Штучний інтелект поступово виходить із фази технологічної ейфорії й входить у період демістифікації – поступового розвіювання одночасно завищених очікувань та апокаліптичних страхів. Навряд ми на даному етапі можемо говорити про зрілість цієї технології, проте очевидно, що захоплення «першого кохання» та нереалістичні очікування від ШІ залишаються у минулому.
У середині червня сталися дві події, які показали зміну ставлення до технології штучного інтелекту.
- Першою стала публікація програмного есе «Policy on the AI Exponential» («Політика щодо експоненціального зростання ШІ») очільника Anthropic Даріо Амодеї, у якому він визнав: час, коли індустрія ШІ могла обмежуватися обіцянками прозорості, минув. І саме зараз наступає час реальних очікувань та реальних занепокоєнь стосовно ШІ.
- Друга подія – це Лейденська декларація про штучний інтелект і математику, яку 2 червня схвалив Міжнародний математичний союз і яку вже підписали тисячі науковців з усього світу.
Проте обидва документи – і есе топменеджера, і заява вчених – мають багато спільного. Вони говорять про те, що ера, коли про ШІ можна було говорити мовою захоплення чи паніки, закінчується. Починається значно нудніша, інституційна розмова – про сертифікацію, відповідальність, авторство і перевірку. Обидві події є проявом демістифікації штучного інтелекту, тобто початком серйозної дорослої розмови про межі й відповідальність цього винаходу, що збурює світ в останні 3 роки.
Як та чому розробники ШІ закликають до обмежень
Ще декілька років тому компанія Anthropic асоціювалася із так званим «м’яким регулюванням» ШІ – підходом, у якому держава не втручається безпосередньо у випуск ШІ-моделей, але при цьому зобов’язує ШІ-компанії бути прозорими щодо того, як вони тестують власні розробки.
Anthropic підтримувала низку американських законодавчих ініціатив, покликаних посилити регулювання сфери штучного інтелекту. Зокрема, каліфорнійський SB 53 вимагав від розробників потужних моделей більшої прозорості щодо безпекових політик, тестування та критичних інцидентів; нью-йоркський RAISE Act — документування оцінки ризиків, проведення стандартизованих safety-тестів і повідомлення про серйозні збої; а ілінойський SB 315 — посилення внутрішньої оцінки ризиків, звітності та процедур інформування про інциденти. Усі ці закони вимагали від ШІ-компаній повідомляти про проблеми, проте не вимагали державного втручання в розробку або випуск моделей.
У своєму есе під назвою «Policy on the AI Exponential» керівник компанії Даріо Амодеї пропонує відмовитися від цієї практики. Від переконаний, що просто вимоги прозорості уже не достатньо: компанії не завжди коректно оцінюють власні ризики, а суспільна тривога є природною реакцією на технологію штучного інтелекту.
Приводом до заяви Амодеї стала нова розробка Anthropic під назвою Claude Mythos Preview – модель, яка, за словами самого Амодеї, по-новому розкрила кіберризики для критичної інфраструктури й фінансового сектору. Тому він переконаний, що сьогодні потрібен державний аналог авіаційного регулятора, який матиме право не пускати на ринок моделі, що не пройшли незалежного тестування за чотирма категоріями ризику:
- кіберзагрози,
- біологічна зброя,
- втрата контролю над автономними системами,
- автоматизовані дослідження, здатні прискорювати решту загроз.
При цьому повноваження такого органу мають бути вузькими і захищеними від політичного тиску – Амодеї прямо посилається на дилему Коллінгріджа: зазвичай регулятори або реагують надто рано, коли загроза ще неясна, або надто пізно, коли технологія вже стала занадто поширеною.
Економічна частина есе Амодеї не менш показова: керівник компанії пропонує страхування зарплат для тих, хто переходить на гірше оплачувану роботу через ШІ, податкові пільги роботодавцям за відмову від масових скорочень, гранти на перекваліфікацію і – у перспективі – безумовний базовий доход, профінансований податками на ШІ-компанії. Амодеї також згадує заборону повністю автономної зброї проти власних громадян, судовий контроль над військовими системами, закриття лазівки з брокерами даних.
При цьому Амодеї окремо застерігає: автономна зброя залишається легітимним інструментом захисту від зовнішньої агресії – і прямо називає приклад російського вторгнення в Україну.
Від есе до саміту G7: як ШІ входить у велику політику
Есе Даріо Амодеї було опубліковане буквально за кілька днів до саміту G7 у французькому Евіан-ле-Бені, який відбувся 15–17 червня. За декілька днів до цього адміністрація США запровадила експортні обмеження на передові моделі штучного інтелекту. Ці обмеження змусили Anthropic призупинити доступ до своїх найновіших моделей (Fable 5 і Mythos 5) для іноземних користувачів через вимоги національної безпеки.
Тож есе, яке можна сприймати як заклик до регулювання, в цьому контексті виглядає подекуди іронічно: очільник компанії, чий флагманський продукт щойно заблокувала власна держава, публічно попросив ту ж державу очолити глобальну координацію розвитку ШІ – і застерігав лідерів демократичних країн від спокуси щодо послаблення підходів до регулювання ШІ.
Підхід до глобальної координації ШІ, про який говорив Амодеї, за декілька років до цього отримував підтримку з боку ключових фігур індустрії – зокрема, Сема Альтмана (OpenAI) та Деміса Хассабіса (Google DeepMind), які на міжнародних самітах із безпеки ШІ послідовно закликали до запровадження спільних технічних стандартів, узгоджених підходів до оцінки ризиків і координації в чутливих сферах, таких як кібербезпека та біоризики. Під час дискусії про контроль над штучним інтелектом на G7 у Евіані президент Франції Емманюель Макрон наголошував на необхідності більш тісної кооперації між демократіями у сфері регулювання ШІ та застерігав, що ризик неузгоджених дій союзників може підірвати спільну безпеку та технологічну конкурентоздатність.
Майже одночасно із цими дискусіями розвідувальні служби альянсу «П’ять очей» – США, Великої Британії, Австралії, Канади та Нової Зеландії – оприлюднили спільну заяву, в якій попередили, що до появи моделей ШІ, здатних здійснювати руйнівні кібератаки, залишаються не роки, а місяці – і закликали лідерів держав та бізнесу діяти негайно.
Усе це разом – есе Амодеї, саміт G7, експортні обмеження, заява «П’яти очей» – складається в один виразний сюжет: ШІ остаточно перестав бути темою технологічних конференцій і перемістився в центр глобального безпекового порядку денного.
Ще напередодні саміту керівники OpenAI, Anthropic, Google DeepMind і Microsoft AI підписали спільного листа до Конгресу США з вимогою законодавчо зобов’язати компанії, що продають синтетичну ДНК, перевіряти замовників, адже ШІ-моделі вже здатні підказати, як обійти наявні системи скринінгу. Демістифікація ШІ в цьому контексті означає не зменшення тривоги щодо інновацій, а здатність відрізнити адекватні застереження від маніпуляцій і розуміти, чиї інтереси стоять за тим чи іншим способом говорити про ризики.
Математики проти фейкових доказів
Поки політики й розробники ШІ обговорювали регулювання, в іншому, значно тихішому середовищі точилася не менш принципова дискусія. Лейденська декларація про штучний інтелект і математику народилася з конференції «Mechanization and Mathematical Research», яку Лоренц-центр Лейденського університету провів у вересні 2025 року. Вісім місяців робоча група з шістнадцяти математиків, філософів і науковців доопрацьовувала текст із врахуванням відгуків спільноти, а 2 червня 2026-го документ отримав підтримку Міжнародного математичного союзу, який публічно визнав Лейденську декларацію як ініціативу, що відображає консенсус частини математичної спільноти щодо ризиків і змін, які приносить штучний інтелект у практику математичних досліджень.
Автори декларації наголошують, що сучасні ШІ-інструменти здатні генерувати правдоподібні, але хибні математичні докази, які важко відрізнити від справжніх. Це підриває саму основу математики як дисципліни, що тримається на відтворюваності та можливості перевірки доказів та обчислень.
По-друге, моделі, навчені на масивах опублікованих математичних робіт, систематично не вказують авторів ідей, які вони синтезують для власних відповідей. Окрім того, спотворюються дослідницькі стимули – задачі починають обирати не за їхньою глибиною чи значущістю, а за тим, наскільки вони «зручні» для автоматизації. Відповідно, дослідники, що не мають доступу до найкращих обчислювальних інструментів, опиняються у найгіршому становищі.
Найбільша проблема полягає в тому, що результати дедалі частіше презентують через пресрелізи та дописи в блогах ще до проходження незалежної наукової перевірки. Це створює завищені очікування щодо можливостей автоматизованих інструментів і водночас знецінює людську працю, на якій вони ґрунтуються.
Ця проблема сформульована в спеціальному розділі декларації «Не вірте хайпу» («Don’t believe the hype»). Тут сказано, що в технологічної індустрії є прямий комерційний інтерес перебільшувати можливості власних моделей, тому політичні рішення щодо штучного інтелекту, згідно з декларацією, мають ухвалюватися після консультацій з незалежними експертами, а не на основі пресрелізів компаній чи популярних інтерпретацій у медіа.
«ШІ-психоз» і втома суспільства
Демістифікація відбувається не лише на рівні урядів і наукових спільнот – її фіксує й щоденна статистика. За даними опитування YouGov, лише 5 % американців довіряють ШІ «дуже сильно», тоді як 77 % висловлюють занепокоєння щодо загроз з боку цієї технології; 68 % не готові дозволити системі діяти без окремого підтвердження кожної дії.
Лютневе опитування NBC News зафіксувало позитивне ставлення до ШІ лише в 26 % респондентів. Квітневі дані Gallup по молодіжній аудиторії фіксують характерний парадокс: використання ШІ серед покоління Z залишається стабільним – половина молодих американців використовує його щотижня або частіше – але ентузіазм щодо ШІ знижується навіть серед щоденних користувачів технології. Частка тих, хто відчуває захоплення від ШІ за рік впала з 36 % до 22 %, тоді як роздратування виросло з 22 % до 31 %. То ж демістифікація штучного інтелекту відображається не лише в заявах політиків чи вчених, але й відчуттях пересічних людей.
Показово, що ця втома проникає й усередину самої індустрії. Генеральний директор Box Аарон Леві публічно звинуватив колег по цеху у «ШІ-психозі»: керівники компаній, за його словами, надто далекі від рутинної роботи, тому бачать лише вдалі результати застосування ШІ й не помічають десятків додаткових кроків, необхідних для доведення відповіді ШІ до робочого стану.
Реалізм як нова норма
Заява Амодеї, дискусії на зібранні G7, застереження математиків та навіть відчуття пересічних користувачів свідчить про те, що на даний момент щоденна реальність роботи із ШІ далека від маркетингових обіцянок.
2026 рік, найімовірніше, запам’ятають не як рік, коли штучний інтелект став розумнішим, а як рік, коли демістифікація набула інституційної форми: суспільство – індустрія, наука, уряди й звичайні користувачі – синхронно почало ставити нудні, але необхідні запитання: хто тестує модель перед релізом, хто відповідає за помилки ШІ-інструментів, кому належить авторство, хто отримує доступ і на яких умовах. Це було очікувано після бурхливого захоплення штучним інтелектом протягом попередніх двох років.
Для України ця розмова не суто теоретична: країна одночасно живе у світі, де автономні системи – це реальність фронту, де ШІ допомагає в евакуації поранених і одночасно розпізнає ворога на полі бою, а університети вже формулюють власні правила щодо ШІ в наукових текстах.
Якщо подивитися на ситуацію через призму знаменитої кривої інновацій Gartner, то 2026 рік дедалі більше нагадує етап «позбавлення від ілюзій» (Trough of Disillusionment), який наступає після декількох років ажіотажу, нереальних обіцянок та майже магічної віри в універсальність генеративних ШІ моделей. Зараз настав момент зіткнення з обмеженнями технології, її реальними ризиками та політичними наслідками. Саме цей етап є ознакою дорослішання технології та свідчить про поступовий перехід від маркетингових обіцянок до більш прагматичного розуміння того, де ШІ справді здатний принести користь, а де потребує контролю, перевірки та людського судження. Можливо, найбільшою новиною 2026 року є навіть не те, що штучний інтелект стає потужнішим, а те, що суспільство нарешті починає ставитися до нього менш як до магії і більше як до складної, впливової, але цілком земної технології.
