Олімпіада-2020 в Токіо цьогоріч відбулась, попри пандемію коронавірусу. Задля дотримання карантинних вимог організатори спортивного свята почали активно використовувати роботів, що стало для технологічних компаній нагодою продемонструвати свої новинки широкому загалу. Наприклад, компанія Toyota створила декілька видів роботів спеціально для Олімпіади. Вони замінили персонал та волонтерів і виконували різні завдання: розносили напої, допомагали людям з інвалідністю, збирали снаряди під час змагань з різних видів метань (саме цим займався робот польової підтримки від Toyota — модель FSR, Field Support Robots) тощо.
Помічники лікарів під час пандемії
Олімпійські ігри стали лише місцем демонстрації досягнень сучасної робототехніки. Попри широку сферу їх використання останніми роками, саме пандемія COVID-19 дозволила продемонструвати розмаїття вмінь сучасних роботів.
Італія, яка стала однією з перших країн, що відчули на собі тягар пандемії, почала використовувати роботів для допомоги лікарям та медсестрам. Робот Tommy став на допомогу медперсоналу ще в квітні 2020 року — його використовували у лікарні Сірколо в місті Варезе у Ломбардії. Основне завдання, з яким Tommy допоміг італійським лікарям, полягало в скороченні кількості прямих контактів лікарів та медсестер із пацієнтами. Це знижувало ризик зараження медичного персоналу. Водночас робот з сенсорним екраном та можливістю відеозв’язку дозволяв спілкуватися з хворими та спостерігати за ними у віддаленому режимі.
Роботи Tommy не втомлюються, не вигорають та не можуть заразитися небезпечною хворобою. Їм лише потрібен час для заряджання акумулятора, але й це відбувається порівняно швидко — і вони готові знову працювати та взаємодіяти з пацієнтами. Назагал Tommy — це універсальний цілодобовий інструмент зв’язку хворих із лікарями, який не потребує відпочинку і здатен працювати в режимі 24/7.
Не лише Італія стала плацдармом для тестування можливостей сучасних роботів. В інших країнах спектр завдань, який довіряли роботам, залежав лише від того, якими були можливості пристроїв, що виявилися в арсеналі лікарень, торгових центрів чи аеропортів.
Читайте також: Співбесіда з роботом
До прикладу, компанія Invento Robotics з індійського Бангалора модифікувала свої розробки і запропонувала місцевим лікарням відразу трьох роботів. Найпопулярнішою моделлю став Mitra («друг» у перекладі з хінді) вартістю в $10 тисяч. Оснащений технологією розпізнавання облич, він міг запам’ятовувати імена та обличчя пацієнтів, а його основне призначення нагадує функції італійського Tommy — робот міг пересуватися по лікарні та спілкуватися з пацієнтами, лікарями та сім’ями хворих.
У березні 2020 року роботи прийшли на допомогу лікарям у китайській провінції Вухань. Це були прогресивніші моделі, що вміли брати мазки з рота, слухати пацієнта за допомогою стетоскопа, а часом і робити ультразвукове дослідження. Інші моделі могли зустрічати новоприбулих хворих, міряти температуру та рівень насиченості крові киснем, розносити ліки та дезинфікувати поверхні. Цих роботів пожертвував лікарням китайський стартап Cloud Minds Technology.
За задумом розробників, найпопулярнішою помічницею лікарів під час пандемії COVID-19 мала б стати роботка на ім’я Грейс — «молодша сестра» всім відомої роботки Софії. Про її створення та початок тестування у серпні 2021 року розповіла компанія Hanson Robotics з Гонконгу. Основне призначення Грейс — догляд за хворими на COVID та літніми людьми. У Грейс є відеокамера, яка дозволяє зрозуміти, чи реагує пацієнт на її присутність та турботу, а її тепловізор використовується для вимірювання температури тіла. Грейс розмовляє англійською та двома діалектами китайської мови — мандаринським та кантонським. Під час презентації, на якій, до речі, була присутня й Софія, Грейс сказала, що може розмовляти з пацієнтом, а не лише визначати його стан. А основна її місія — розвантажити медичний персонал, який під час пандемії зазнав колосального перевантаження.
COVID-універсали
Окрім найочевиднішої сфери застосування під час пандемії — в ролі помічників лікарів, — роботи активно використовувались і для інших завдань. До прикладу, в Сингапурі роботи працювали задля забезпечення соціальної дистанції. Робот-пес на ім’я SPOT, створений у співробітництві з Boston Dynamics, нагадував у центральному парку міста про необхідність дотримання дистанції. Завдання автоматизованого робота-охоронця O-R3, оснащеного камерою з 360-градусним оглядом, зазвичай полягало в патрулюванні об’єктів, розпізнаванні облич відвідувачів та пошуку порушників. Проте під час пандемії цей робот теж нагадував про соціальну дистанцію. Для цього в пристрої покращили акумулятор — він почав працювати довше і зміг проїздити до 4 км на одному заряді.
Ще минулого року в Індії було створено спеціального робота Asimov Robotics, який роздавав маски відвідувачам торгових центрів. А уже в травні 2021 року на Тайвані почали тестувати роботів ABB для проведення швидких та точних тестів на коронавірус.
Читайте також: Магазин на колесах, роботи-офіціанти та розумне взуття
Активно використовувались роботи для дезінфекції та очищення повітря. У вуханських лікарнях це робили роботи компанії TMiRob, оснащені розпилювачами рідини для очищення поверхонь та ультрафіолетові лампи. Схожі пристрої працювали в торговельних центрах Шанхая та в аеропорту Гонконгу. В Аргентині робот виробництва фірми UV-Robotics дезінфікував автобуси, а у Швейцарії робот виробництва стартапу UVeya тестувався для дезінфекції в літаках авіакомпанії Helvetic Airways.
Бельгійська компанія ZoraBots під час пандемії надала будинкам для літніх людей роботів, які дозволяли їм спілкуватися з рідними через відеозв’язок.
Маніпулятори і гіганти
Назві «робот» та й самому поняттю цьогоріч саме виповнюється 100 років. Письменник Карел Чапек у 1921 році написав п’єсу «R.U.R», героями якої були «штучні люди» — роботи. Умовними прототипами теперішніх роботів можна вважати маніпулятори — пристрої, які могли брати речі, переносити їх на інше місце та якими дистанційно керували люди. Такі використовувались на заводах ще в середині ХХ століття. Перші промислові роботи були створені на початку 60-х років ХХ століття — це промислові машини «Юнімейт» та «Версатран». Концептуально вони не відрізнялись від перших роботів-маніпуляторів. Саме такі роботи використовувались під час ліквідації наслідків аварії в Чорнобилі в 1986 році.
З часом роботи отримали більше можливостей. Робот-пилосос став предметом домашнього вжитку, а загалом робототехніка проникла в усі сфери нашого життя. Людиноподібна роботка Софія роздає інтерв’ю та коментує політичні події, медичний робот-хірург da Vinci допомагає проводити складні хірургічні операції. Існують роботи, які готують піцу та куховарять, сортують сміття, грають у баскетбол та виконують роль компаньйона для самотніх людей.
А американська компанія Boston Dynamics, яка працює на замовлення американської агенції DAPRA (Агенції передових оборонних дослідницьких проєктів — Defense Advanced Research Projects Agenc, періодично дивує світ відеороликами, на яких її роботи танцюють чи лазять по деревах (див. «Видове розмаїття»).
Назагал компанії, які працюють сьогодні на ринку робототехніки, змагаються між собою в декількох напрямках. Вони намагаються розширити вміння та сфери застосування роботів. І такі потрясіння, як пандемія COVID-19, дуже їм у цьому посприяли. Водночас вони намагаються зробити роботів більш функціональними чи то пак «розумнішими», навчити їх ухвалювати рішення та реагувати на надзвичайні ситуації. Ця сфера розвитку робототехніки тісно пов’язана з іншими технологічними напрямками — починаючи від розвитку штучного інтелекту та комп’ютерного зору й закінчуючи квантовими обчисленнями, проблемами людино-машинної взаємодії чи створення нових матеріалів для виробництва роботів та їх комплектуючих.
Генератор безробіття?
Якщо проаналізувати сфери використання роботів сьогодні, зокрема й тих, які виникли під час пандемії, стає зрозуміло, що переважна їх більшість вміє виконувати певні чітко визначені завдання. Серед них — відеозв’язок для хворих на COVID, дезінфекція поверхонь різних приміщень чи перенесення вантажів у складних умовах. Більшість із цих роботів належать до класу промислових та сервісних. Промислові роботи найчастіше є складними маніпуляторами, що вміють рухатися відповідно до потреб людей, що керують ними, переносити вантажі та виконувати деякі додаткові операції, наприклад збирати деталі чи обробляти поверхні. Сервісні роботи вміють виконувати рутинну, складну, одноманітну роботу, передовсім роботу в домашньому господарстві, а також такі дії, як запис пацієнта до лікаря чи бронювання номера в готелі. До цієї загальноприйнятої міжнародної класифікації варто додати бойових та безпекових роботів, хоча їх також можна зарахувати до типу промислових чи сервісних.
Власники закладу Island Grill взимку 2021 року, коли пандемія у США потроху пішла на спад, з огляду на відсутність персоналу почали використовувати у своєму ресторані робота-офіціанта Peanut. Він умів їздити по залу, приймати замовлення, подавати страву та відносити брудний посуд. Цей робот виглядає як книжкова полиця, що обертається, має чотири лотки, сенсорний екран та інфрачервону камеру. За допомогою лідару Peanut може об’їхати перешкоду. Власники ресторану змушені були скористатись допомогою робота ще й тому, що в часи пандемії людям було спокійніше, коли з ними працювала машина, а не людина.
На перший погляд робот-офіціант Peanut може стати наочним прикладом того, як роботи та машини загалом починають «відбирати» роботу у людей та сприяти зростанню безробіття. Звісно, Peanut може працювати практично без перерви, не стомлюється й може одночасно переносити стоси брудного посуду в напрямку кухні та замовлення для декількох столиків у зал.
Але у Peanut є багато інших обмежень, і співробітники та керівництво Island Grill у цьому переконалися. Ці висновки підтримав Філ Чжен, головний операційний директор компанії Richtech Robotics, яка розробила робота Peanut, пояснивши: «Наразі роботи більше схожі на інструменти, здатні підвищити ефективність людини. Він може розширити можливості людини робити корисні й потрібні речі. Проте це більше інструмент, як, наприклад, ноутбук, але зовсім не замінник людини».
Читайте також: Чи замінить штучний інтелект психотерапевтів?
Для того щоб Peanut міг працювати в залі ресторану, ним повинна керувати людина. Кухарі викладають на робота тарілки зі стравою, офіціанти перекладають їх на столи і кладуть на нього брудний посуд. І перші, і другі натискають кнопку, щоб змусити Peanut рухатися в потрібному напрямку. Так, Peanut може обійти перепону, віднести стос тарілок на кухню. Він гарантовано не впаде від втоми й ні об що не перечепиться, але людина має покласти страву на поличку робота й натиснути кнопку, щоб Peanut поїхав у потрібному напрямку. Керівництво Island Grill міркує, чи не запропонувати Peanut співати «Happy Birthday» для відвідувачів. Але навіть для цього потрібна людина, яка натисне кнопку біля потрібного столика.
Роботу також не вистачає інтелекту — і звичайного, і емоційного, а також навичок спілкування з людьми та розуміння клієнтів — словом, того, що робить із посереднього офіціанта гарного, здатного якісно обслужити гостей ресторану та зробити так, щоб вони лишилися задоволеними. Робот не зможе порадити страву, враховуючи настрій чи харчові обмеження клієнта, не вмітиме гарно розкласти тарілки на столі чи частіше підливати напій відвідувачу, який виглядає сумним, бо надто довго чекає свого візаві.
«Вони не здатні взаємодіяти. Вони можуть просто виконувати накази та дотримуватись правил», — пояснює Джулі Карпентер, співробітниця групи етики та нових технологій Каліфорнійського політехнічного державного університету.
Через цю емоційну та психологічну нездатність роботи не можуть взяти на себе багато завдань. До прикладу, частина роботи медсестри — виявляти емпатію та втішати й підбадьорювати пацієнтів. Робот позбавлений такого співчуття і навичок. Так само поліцейські працюють у надзвичайно чутливому емоційному ландшафті, і часто їхня здатність розпізнавати емоції чи зчитувати невербальні сигнали поведінки злочинців можуть значно допомогти в роботі, ба навіть врятувати життя і собі, й іншим. Тому і в цій сфері використання роботів наразі безсенсовне.
Окрім того, проблема використання роботів-охоронців ставить нові питання, серед яких постійний відеозапис ними всього, що відбувається навколо. Саме після протестів стосовно відеозапису поліція Сан-Франциско у 2017 році відмовилась від роботів-охоронців, що їздили всередині торговельних центрів та територіями студентських кампусів. Жителі Нью-Йорку уже в 2021 році домоглися того, що поліція відмовилась використовувати собаку-робота SPOT виробництва Boston Dynamics. Головно цей робот використовувався як мобільна відеокамера, проте був оснащений зброєю, і саме цей факт викликав величезний спротив у громадян.
Електронні домашні улюбленці
Іще один вид роботів, який набув значної популярності під час пандемії, — це роботи-собаки. З одного боку, вони не можуть замінити живих песиків, а з іншого, дослідження доводять, що такі розумні гаджети можуть бути корисні самотнім людям або людям із розладами психіки. До прикладу, модель Joy for All Companion Pets була розроблена спеціально для літніх людей. Цей робот виглядає як плюшева іграшка, проте його програмне забезпечення перетворює його на пристрій, здатний дати старшим людям відчуття дружби та комфорту. Розробники підкреслюють, що такі роботи будуть особливо корисні тим, хто страждає на деменцію чи хворобу Альцгеймера. Ціна в $130 перетворює такого робота на доступний гаджет. Розробники подбали, щоб робот-собака умів реагувати на людські дотики та взаємодіяти зі своїми власниками.
Представники компанії Ageless Innovation, яка розробила Joy for All Companion Pets, пояснюють, що ці роботи виглядають та звучать як справжні песики, а взаємодія з ними простіша, аніж догляд за живою твариною. Це неабияк важливо для старших людей, для яких певні звичні речі можуть бути складнішими. Наприклад, із роботом-собакою нічого не станеться, якщо його власник забуде вивести його на прогулянку. Водночас ці електронні песики викликають теплі емоції у власників.
Читайте також: Штучний інтелект: загроза чи незріла технологія
У компанії Ageless Innovation виявили, що під час пандемії COVID-19 їхні розробки допомагали старшим людям, які живуть вдома чи в будинках для літніх людей, емоційно їх підтримували. Проведені клінічні дослідження показали, що роботи-собаки допомагають покращити рівень життя людей, особливо тих, які вимушено опинились в ізоляції чи в обмеженому колі спілкування. Ці гаджети закупив Департамент у справах літніх людей Флориди — спочатку зробивши замовлення на 375 роботизованих песиків, а потім, після успіху експерименту, на 1800 таких роботів. Такий самий експеримент провели у Нью-Йорку під час пандемії, і він теж виявився успішним.
Ці експерименти та популярність роботів-собак свідчать принаймні про їхню користь у певних ситуаціях для певної категорії споживачів. Проте ці історії про електронних замінників живих домашніх тварин роблять ще разючішою нерівність, яка спричинила поняття цифрової бідності (див. Тиждень, № 28/2020) — явища, в якому офлайн-послуги від реальних людей перетворюються на елітний продукт, доступ до якого мають лише люди з достатком, вищим за середній. Натомість електронні та онлайнові замінники, з одного боку, спрощують доступ до деяких речей і стають демократичнішими, а з іншого — не забезпечують відповідної якості та емоційного включення, можливих у реальному світі.
Привід для неспокою
На початку статті ми розповідали про роботів як пристрої, що функціонують згідно з програмою та можуть виконувати певний набір дій. Якщо розглядати роботів виключно як пристрої, то їхні можливості сьогодні дещо обмежені, попри величезні досягнення таких компаній, як Boston Dynamics. Якщо окремо аналізувати програмне забезпечення, яке використовується для створення роботів і часто може існувати виключно як software, без «залізного» втілення, і розглядати це ПЗ як програмного робота, то в цьому аспекті досягнення людства пішли далеко вперед.
Дослідники давно попереджають людство про те, що в дуже близькому майбутньому роботи, або радше технології й алгоритми, краще за людину виконуватимуть певні завдання та навіть заберуть у людей частину робочих місць. У цьому розрізі йдеться радше про автоматизацію деяких процесів та видів діяльності, умовної «рутини» та некваліфікованої праці. Роботи, про яких ми розповідали, вже виконують частину таких завдань — це й робот-офіціант Peanut, і електронні собаки Joy for All Companion Pets. Проте наразі для керування ними потрібні люди, принаймні на цьому етапі розвитку цих інструментів потрібне втручання людини. Водночас багато інженерів та вчених-дослідників працюють над тим, щоб такого втручання потрібно було дедалі менше.
Мабуть, найяскравіший приклад такого технологічного рішення, що може замінити людину — технології безпілотного водіння. Успішні випробування, які провели компанія Tesla та низка інших техногігантів, не дають змоги сумніватися в тому, що автомобілі без водія скоро стануть звичним явищем на дорогах у різних містах світу. Наприкінці серпня 2021 року компанія Waymo почала тестувати безпілотні автомобілі у Сан-Франциско, що робить появу таких машин у масовому доступі ще більш реальною.
Деніел Сасскінд у своїй книжці «Світ без роботи» називає водіїв автомобілів одними з тих, хто стане першими жертвами ситуації, коли машини та технології відберуть у них роботу. Він наводить дослідження McKinsey від 2017 року, в якому було проаналізовано 820 професій та виявлено, що 5% із них можна було вже замінити автоматизованими рішеннями. Проте 60% цих професій складаються із завдань, третину яких можна автоматизувати. Експерт пояснює, що можливість автоматизації роботи залежить не так від того, чи можна її розкласти на умовні «рутини», як від того, чи можна алгоритмічно описати цю роботу. Хоча і це, на думку автора, може змінитись, якщо люди навчаться пояснювати машинам, як виконувати певні завдання.
Читайте також: Як штучний інтелект піклується про здоров’я людей
Сьогодні роботи вміють не лише збирати виноград та яблука чи обприскувати дерева (з першим дають раду роботи-маніпулятори, друге вміють роботи-дрони зі спеціальним програмним забезпеченням і системами розпізнавання). Американська агрокомпанія Cargill навчила роботів спостерігати за коровами, а китайська Alibaba — за свинями та поросятами. Водночас програмні інструменти здатні аналізувати комерційні договори швидше за юристів та читати рентгенівські знімки ефективніше за лікарів.
Ще не так давно вважалось, що все, що стосується емоцій, не буде підвладне роботам та автоматизації. Проте вже сьогодні існують так звані соціальні роботи, які можуть розпізнавати людські емоції та реагувати на них. І роботи Joy for All Companion Pets, про які ми розповідали трошки вище, — це перші спроби масового втілення таких інструментів. Ще одним відомим роботом, завдання якого — викликати позитивні емоції, став робот Paro, який понад 10 років використовується в японських лікарнях та будинках для літніх людей.
Наприкінці літа Ілон Маск розповів про те, що компанія Tesla працює над створенням людиноподібного робота Tesla Bot під кодовою назвою Optimus, «призначеного для нудних завдань». Tesla планує використовувати для його створення технології, розроблені для безпілотних автомобілів.
З одного боку, не всі задуми Tesla були реалізовані. З іншого, Ілон Маск відомий тим, що береться за завдання, які на початках виглядають нереалістичними. Коментуючи ідею Tesla Bot на презентації, Маск сказав, що «в майбутньому фізична праця стане необов’язковою — ви зможете виконувати ту чи іншу роботу, лише якщо захочете самі». Його слова у 2021 році, попри всі обмеження сучасних роботів та виклики, які стоять перед робототехнікою, не виглядають повною маячнею.