У 2011-му керівництво Світового банку зобов’язалося обирати президента установи через «відкритий і прозорий процес з урахуванням заслуг». Минулого тижня в результаті чергового закритого, незрозумілого процесу, ґрунтованого на протектораті, на наступну п’ятирічну каденцію на посаді затвердили нинішнього очільника СБ американця Джима Йона Кіма — він був єдиним кандидатом. Це не дотягує до стандартів, яких банк вимагає від своїх позичальників, не кажучи вже про його власні. А ще пришвидшує підйом конкурентних інституцій.
Читайте також: Світовий банк заявив про готовність додатково виділити Україні $1 млрд
Призначення Кіма випливає з архаїчної традиції, започаткованої на Бреттон-Вудській конференції 1944 року: Америка обирає керівника Світового банку, а МВФ очолює європеєць. Такий уклад, може, і відображав світовий лад після закінчення Другої світової війни, але сьогодні не підходить.
Неспроможність (здебільшого з вини американського Конгресу) реформувати інституції, закладені в Бреттон-Вудсі, сприяла поширенню цинічного ставлення до них. Країни на кшталт Індії та особливо Китай вбачають в опорі змінам елемент небажання Заходу ділитися впливом. Тож вони створили багатосторонні установи, де самі й замовляють музику: Новий банк розвитку БРІКС (Бразилії, Китаю, Індії, Росії та ПАР) й Азійський банк інфраструктурних інвестицій (АБІІ) під проводом КНР.
Маючи сьогодні нових суперників на ключовому полі діяльності (фінансуванні великих проектів розвитку), Світовий банк потребує
чіткішого розуміння своєї місії та лідера, який був би авторитетом як у власній команді, так і серед позичальників. На жаль, Кім ним не є. Його попередні кар’єрні здобутки (безумовно, видатні) як лікаря, засновника НУО, що займалася державною медициною, та ректора гуманітарного коледжу не відповідають роботі на посаді очільника Світового банку. Крім того, йому не вдалося завоювати довіру команди СБ: у ній панують невдоволення та бунтівні настрої. Минулого місяця асоціація, що представляє 15-тисячний штат СБ, написала відкритого листа про «кризу лідерства», посилаючись на опитування, яке засвідчило зневіру поміж працівників інституції.
Певною мірою невдоволення в таких випадках не уникнути: навіть лояльні та ідеалістичні працівники в такій громіздкій бюрократичній машині опиратимуться і нарікатимуть у часи, коли вона змушена переживати радикальні зміни, — запитайте про це в журналістів BBC. Тим часом зовнішні спостерігачі позитивно оцінюють деякі реформи Кіма, як-от перехід від роботи за географічним принципом до команд, поділених за кваліфікаціями. Утім, мало хто охарактеризує нинішній процес реформування (у якому активно брали участь зовнішні радники) інакше, як болісний і затягнутий бардак. Як стверджують у громадських організаціях, його результати не мали вагомого значення для впливовості банку.
Читайте також: Українська економіка повернулася до позитивної динаміки – Світовий банк
Тому дивує, чому Кіму так оперативно дають другу каденцію ще за рік до закінчення першої. Це аж ніяк не норма. Одне з можливих пояснень — паніка з приводу того, що президентські вибори в США може виграти Дональд Трамп і поставити на чолі СБ одного зі своїх дружків. Інше — багато членів Світового банку воліли б бачити на чолі інституції американця, а не представника країни, що розвивається. Навіть Китай підтримує Кіма (вважаючи, вочевидь, що це краще, ніж представник Південної Кореї чи Африки, або що, у гіршому випадку, на тлі недієздатності СБ легше буде зіп’ятися на ноги АБII).
Так глобальними інституціями не керують. У ради правління СБ — і в самого Кіма заради збереження його ж авторитету — лишається час тільки на те, щоб згадати обіцянку 2011 року й наполягти на проведенні належного відбору.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com