Нещодавно виданий «Гонор» – другий альбом кам’янець-подільської формації «Пропала грамота» – засвідчив, що заявлений раніше стиль, так званий «подільський фундаменталізм», остаточно визрів у суміш фанку, бугі, психоделії та корінного подільського мелосу в супроводі самобутнього діалекту того краю. Друзів «грамотіїв», вінницького «Очеретяного кота», вирізняє та ж подільська приналежність, яку музиканти не лише усвідомлюють, а й популяризують. Нинішні суржик і кіч та стилістику слобідської міщанської культури ХIХ – ХХ століть яскраво втілила в дебютній платівці «Олено, не плач!» київська група «Сонцекльош». Сьогодні легше назвати українські гурти, які не вплітають у власну звукову тканину етнічних мотивів, ніж перерахувати команди, котрі фольк використовують на повну.
Продовження статті читайте в наступному номері, який вийде 28 серпня.