Зірка програми так і не зійшла в небі над авіашоу в Фарнборо – на найбільшому в Європі форумі аерокосмічної промисловості, який розпочався 14 липня. Винищувач F-35, який уперше мав з’явитися перед публікою за межами США, не злетів після загоряння двигуна. Це не єдиний недолік винищувача від Lockheed Martin. Проект уже затягнув усі можливі дедлайни, а його бюджет підскочив до захмарних висот. Останній інцидент став неприємністю для Lockheed. Водночас його присутність могла б нагадати чиновникам оборонних відомств, які приїздять у Фарнборо прицінитися до товару, яких складних і витратних проектів їм слід уникати надалі.
Виробники зброї переживають непрості часи. Деякі великі замовлення (як-от на складання бомбардувальників, навчально-тренувальних літаків та безпілотників) досі можна без проблем дістати в Америці, котра найбільше у світі тратить на оборонну галузь. Але й вона, й інші держави багатого світу, намагаючись зменшити дефіцит бюджету, дедалі активніше шукають кращих пропозицій за вигіднішу ціну. У 2013 році знизилися прибутки 17 із 20 американських виробників зброї. У 2008-му війни в Іраку й Афганістані під проводом США допомогли підняти глобальні видатки на оборону до рекордної цифри – $1,7 трлн. Відтоді, за даними консалтингової компанії IHS Jane’s, вони впали на $100 млрд.
Добра новина для виробників зброї полягає в тому, що найскрутніші часи, схоже, позаду. Конгрес Сполучених Штатів частково скасував автоматичні скорочення видатків, заплановані для боротьби з величезним дефіцитом держбюджету в своїй країні. У Європі економічне падіння сповільнюється. Зростання багатства в країнах, що розвиваються, та нові загрози в Сирії, Іраку й Південно-Китайському морі стимулюють швидке примноження видатків у Азії, на Близькому Сході та в Латинській Америці. Загалом світовий ринок у плані закупівель продукції ВПК (крім Росії та Китаю, що здебільшого закриті для західних компаній) пройде найнижчу точку й від наступного року почне пожвавлюватися (див. «Гра в солдатики»).
Читайте також :Росія та решта. Якими можуть бути контури розпаду РФ
Хоча бюджет Пентагона дорівнює сумарному кошторису оборонних відомств 15 найбільших держав, його скарбниця так само вже не бездонна. Тут курс узято на ефективне використання ресурсів та вдосконалення наявних озброєнь. Прикладом може стати відомий бомбардувальник В-52 від Boeing, який постійно переобладнують і який літатиме ще й після свого 90-річчя у 2042 році.
Пентагон відмовляється від звичних замовлень за схемою «витрати плюс», які дають підрядчикам стимул до перевитрат, бо ж гарантують маржу при будь-яких видатках. Але у щорічній оцінці американським Департаментом оборони власної спроможності як покупця, опублікованій минулого місяця, зазначено, що альтернативні контракти з фіксованими цінами не завжди виявляються вигіднішими, бо прибутки, які підрядчик зрештою отримує за такими угодами, часто виявляються «неймовірно» вищими за ті, що передбачені контрактами «витрати плюс». Тому Пентагон намагається детальніше проробляти контракти, які стимулювали б продукувальників зброї шукати можливості зниження собівартості.
Америку нині цікавить практика на іншому боці Атлантики, особливо у Британії, передачі систем озброєння на баланс і утримання компаній. Наприклад, угода, підписана BAE Systems із Лондоном у 2009 році, забезпечує «ударну потужність погодинно» для реактивних винищувачів Королівських ВПС Eurofighter Typhoon. Курс британської військової авіації на здешевлення вартості польотів було підтверджено зробленою у Фарнборо заявою про те, що контракти на технічне обслуговування транспортних літаків підпишуть із бюджетною авіакомпанією Flybe. Не так давно Сполучене Королівство навіть розглядало можливість аутсорсингу всіх оборонних закупівель, але зрештою не зважилося на такий радикальний крок.
Читайте також: Едіп Заліський. Епілог
Попередня хвиля економії на оборонці в 1990-х роках викликала лавину злиттів, бо виробники зброї намагалися об’єднувати зусилля для зниження собівартості продукції ВПК. Цього разу Пентагон дав чітко зрозуміти, що не погодиться на дальше укрупнення, що здатне вести до утворення монополій. У Європі на шляху до консолідації перепони ставить політична опозиція: саме із цієї причини у 2012 році провалилася спроба Airbus провести злиття з BAE Systems. Оскільки про нього не могло бути й мови, великим оборонним підрядчикам довелося швиденько підготуватися до останньої на сьогодні хвилі урізання видатків: для цього вони різко скоротили витрати і звільнили безліч працівників. А нині – аналізують, як ще можна підготуватися до періоду, в якому припиниться зменшення бюджетів, а оборонні відомства стануть вимогливішими покупцями.
Один із варіантів – знайти нові, цивільні ринки для своєї продукції. У деяких великих постачальників озброєння, як-от Boeing і UTC – власник виробника авіаційних двигунів Pratt & Whitney, цивільний сектор закуповує навіть більше, ніж військовий (див. «Великі гармати»). Проте в минулому спроби компаній, більш орієнтованих на оборонку, диверсифікуватись і перейти до випуску мирної продукції були, за словами колишнього президента Lockheed Норма Оґастіна, «не заплямовані успіхом». Хоча великій частині їхньої продукції все-таки можна знайти застосування в мирному житті. Безпечні системи комунікації могли б захищати банки та підприємства від хакерів. Зовсім недавно компанія Raytheon продала свої системи виявлення снайперів Boomerang американським енергетичним підприємствам після того, як стрілець вивів із ладу кілька підстанцій, що забезпечували Кремнієву долину електроенергією.
Проте поки що такі замовлення становлять невелику частину діяльності більшості оборонних підприємств: Lockheed, наприклад, від цивільної кібербезпеки і т. ін. має лише близько 2% доходів. І хоча виробники зброї – це «переважно технологічні підприємства», як називає їх аналітик банку Investec Рамі Маєрсон, їм може бути важко конкурувати із гнучкішими компаніями Кремнієвої долини. 
Справді, останні починають заходити у води ВПК. «Бойові дії переводять у цифровий формат», – зауважує віце-президент консалтингової компанії Deloitte Том Кептен. Технологічні компанії підтвердили, що можуть виробляти роботів, дрони й розвідувальні програми. Заснована бізнесменом Елоном Маском компанія SpaceX подала в суд на ВПС США, щоб повторно провести тендер із запуску супутників, який виграли Boeing і Lockheed.
Читайте також: Коли терор – буденне явище
Виробникам озброєнь важко досягти успіху на «гражданці», але знайти нових клієнтів на експорт не набагато легше. Багато країн від Близького до Далекого Сходу витрачають на зброю дедалі більше коштів, купуючи реактивні літаки, ракети й танки. Дедалі наполегливіші територіальні претензії Китаю змушують його сусідів зміцнювати оборону. І все-таки ринок озброєнь залишається дуже неоднорідним: оборонний бюджет Бразилії, де видатки на цю галузь одні з найвищих, становить лише 4% американського. А продавати продукцію ВПК великій кількості дрібних клієнтів не просто затратно; часто вони вимагають перенесення частини виробництва на їхню територію або доступу до секретних технологій, що забороняють уряди держав-виробників. Найбільш ласий шматок тут Індія, але вона ще й дуже прискіпливий клієнт, який в обмін на оборонні контракти нав’язує найрізноманітніші умови.
Конкурувати за експорт озброєнь складніше, ніж за клієнтів на внутрішньому ринку. Азійські й латиноамериканські країни інколи віддають перевагу російській або китайській продукції, яка за якістю поступається західній, але набагато дешевша. Дедалі більше країн – продукувальників зброї – заохочують свої оборонні підприємства шукати нові ринки експорту (як-от Південна Корея та Японія).
Тим часом виробники, що входять до складу великих цивільних аерокосмічних конгломератів, можуть розподіляти видатки, пов’язані з конструкторсько-проектувальними роботами, на ширшу базу. Вони ж таки мають більше можливостей для перехресних продажів оборонним відомствам тих країн, державні авіалінії яких уже є серед їхніх покупців. Власне на це й була спрямована нещодавня реструктуризація компанії Airbus. Нині спостерігається бум у цивільній аерокосмічній галузі, що дає таким підприємствам потужний фінансовий заряд. А водночас потенційні покупці оборонної продукції розумітимуть, що ці компанії все ще працюватимуть і через десяток-другий років, коли доведеться модернізувати закуплене сьогодні.
Для суто військових підприємств майбутнє може виявитися не таким райдужним. Нинішня тенденція до нарощування видатків на продукцію ВПК може вселити їм надію на те, що величезні прибуткові програми на кшталт F-35 повернуться і знову настануть золоті дні. Але факти свідчать, що часто ненадійній, неефективній і перехваленій оборонній галузі нарешті доведеться змінюватися, щоб вижити.