22 жовтня світ побачила оновлена онлайн-платформа «Великі трансформації» з анонсованими розділами «Інструментальна та вокальна музика» й «Кобзарі та лірники». Цифрова платформа для архівів усної історії та традиційної музики «Великі трансформації» постала з наукових експедицій 1989–1994 років під керівництвом американського дослідника, етномузиколога Вільяма Нолла.
Вільям Нолл — один з перших в Україні дослідників, який працював за методом усної історії. Керівник експедицій, автор книжки «Трансформація громадянського суспільства. Усна історія української селянської культури 1920–1930 років» (Родовід, 1999) та понад 20 наукових праць із етномузикології, етнографії, соціології, антропології.
Онлайн-архів «Великі трансформації» надає вільний доступ до експедиційних матеріалів для всіх зацікавлених в Україні й світі: етномузикологів, етнологів, істориків, митців, журналістів, молодіжної фольклорної спільноти та всіх охочих.
Першим на платформі реалізували проєкт «Усна історія української селянської культури 1920–1930 років». Тут виклали матеріали експедицій про структурні зміни в господарських, культурно-мистецьких, суспільних і звичаєвих практиках, що відбулися в українському селі під впливом колективізації та Голодомору. Також є спогади про московський геноцид тридцятих, про заміну традиційної культури паралельною — радянською — у всіх сферах життя.
На платформі уже оприлюднили експедиційні матеріали: аудіо- й відеозаписи інтерв’ю (транскрибовані та впорядковані), фотографії, записи інструментальної музики, кобзарів і лірників, народного співу. Саме традиційна музика України в контексті «Великих трансформацій» була основною метою досліджень Вільяма Нолла.
Звідки взялися матеріали про музикантів?
У 1989-му році американський етномузиколог Вільям Нолл приїхав в Україну досліджувати традиційну інструментальну сільську музику. До цього він проводив етномузикологічні дослідження в Польщі, Словаччині, США. Вивчав китайську та японську музику.
«Мета моєї першої 9-тимісячної подорожі до України 1989–1990-х років була етномузикологічна — записи інструментальної музики. Прийняти мене погодився Інститут мистецтвознавства, фольклору й етнографії (ІМФЕ), за що я їм дуже вдячний, як і за всю допомогу та підтримку».
Вільям Нолл. Допис у «Великі трансформації».
У 1990-ті роки Нолл і далі досліджував, працював у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (КНУ), Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського) та Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського (ІМФЕ).
Під час перших подорожей до України (натоді в складі совєтів) Вільям Нолл був під постійним наглядом КДБ, адже він американець, який цікавився табуйованими в Союзі темами Голодомору й колективізації. У перший приїзд його навіть намагалися затримати в Москві й не пустити в Україну.
Вільям Нолл: «Часто їхав “пазіками” (малі рейсові автобуси), а за мною кегебісти на “жигулях”. Але якось дали раду — і я, і вони… Це були вісімдесяті й початок дев’яностих. Просто ходили за мною весь час і я знав, що слідкують за мною…»
Лідія Лихач, Вільям Нолл. Архів усних історій | Код нації. Radio M
Експедиційні виїзди були ґрунтовно підготовлені й могли тривати довго. Наприклад, улітку 1992 року одна з поїздок, яку організувала етнологиня Валентина Борисенко тривала цілий місяць. На Лівобережжі збирачі відвідали села Чернігівської, Сумської, Полтавської та Харківської областей.
ГО «Центр досліджень усної історії та культури» у 1993–1995 роках з ініціативи Вільяма Нолла влаштувала експедиції в різні регіони України. Дослідники опитали понад 400 сільських мешканців, які пережили колективізацію, бувши дітьми старшого віку або повнолітніми.
Вільям Нолл записав на професійні аудіо- та відеоносії унікальні приклади традиційної української музики — календарно-обрядові пісні, сільську інструментальну музику, спогади про кобзарів і лірників.
Для експедицій Вільям Нолл зібрав команду досвідчених збирачів: Валентина Борисенко (етнологиня, докторка історичних наук, завідувачка відділу архівних наукових фондів рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ), Віра Зайченко (провідна наукова співробітниця Чернігівського історичного музею), Галина Корнієнко (наукова співробітниця Черкаського обласного краєзнавчого музею), Микола Корнієнко (завідувач відділу етнографії Черкаського обласного краєзнавчого музею), Сергій Кривенко (науковий працівник Державного архіву Черкаської області), Лідія Лихач (співзасновниця ГО «Центр усних досліджень усної історії та культури», дослідниця й колекціонерка селянського мистецтва, засновниця та й директорка видавництва «Родовід», м. Київ, Лариса Новікова (етномузикологиня, доцентка кафедри історії української культури ХНУМ, м. Харків), Антоніна Палагнюк (тележурналістка, м. Київ), Владислав Паскаленко (інженер, науковий співробітник НАН України, м. Київ).
Серед учасників, які допомагали записувати традиційну музику, були Михайло Хай (етноорганолог, згодом доктор мистецтвознавства, завідувач відділу етномузикології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, професор кафедри музичної фольклористики НМАУ, лірник і бандурист, керівник фольклористичного гурту «Надобридень»), Світлана Стефанишин (ІМФЕ ім. М. Т. Рильського), Сергій Марченко (фотограф), Олесь Санін (кінорежисер, оператор, продюсер, кобзар, лірник і бандурист, майстер музичних інструментів).
«Що мене дуже здивувало, що дослідники були спраглі такої роботи. Вони дуже хотіли проводити інтерв’ю, говорити з людьми, зустрічатися зі мною. А мені було надзвичайно приємно працювати з ними й обговорювати зустрічі й розмови з людьми».
Вільям Нолл. Допис у «Великі трансформації».
Етномузичні матеріали платформи «Великі трансформації»
До опрацювання матеріалів традиційної музики в межах чергового етапу проєкту «Великі трансформації», що фінансується УКФ, долучилися фольклористки нової генерації. Інструментальну музику опрацьовувала Ярина Дронь (фольклористка, музикантка гурту US Orchestra), вокальну — Ірина Барамба (провідний фахівець з фольклористики Центру фольклору та етнографії Навчального наукового інституту філології КНУ, співачка гурту GG ГуляйГород).
На ресурсі виклали унікальні якісні кольорові відеозаписи 1990-х років: інтерв’ю з мольфаром Михайлом Нечаєм, твори у виконанні одного з останніх кобзарів Георгія Ткаченка й реконструкторів кобзарсько-лірницької традиції Миколи Будника, Тараса Компаніченка, Олеся Саніна.
Етномузичні матеріали записали «в полі» на Лівобережній Україні разом із матеріалами усної історії, а також у Черкаській, Київській, Тернопільській, Івано-Франківській, Волинській областях.
Це ліричні й обрядові пісні (найбільше записали весільних та колядок), псальми, спів яких супроводжувався спогадами про обряди, розваги на кутку, на досвітках, у клубі, про музикантів і народні танці. Також збирачі звертали увагу на релігійне життя селян. Вільям особливо цікавився питанням, як на музику сільської традиції вплинули трагічні події радянського панування.
Лідія Лихач: «Він (Вільям Нолл. — Авт.) приїхав до України і почав записувати тріо музикантів, які грали на сільських весіллях, інших родинних подіях, — інструментальна сільська музика була його зацікавленням. Другим зацікавленням були кобзарі і лірники. Він хотів зрозуміти контекст їхнього життя, а літератури не було. Він запитував колег-музикознавців: “Чому ви не записуєте про колгоспи, про те, що було після колгоспів?”. На що йому один з приятелів відповів: “Ми політикою не цікавимось”. Білл придумав такий великий проєкт, щоб на підколгоспній Україні зробити ці дослідження».
Лідія Лихач, Вільям Нолл. Архів усних історій | Код нації. Radio M
«Найбільше в цій експедиції мене вразило те, як люди попри всі трагедії, нові “культурні норми» продовжували давніші ритуали, традиції, усталеність життя”
Вільям Нолл. Допис у «Великі трансформації».
«Спілкування з респондентами вражало масштабами нищення всього: способу життя, вічних цінностей, багатовікових вірувань. А головне — знеціненням особистості й загалом життя як такого… Я навіть додала до існуючого питальника свою лінію зацікавлень, а саме: всього, що стосувалось обрядовості, її виходу з ужитку, як і певних пісень і музичного інструментарію».
Лариса Новікова (експедиції Слобідщиною). Допис у «Великі трансформації».
Для доповнення досліджень ще в 1990-ті роки Вільяму Ноллу передали матеріали львівський етномузиколог Богдан Луканюк (весілля Івано-Франківщини, Львівщини, із заходу Хмельниччини), Михайло Хай, а також Олесь Санін, лірник Ярема й інші музиканти.
Як співпрацювати із цифровою платформою для архівів усної історії?
Платформа працює як відкритий цифровий архів усної історії та музики для дослідників, які мають архівні аудіо-, відео-, фотоматеріали, що зробили за методом усної історії та тематично стосуються «великих трансформацій».
Це дало змогу проєкту прийняти архівні матеріали, наприклад, від Ніни Повар, а саме веснянки, жнивні, ліричні пісні з Волині, з якими всі охочі зможуть познайомитися невдовзі на сайті архіву.
Схвильовані публікаціями на каналах «Великої трансформації» в соцмережах, пересічні українці діляться з архівом прямо на сторінках фейсбуку та інстаграму й передають свої спогади, розповідаючи про реалії та давні традиції в їхній місцевості й родині.
Інтерв’ю на платформі «Великі трансформації» є прикладом того, як кожна людина може дослідити власний родовід, розпитати старших родичів про ті історичні події, які змінили їхні життя.
У своїй книжці Вільям Нолл наводить запитальник, за яким проводили опитування в експедиціях 1990-х років. Звичайно, уже сплило 30 років, але навіть у 2020-х роках (!) дослідники фіксують спогади про давні обряди й пісні, а також згадки про те, як люди виживали в умовах совєцького господарювання, зберігаючи прабатьківські звичаї. Навіть у наші дні вдається записати обрядові пісні, про що свідчать експедиції автора цих рядків та його колег-етномузикологів.
Утім, не тільки експедиції, а й соцмережі та інтернет-архіви стали місцем пошуку матеріалів для вивчення традиційної музичної культури та усної історії.
Тож актуальність появи відкритої онлайн-платформи «Великі трансформації» надзвичайна! Це ще одне джерело «живих» свідчень про нашу історію. Поява цього ресурсу особливо важлива в період нової російсько-української війни, у якій українці виборюють право на власну історію та майбутнє.
Центр досліджень усної історії та культури передасть директорці Музею Голодомору — Лесі Гасиджак архів касетних записів Вільяма Нолла про зміни в структурі української селянської культури 1920–1930-х років. А оригінали музичних записів (аудіо та відео) — завідувачці відділу архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Рильського — Валентині Борисенко.