Лідер Лейбористської партії Великої Британії зарекомендував себе не менш палким уболівальником України, ніж попередні прем’єр-міністри від консерваторів. На зустрічі з Джо Байденом у Вашингтоні сер Кір Стармер закликав президента США дозволити Україні завдавати ударів британськими й американськими ракетами великої дальності по території Росії, про що благає президент Зеленський.
США досі опирається, побоюючись, що такий крок спровокує російську атаку безпосередньо проти НАТО. Однак Стармер показав, що Велика Британія досі лишається провідною прихильницею в Європі повноцінної військової допомоги Києву. Минулого місяця Стармер відвідав Німеччину для переговорів із канцлером Олафом Шольцом, у яких зосередився насамперед на відносинах у сфері оборони. Стармер і Шольц підписали нову англо-німецьку угоду, покликану не лише зміцнити двосторонні відносини, а й утвердити готовність Німеччини долучитися до натівської підтримки Києва.
Візит у Німеччину, після якого Стармер одразу вирушив до Парижа для переговорів із президентом Макроном, мав на меті «перезавантажити» відносини Великої Британії з Європейським Союзом, що погіршилися після розлучення 2019 року у вигляді Brexit і ще більше ускладнилися через суперечки колишнього прем’єр-міністра Бориса Джонсона з Брюсселем про умови угоди Brexit щодо Північної Ірландії, а також через прагнення попереднього уряду Консерваторів дистанціюватися від Європи і зміцнити вплив Британії за межами ЄС. Наслідки були виключно негативними. Торгівля Британії з ЄС постраждала з огляду на численні обмеження й бюрократичні перешкоди. Британські громадяни більше не можуть працювати в ЄС й перебувати на його території більше 90 днів. Працівники театрів, поп-виконавці й представники індустрії розваг не можуть вільно вирушати в тури Європою. Велика Британію відрізали від усіх європейських наукових і освітніх установ. Також було втрачено важливі зв’язки з ЄС у сфері поліцейської розвідки, охорони здоров’я і молодіжних програм обміну.
Читайте також: «Червона Британія»: що означають результати виборів у Сполученому Королівстві та яким бачить її майбутнє новий премʼєр — Кір Стармер
На зустрічі з Шольцем Стармер запевнив, що Велика Британія не збирається повертатися в ЄС. Британський прем’єр добре знає, що це питання лишається надто суперечливим й відволікатиме народ від внутрішніх пріоритетів. Він також усвідомлює, що неабияк ризикуватиме, якщо заробить собі репутацію політика, який засумнівався в Brexit. За словами Стармера, його переговори і запропонована угода не націлені на скасування Brexit чи повернення до єдиного ринку й митного союзу. «Ідеться про двосторонню угоду, абсолютно не пов’язану з мобільністю молоді чи іншими подібними питаннями. Угода стосується торгівлі, оборони, економіки, нелегальної міграції, тощо», — пояснив прем’єр. На думку можновладців, подальшою (і вельми бажаною) метою буде дозвіл для молодих британців і європейців віком до 30 років працювати в країнах одне одного. Цього прагне Німеччина, а Британія поки вагається.
Відвідавши Берлін і Париж, Стармер насамперед хотів сприяти потеплінню відносин Британії з основними торговельними й політичними партнерами в Європі. Обійнявши посаду прем’єра, Стармер зустрічається з Шольцом уже вп’яте. Минулого року король Чарльз наніс значущий офіційний візит у Німеччину вперше після сходження на престол, а затим здійснив ще один успішний візит у Францію. Відносини Британії з обома державами здебільшого приязні й ділові, але бракувало істотних двосторонніх зв’язків, що забезпечують необхідне політичне партнерство.
Стармер вважає Німеччину ключем до кращих відносин з Європейським Союзом. Однак наразі не зрозуміло, чи готовий Брюссель іти назустріч. Переговори про Brexit були тривалими і складними, і ЄС не бажає дозволяти британцям обирати, котрі зі складових колишнього членства вони воліють відновити. Для Брюсселя Британія або в клубі, або поза ним, і відповідно до неї ставитимуться, як до будь-якої іншої країни, що не входить до складу ЄС: усі туристи й приїжджі підлягатимуть перевіркам, і не передбачається жодних спеціальних торговельних угод чи привілейованого доступу. Велика Британія не може розраховувати на такі ж тісні відносини з ЄС, як Швейцарія, якщо не прийме, подібно до Швейцарії, всіх норм ЄС, включно зі свободою пересування.
Утім лишається одна сфера, в якій Британія зберігає тісні зв’язки зі своїми колишніми партнерами. Це — оборона. Як одна з країн-засновниць НАТО Британія завжди наголошувала на єдності й солідарності альянсу. Лейбористська партія періодично гралася з нейтралітетом і лівою опозицією до домінування США в альянсі. Але на чолі зі Стармером рішуче налаштована на тісну співпрацю з партнерами в НАТО.
Перебуваючи в опозиції, партія очистила свої лави від членів лівого спрямування, зокрема колишнього лідера Джеремі Корбина. І нині при владі прагне засвідчити, що готова збільшувати витрати на оборону, підтримувати Україну зброєю і допомогою, як будь-якого члена НАТО. Оскільки війна в Україні зараз є головною темою в будь-яких дискусіях про безпеку і відносини між Сходом і Заходом, це означає, що Британія досі веде тісну політичну співпрацю з колишніми партнерами в ЄС, більшість з яких належать до НАТО.
Окрім того, Велика Британія занепокоєна виборами в США так само, як всі країни-члени ЄС. Якщо Трамп повернеться до влади і виконає деякі з обіцянок своєї передвиборчої кампанії, трансатлантичні відносини можуть суттєво ускладнитися. Нові американські тарифи позначаться на торгівлі Британії зі США. Те саме стосується торгівлі ЄС. Британія побоюється, що Трамп припинить підтримку України і не встигатиме займатися НАТО. Ізоляціоністська політика Вашингтона обернеться катастрофою для європейської безпеки й економічної співпраці. Британія завжди вважала США своїм найважливішим союзником і підтримує з цією країною унікально тісні відносини у сфері оборони й розвідки. Колись вона хвалилася «особливими відносинами» з Америкою, хоча зараз американці не мають часу на ностальгію.
Та якщо адміністрація Трампа віддалиться від Європи й НАТО, Великій Британії потрібна буде альтернатива, інакше їй загрожуватиме політична ізоляція. Зокрема тому Стармер і прагне оновити якнайбільше зв’язків з країнами ЄС, балансуючи на межі зголошення на повторне членство.
Однак проблема для Стармера в тому, що внутрішньополітичні задачі нового уряду затьмарюють зовнішню політику. Економіка Великої Британії в дуже поганому стані, і, якщо не збільшувати податки, забракне коштів на проведення обіцяних реформ у сфері охорони здоров’я, освіти, оборони й місцевого самоврядування. Ліве крило Лейбористської партії вже починає виявляти незгоду щодо деяких урізань бюджету, особливо рішення позбавити пенсіонерів зимової доплати на опалення. Стармер не збирається потурати лівому домінуванню у своєму уряді, намагаючись працювати за прикладом останнього помірковано лівого уряду лейбористів на чолі з Тоні Блером. Утім він змушений витрачати багато часу на зовнішні справи з огляду на дедалі небезпечнішу міжнародну ситуацію. Прем’єр уже здійснив кілька візитів до Вашингтона і європейських столиць, а також з’їздив у Київ запевнити президента Зеленського в британській підтримці.
Читайте також: Чи здатні союзники збільшити підтримку України?
Тож знадобиться час на поліпшення відносин з ЄС, що наразі не є пріоритетом. Зі свого боку, лідери ЄС теж стикаються із запеклою внутрішньою опозицією. Зараз Шольц — найбільш непопулярний канцлер Німеччини з часів заснування Федеративної республіки 1949 року. Окрім того, дедалі більше занепокоєнь викликає популярність «Альтернативи для Німеччини» (AfD) і праворадикальних рухів у Німеччині. Макрон зайнятий боротьбою з лівими партіями, які після дострокових парламентських виборів у Франції сформували коаліцію і вимагають права призначити лівого прем’єр-міністра (Макрон відхилив його кандидатуру). Серед великих країн-членів ЄС стабільність панує лише в Італії, очолюваній правою лідеркою Джорджею Мелоні, що доволі незвично, враховуючи історичну нестабільність італійської політики.
Британці підтримали б зближення з Європою, адже, згідно з опитуваннями, більшість людей нині вважає Brexit великою помилкою. Однак для того, щоб Стармер забезпечив зміни в найближчому майбутньому, знадобиться дещо більше за теплі слова під час відвідин Франції й Німеччини.