Український військово-промисловий комплекс має чимало цікавих і перспективних розробок, які б могли суттєво підсилити армію. Але грошей на якісне переозброєння війська в держбюджеті рік у рік катастрофічно бракує. Тому розробки залишаються лише розробками, а вчені й промисловці намагаються якнайменшим коштом модернізувати танки й автомати, які дісталися Україні у спадок від СРСР. Усе, що неможливо модернізувати або дуже дорого обслуговувати, відправляють у резерв. Тож якщо завтра раптом війна, українські солдати підуть до бою зі старою, в кращому разі переробленою, радянською технікою. Тиждень визначив кілька українських розробок військового призначення, які могли б підвищити обороноздатність країни.
Станція пасивної радіотехнічної розвідки «Кольчуга М»
Дуже складна система раннього попередження – виявляє літаки, ракети, чужі радари тощо. Вона помітно підвищує ефективність протиповітряної оборони. Бачить навіть техніку, виготовлену за надсучасною технологією «Стелс». Випущена в 1993 році. «Кольчуга М» не є унікальною українською розробкою. Її сконструювали на основі радянської системи «Кольчуга». Розробляти «Кольчугу М» почали в Курському військовому інституті ГРУ СРСР у 80-х роках минулого століття. В 1987 році всю документацію по «Кольчузі» передали на Донецький завод «Топаз». У 2001 році була формально поставлена на озброєння України.
Україна має на озброєнні 19 старих «Кольчуг» і жодної «Кольчуги М». Як заявляв у своїх інтерв’ю директор заводу «Топаз» Юрій Рябкін, за роки незалежності в українському бюджеті не знайшли грошей на закупівлю комплексу для Збройних сил України. А от, наприклад, Ефіопія купила аж три «Кольчуги М». Вартість одного комплексу – до $5 мільйонів.
Пістолет «Форт-12»
Стандартний для радянської армії пістолет ПММ («Макаров») морально та технічно застарів ще минулого століття. Він потребував заміни. У Вінниці НВО «Форт» розробило однойменний пістолет – «Форт-12». У серійне виробництво його запустили 1998 року. Переважає ПММ за основними експлуатаційними показниками.
Про масове переозброєння українського війська з «Макарова» на «Форт-12» наразі не йдеться.
Танк «Оплот»
Це єдиний танк, який можна назвати українською розробкою. «Оплот» також створений на базі радянського танка – Т-80 УД, але його не модернізують, а саме випускають на Харківському заводі ім. Малишева.
Вартість однієї одиниці «Оплота» (близько 25 млн грн) у кілька разів перевищує вартість модернізації Т-64 до «Булата». Тож за всіх переваг «Оплота» армія в умовах недофінасування не буде закуповувати танк у великих обсягах.
Реактивний двигун АІ-222-25
Запорізьке МКБ «Прогрес» розробило реактивний двигун АІ-222-25, призначений для встановлення на навчально-тренувальні літаки. Збройні сили України мають великий парк застарілих чеських літаків L-39 «Альбатрос» і вкрай потребують їх заміни на сучасну техніку. Двигун АІ-222-25 можна використовувати для створення сучасного навчально-тренувального літака Як-130.
Двигун АІ-222-25 залишається тільки розробкою для експорту через брак коштів на переозброєння.
Протитанкові комплекси КБ «Луч»
Високоточні протитанкові комплекси й ракети Державного київського конструкторського бюро «Луч» на 90% виробляють із українських комплектуючих. Це озброєння для танків, БТР, гелікоптерів та піхотних підрозділів.
Уніфікований бойовий модуль «Шквал»
Харківське КБ з машинобудування ім. Морозова розробило уніфікований бойовий модуль «Шквал», обладнаний 30-мм гарматою, 30-мм автоматичним гранатометом, 7,62-мм спареним кулеметом і протитанковим керованим озброєнням.
Бойовий модуль «Шквал» можна використовувати для модернізації легкої бронетехніки, але на його впровадження не виділяють коштів.
Автомат «Вепр»
Українська розробка, одна з модифікацій АК-74 у компонуванні «бул-пап» (bull-pup). «Вепр» у 2003 році сконструював Український науково-технічний центр точного машинобудування. Є кілька варіантів «Вепра», зокрема з підствольним гранатометом. Від початку він позиціонувався як значно кращий за АК-74 і був призначений для заміни сімейства АК в Україні.
Насправді «Вепр» за експлуатаційними показниками не кращий від інших аналогічних переробок та, власне, й від самого автомата Калашнікова. Жоден із варіантів переробок автомата не став популярним. У 2004 році Міністерство оборони збиралося придбати кілька десятків тисяч «Вепрів», проте через брак коштів ці плани не було втілено в життя.
Танк «Булат»
Після розпаду СРСР Україна успадкувала більше як 2 тисячі Т-64, і до сьогодні ця модель залишається основним танком українських збройних сил (усі Т-72 вивели в резерв, через те що їх дорого утримувати). В 2009 році Міноборони підписало контракт із Харківським заводом ім. Малишева на модернізацію 29 танків Т-64 до Т-64 БМ «Булат». Раніше сухопутним військам України було поставлено 56 модернізованих танків Т-64 БМ.
Т-64 ніколи не був найкращим радянським танком і програвав своїм конкурентам за багатьма експлуатаційними та бойовими показниками.
– переваги
– недоліки