Повномасштабна війна значно загострила питання ветеранської політики в Україні та водночас зробила її однією з ключових сфер державної відповідальності. Йдеться не лише про соціальні гарантії, а й про формування цілісної системи підтримки, яка супроводжуватиме людину від моменту завершення служби до повноцінного повернення до цивільного життя.
Попри те що війна триває з 2014 року, нормативна база у цій сфері досі залишається фрагментованою. Вона складається з великої кількості законів і підзаконних актів, кожен із яких регулює окремий напрям — від статусів до реабілітації, освіти та працевлаштування. Така структура ускладнює узгодженість політики та її практичну реалізацію.
Визначення статусу: ключова основа системи
Одним із базових викликів залишається визначення самого поняття «ветеран». Чинне законодавство, зокрема закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», містить розширене трактування цієї категорії. У результаті до неї можуть належати групи осіб із різним досвідом участі в обороні держави.
Це створює потребу в більш чіткому і послідовному підході до визначення статусів, адже саме від цього залежить побудова всієї системи гарантій і послуг.
Нерівномірність доступу до послуг
Реалізація ветеранської політики значною мірою залежить від рівня спроможності громад. У різних регіонах доступ до послуг — зокрема реабілітаційних, освітніх чи соціальних — може суттєво відрізнятися.
Така ситуація підкреслює важливість формування єдиних стандартів підтримки, які забезпечували б базовий рівень послуг незалежно від місця проживання ветерана.
Спроба систематизації: Ветеранський кодекс
У відповідь на ці виклики наприкінці 2025 року було представлено проєкт Кодексу України про захист державності, незалежності та статус захисників держави. Його основна мета — об’єднати чинне законодавство в єдину узгоджену систему.
Документ передбачає не лише кодифікацію норм, а й оновлення підходів до ветеранської політики. Зокрема, йдеться про поступовий перехід від моделі, орієнтованої на пільги, до системи послуг, яка охоплює реабілітацію, освіту, психологічну підтримку та супровід після служби.
Основні положення і потенціал
1) Систематизація законодавства та усунення суперечностей між різними нормативними актами.
Частина норм Закону, як і основний документ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», датується 1993 роком, ще частина норм — має суперечності в різних актах. Через таку розпорошеність відбувається дублювання норм або взагалі простежуються прогалини в законодавстві. А це ускладнює процес повернення захисників і захисниць до цивільного життя.
2) Виокремлення статусу «ветерана».
У сучасному трактуванні поняття «ветеран» стосується лише тих, хто став на захист української держави. Це є визнанням подвигу цих людей і їхніх родин, а також підставою для належної шани, суспільної поваги, гарантій і можливостей. У теперішньому трактуванні Ветеранського кодексу статус ветерана охопить:
- ветеранів війн XX століття та членів їхніх сімей;
- родини загиблих Захисників і Захисниць України;
- іноземців та людей без громадянства, які стали на захист України;
- постраждалих учасників Революції Гідності та родини Героїв Небесної Сотні;
- працівників підприємств і організацій, які брали участь у заходах оборони, хоч і не були військовослужбовцями.
3) Розширення доступу до соціальних, адміністративних і реабілітаційних послуг.
Основна ідея — перехід від «системи пільг та виплат» (радянська модель) до комплексної «системи послуг» (підтримка адаптації та успішної реінтеграції), що базується на гідності, індивідуальних потребах та цифровізації. Проєкт Кодексу передбачає, що медична, психологічна та соціальна реабілітація, правова допомога й освітні програми мають стати невід’ємною частиною системи підтримки та бути доступними всім, хто звільняється зі служби. Усі послуги, передбачені програмою підтримки ветеранів, надаватимуться безкоштовно.
4) Розвиток цифрових інструментів.
Передбачається впровадження е-посвідчення ветерана в «Дії» як основного документа, що підтверджує статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Він замінить паперові аналоги. Планується розширення самого цифрового функціоналу, зокрема пошуку стоматологічних клінік, протезних чи реабілітаційних центрів. І загалом цей напрям ветеранського Кодексу спрямований на те, щоб зробити отримання послуг прозорим, безпаперовим та доступним без бюрократичних перешкод.
5) Запровадження системи супроводу ветеранів через механізми кейс-менеджменту.
Обов’язковою складовою має стати система супроводу ветеранів. Запровадження фахівців із супроводу та інструментів кейс-менеджменту, покликаних допомагати в реінтеграції до цивільного життя, має бути обов’язковою умовою для громад і медичних установ. Також передбачається створення цілісного механізму підтримки ветеранів під час лікування, відновлення та повернення до цивільного життя.
Якщо ці положення буде ефективно реалізовано, вони можуть сприяти більшій передбачуваності системи та спростити доступ до послуг.
Питання, що потребують доопрацювання
Водночас обговорення проєкту Кодексу в експертному середовищі свідчить про наявність низки питань, які потребують подальшого опрацювання.
Серед них — вибір базової моделі ветеранської політики: чи має вона будуватися навколо системи пільг, системи сервісів або ширшої моделі переходу від військової служби до цивільного життя.
Особливої уваги потребує визначення категорій осіб, охоплених Кодексом, а також механізми підтримки для інших не менш важливих категорій, зокрема осіб, які вважаються зниклими безвісти або перебували в полоні, та членів їхніх сімей.
Дискусійним залишається і питання розподілу фінансових зобов’язань між державним і місцевими бюджетами, що безпосередньо впливає на рівномірність доступу до послуг.
Також важливо забезпечити реалістичність впровадження інструментів супроводу ветеранів, зокрема з урахуванням кадрових і ресурсних можливостей громад.
Ширший контекст: роль недержавних акторів
Ветеранська політика в Україні формується не лише на державному рівні. Значну роль відіграють українські неурядові організації, зокрема «Повернись живим», Veteran Hub, «Принцип». Такожь це міжнародні партнери — такі як IREX, ініціативи уряду Німеччини — зокрема через проєкт EMPOWER, а ще інші донорські організації, які реалізують програми підтримки ветеранів та їхніх родин. Паралельно розвиваються і комерційні ініціативи, спрямовані на працевлаштування, освіту та підприємництво ветеранів.
У цьому контексті ухвалення Кодексу України про захист державності матиме безпосередній вплив на підходи, інструменти та масштаби реалізації таких програм. Саме тому важливо залучити до доопрацювання Кодексу експертну спільноту, практиків і організації, які безпосередньо працюють із ветеранами, а також самих ветеранів. Це допоможе забезпечити відповідність майбутньої політики реальним потребам цільових груп.
Висновок
Проєкт Ветеранського кодексу є важливим кроком у напрямі систематизації та оновлення підходів до підтримки ветеранів в Україні. Водночас його остаточна ефективність залежатиме від якості доопрацювання, узгодженості з потребами цільових груп та забезпечення необхідних ресурсів для реалізації.
Дискусія навколо Кодексу свідчить про пошук оптимальної моделі ветеранської політики, яка відповідатиме викликам сучасної війни та довгостроковим потребам українського суспільства.
