерська для польського державного оператора мереж PSE уже розташована під землею. Проблема, за словами голови служби безпеки PSE Даніеля Вагнера, у тому, що її розташування поблизу Варшави є відомим. Тому, окрім бетонних укриттів на поверхні, PSE планує будівництво підземних бункерів у секретних місцях, які захистять «дійсно великі» диспетчерські, як їх описує Вагнер.
PSE також формує бойовий підрозділ із вертольотів для дій на електростанціях і підстанціях. У разі війни, за словами Вагнера, 60% персоналу автоматично стане військовими й не зможуть залишити службу для більш безпечної роботи.
Підготовка цивільної інфраструктури у Польщі: які головні виклики?
Також на тлі регіональних загроз Польща перевіряє тисячі потенційних укриттів. Державна пожежна служба та будівельні органи спільно провели уже понад 2000 інспекцій потенційних сховищ, і понад тисячу захисних споруд були визнані здатними виконувати своє призначення відповідно до урядових норм. Місцеві органи влади також зобов’язані визначати будівлі, у яких можна створити нові захисні споруди, пише видання Polskie Radio.
Закон встановлює нормативи місткості укриттів: місця для щонайменше половини населення, що підлягає ризику, у містах — з яких чверть повинна припадати на захисні споруди — та для 25% населення за межами міст, включно з 15% у захисних спорудах.
Крім того, польську систему охорони здоров’я часто розглядають як частину ширшої медичної стратегії НАТО, яка була б ефективною у разі війни. На думку генерал-лейтенанта Ґжеґожа Ґєлєрака з Військового медичного інституту, можливостей для співпраці з Альянсом справді достатньо.
Наприклад, він порушує проблему надмірної концентрації лікарень у західній частині Польщі, що є прямим наслідком участі країни у структурах Варшавського договору, який у своїх оперативних планах передбачав використання польських лікарень як медичних закладів для солдатів, що виконували наступальні операції у Західній Європі.
«Нині, як член НАТО, Польща базує свою оборонну стратегію на припущенні, що основні оперативні дії будуть зосереджені на східних кордонах країни, з ключовим значенням ліній річок Буг та Вісла як природних оборонних рубежів. Відповідно, захід Польщі та лікарні там можуть знову стати високоспеціалізованими медичними закладами для армій союзників. Концепція транспортування та лікування поранених у Німеччині чи Франції втрачає своє обґрунтування, якщо у Польщі існують належні медичні заклади. НАТО могло б уже планувати та виділяти кошти на утримання та модернізацію лікарень на заході Польщі, доводячи їх до своїх оперативних стандартів», — зазначав він у колонці для Defence 24.