17 лютого 2022 року Польща, Велика Британія і Україна домовилися розробити меморандум про взаєморозуміння щодо тіснішої та більш структурованої тристоронньої співпраці. Для поглиблення співпраці було визначено чотири початкові напрямки: кібер- та енергетична безпека, протидія дезінформації та підтримка «Кримської платформи».
Рівно за тиждень потому Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, наймасштабніше на європейській території з часів Другої світової війни. Велика Британія та Польща негайно підтримали Україну в її обороні. Але з огляду на український опір російському вторгненню та зусилля, спрямовані на здобуття членства у НАТО та ЄС, пріоритетність нового формату знизилася.
Це помилка: з огляду на стратегічну далекоглядність трьох країн, спільний інтерес у геополітичному балансі між Балтійським і Чорним морями та спроможність забезпечувати стратегічне лідерство у контексті європейської безпеки, поглиблена та скоординована співпраця між Польщею, Україною та Великою Британією залишаються актуальними.
У січні 2023 року Рада з геостратегії (Велика Британія), Польський інститут міжнародних відносин та Рада зовнішньої політики “Українська призма” створили комісію експертів з трьох країн, яка включала дипломатів, експертів та політиків, щоб оцінити тристоронні відносини та визначити, як їх можна переформатувати у геополітичному середовищі, що змінюється. Рефлексії, озвучені на низці спільних зустрічей стали основою для Доповіді і рекомендацій урядам трьох країн, частину з яких ми розглянемо нижче ( з повним текстом Доповіді і можна ознайомитися на сайтах інституцій).
Тристоронній формат залишається актуальним не лише як доповнення до наявних багатосторонніх форматів (НАТО і ЄС), а й як спосіб посилення голосів країн, що намагаються протистояти російській агресії. Тристороння співпраця між Польщею, Україною та Великою Британією зміцнює європейську безпеку у період можливих внутрішньополітичних потрясінь у США, що можуть послаблювати спроможність США гарантувати українську та європейську оборону. Велика Британія і Польща можуть допомогти Україні пришвидшити перемогу над Росією, що передбачає:
- Допомогу Україні у розбудові спроможностей стримування, поки вона добивається членства у НАТО;
- Посилення національної стійкості трьох країн;
- Консолідацію двосторонньої та багатосторонньої військово-промислової співпраці;
- Підготовку до надійного післявоєнного миру, а також
- Розвиток взаємосполученсті та інфрастраструктури.
В чому інтерес?
З самого початку у трьох партнерів були взаємодоповнюючі підстави для підтримки тристороннього формату.
З точки зору Великої Британії новий мініформат багатосторонньої співпраці з Польщею та Україною мав би доповнити зовнішню політику країни після Брексіту. На той момент британська зовнішня політика зосередилася більше на Центральній, Східній та Північній Європі – з Лондона вони бачилися новим «центром» – і на роботі у мініформатах.
Уряд Її Величності раніше вже консолідував відносини з Варшавою і Києвом, а саме у грудні 2017 року та жовтні 2020 року відповідно, з огляду на їхню зростаючу стратегічну важливість по обидва боки східного кордону НАТО.
Спостерігаючи дедалі більшу агресивність Росії станом на середину 2021 року, Велика Британія вбачала потребу в тому, аби підштовхувати Європу до свіжого мислення і змін стосовно енергетичної безпеки, дезінформації та військової потуги. Тристороння співпраця мала зблизити три країни і збільшити ефективність їхніх зусиль.
Для Польщі тристороння ініціатива пропонувала новий формат регіональної співпраці на доповнення до Люблінського трикутника, Вишеградської четвірки і Бухарестської дев’ятки. Через цю ініціативу Велика Британія – союзник у НАТО, який займає подібну до польської позицію, має ядерну зброю та є постійним членом Ради Безпеки ООН – мала активніше долучитися до польських справ у регіоні, а двосторонні відносини оживитися – особливо після Брексіту. Попри членство у НАТО і ЄС, Польща також шукала альтернативний формат співпраці, який можна було запропонувати європейським країнами, що не входять до НАТО, аби зміцнити ідею про те, що вони залишаються вільними у виборі альянсів, і що не можна допустити повернення російського імперіалізму.
Нарешті, з української точки зору, тристоронній формат був бажаним «мініальянсом», який би компенсував неможливість невідкладного приєднання до НАТО та ЄС. За рахунок цього формату Україна сподівалася зміцнити відносини з двома з найбільш прогресивних і потужних у військовому плані союзників НАТО, тим часом як обоє намагалися вибудовувати тісніші двосторонні відносини з Києвом протягом попередніх років. І Польща, і Велика Британія поділяють українську точку зору стосовно Росії та європейської безпеки. Отже Україна вбачала у цих країнах вартих довіри партнерів та драйверів глибшої інтеграції України у євроатлантичний світ. Відтак для України тристоронній формат був як моральним вибором, так і прагматичним підходом до розбудови союзів.
Читайте також: Спільним шляхом. Де Польща та Україна можуть стати корисні одна одній
Можливо ці три країни й не є історично близькими чи “природними” партнери. Але зміни в європейському балансі геополітичних та економічних сил створюють гравітаційну силу, яка зближує ці три країни. Додатковим стимулом до цього зближення слугує ризик подальшого політичного пробуксовування в країнах ЄС та США, де певні політичні сили, схоже, відсунули на другий план пріоритетність перемоги України. У майбутньому тристоронній формат може знадобитися для того, аби спонукати коаліцію європейських країн надалі підтримувати Україну. Це зумовлює дедалі більший збіг інтересів, спроможностей та стратегічних культур цих трьох країн. За цих умов скоординована співпраця між ними цілком логічна.
Вочевидь тристороння ініціатива не буде для України замінником членства у НАТО чи ЄС. Але оскільки Київ, Лондон і Варшава мають спільні погляди та інтереси, вона може примножити ефект від їхніх індивідуальних та двосторонніх зусиль. З огляду на російську війну та геополітичні зміни внаслідок неї, ситуація змінилася, відколи троє міністрів закордонних справ підписали оригінальну угоду 17 лютого 2022 року. Зараз виникають інші пріоритети, що можуть послужити основою для поглибленої співпраці.
Тристоронній формат справді має чітку мету, що стосується національної стійкості між трьома країнами і у кожній з них всередині. У початковій угоді, укладеній в лютому 2022 року, чітко згадані кібер- та енергетична безпека, а також протидія кампаніям дезінформації — це вектори потенційної агресії, що зазвичай асоціюються з діями в «сірих зонах» чи «гібридними діями». Ці сфери залишаються пріоритетними з огляду на те, як Росія застосовує зловмисну кібердіяльність проти України та країн-членів НАТО і продовжує маніпулювати медійним висвітленням, аби заплутувати громадську думку стосовно власної діяльності та підривати довіру громадськості до національних інституцій.
Безперечно, якщо національна стійкість передбачає, що держава витримує атаки на свої політичні інституції та елементи критичної інфраструктури, тоді Україна має тут вагомий досвід і знання, якими може поділитися з Польщею та Великою Британією.
Високий рівень довіри між трьома країнами означає, що обмін чутливими даними може ефективно допомогти із запобіганням саботажу та викриттям зловмисної діяльності з боку Росії та інших противників. Досвід служб безпеки трьох країн можна поєднати, аби краще підготуватися до майбутніх загроз – не лише від Кремля, а й від Китаю, Ірану та Північної Кореї зокрема.
Понад те Україна показує, як можна поєднувати усі виміри держави і громадянського суспільства на підтримку воєнних зусиль. Значна стійкість українського населення дає цінні уроки НАТО. Численні ініціативи Альянсу, що стосуються національної стійкості, можуть звернути увагу на кращі практики, застосовувані в Україні. Польща і Велика Британія можуть разом знаходити і оцінювати уроки з українського досвіду, які згодом можна застосовувати ширше в структурі НАТО.
Європейський аспект
З виходом Великої Британії з ЄС 31 січня 2020 року Польща втратила одного з найближчих союзників у ЄС, а Україна – одного з найбільших адвокатів свого вступу до спільноти. Однак попри власний вихід з ЄС, Велика Британія продовжує підтримувати європейську інтеграцію України, а між Великою Британією та ЄС є окремі кейси подальшої сегментованої співпраці, що існують або можуть розвиватися: наприклад, Велика Британія є учасницею програми для науковців та дослідників «Горизонт Європи» та Постійного структурного співробітництва (PESCO). З огляду на те, що Угода про торгівлю та співробітництво між ЄС і Великою Британією 2021 року не включає співпраці у безпековій та оборонній політиці, варто зазначити, що Лейбористська партія Великої Британії шукає нові формати безпекових домовленостей з ЄС. Тут тристоронній формат міг би слугувати механізмом координації роботи над формуванням європейської безпекової архітектури між трьома країнами – посилюючи таким чином позицію Польщі, яка залишається членом ЄС. Паралельно зі зростанням своєї економічної та політичної ваги у ЄС Польща набуде додаткової спроможності формувати європейську дискусію. Тристоронній формат може стати саме тим інструментом, що потрібний для посилення цього голосу – не останньою чергою через те, що він пропонує більше швидкості та гнучкості, ніж ЄС (чи НАТО).
Читайте також: Мости до НАТО: які існують сценарії приєднання України до Альянсу
Один із вимірів цього формату, який уже надається до перегляду – донедавна ЄС приваблювала ідея того, що нечлени не мають отримувати ті ж переваги, що й члени спільноти, навіть у тих сферах, де самому ЄС бракує надійності та спроможностей, як то безпека та оборона. З огляду на військову міць і стратегічний авторитет Великої Британії та України, які знаходяться по обидва боки ЄС, тристороння координація може посприяти через Польщу змінам у статусі кво в ЄС. Гнучкіший підхід дозволив би Великій Британії та Україні більш рівноцінно долучитися до оборонно-безпекової співпраці з ЄС, особливо у сфері закупівель – таким чином посилюючи спроможність блоку щодо захисту своїх членів та партнерів від російської агресії. Тим часом Польща і Велика Британія могли би запропонувати Україні свої знання та експертизу щодо того, як рухатися у складному та іноді проблемному процесі приєднання до ЄС.
Зважаючи на масштаб виклику і необхідні реформи, які має реалізувати Україна, Київ, Лондон та Варшава повинні користуватися кожним наявним інструментом для досягнення своїх цілей. Саме тут поглиблена тристороння співпраця між Британією, Польщею та Україною має великий потенціал не тільки як форум для стимулювання політичної підтримки України, але й як міні інструмент багатостороннього ефективнішого стримування, стійкості та практичної співпраці, що пропонує більше швидкості та гнучкості дій на додачу до маси і потуги, які можуть генерувати як НАТО, так і ЄС.
Плани на майбутнє
Якщо Британія, Польща та Україна вирішать не використовувати потенціал тристоронньої співпраці, це означатиме не тільки втрату багатьох можливостей, а й появу серйозних ризиків. Найперше, питання відбудови і післявоєнної сполученості України залишиться строго в рамці розширення ЄС, а це може зайняти багато років і викликати серйозну втому в Україні. Тристоронній формат за участі Великої Британії може допомогти знизити такий ризик. По-друге, поки Україна готується до членства у НАТО, їй, можливо, доведеться покладатися виключно на безпекові зобов’язання G7 і партнерів, які все ж необхідно реалізовувати на двосторонній основі через Контактну групу з оборони України. Тристороння ініціатива, навіть якщо не дає безпекових гарантій з боку Польщі та Великої Британії Україні, усе ж може послужити таким інструментом реалізації. По-третє, відносини України зі США можуть легко скотитися у залежність від загального клімату в трансатлантичних відносинах, що диктуються результатами виборів у США і ключових європейських державах. Польща і Велика Британія – традиційно міцні атлантисти – могли би допомогти Україні проходити через такі турбулентності.
З цих міркувань час актуалізувати тристоронню ініціативу. Лідери трьох держав мають зустрітися для її перезапуску після понад двох років перерви. Щонайменше їм слід домовитися укласти Меморандум порозуміння, який британський, польський і український міністри закордонних справ постановили сформулювати, коли ініціювали формат у лютому 2022 року.
Аби розширити свої зобов’язання, вони можуть навіть ініціювати пакт на кшталт AUKUS (австралійсько-британсько-американський оборонний пакт) з точки зору політичної потуги і помітності, аби не просто запропонувати додаткову скоординовану військову підтримку українським зусиллям з оборони, але й сигналізувати про власний намір формувати геополітичну архітектуру з Балтійського до Чорного морів – не в останню чергу коли цей простір стикається з російською агресією. Яким би не був рівень їхніх амбіцій, є діапазон варіантів, які три країни могли би обрати для подальшого розвитку тристоронньої ініціативи.
Важливо збирати міністрів оборони і закордонних справ Великої Британії, Польщі та України на щорічний саміт, перший з яких був би присвячений затвердженю Меморандуму про взаєморозуміння, який уряди трьох країн домовилися сформулювати, коли оголосили про створення тристороннього формату в лютому 2022 року. Регулярні тристоронні зустрічі публічно продемонструють, що три країни не лише серйозно налаштовані на співпрацю одна з одною, але й те, що саме вони, а не Росія, визначатимуть майбутнє регіону. Відсутність сталої взаємодії у рамках тристороннього формату була зрозумілою з огляду на турбулентність 2022 і 2023 років; тепер вона має повернутися на чільне місце в геополітичному порядку денному.
Необхідно запровадити формати дипломатії, які залучають лідерів громадянського суспільства, парламентарів та представників бізнесу, щоб забезпечити широку соціальну, політичну та економічну підтримку тристороннього формату. Зрештою тристоронній формат ґрунтується на угоді вищого керівництва держав, а тому може бути вразливим до змін у керівництві. Залучення більшої кількості стейкхолдерів із трьох країн може допомогти гарантувати довгострокові перспективи тристороннього формату.
Читайте також: «Три країни мають подібне бачення РФ як ключової загрози для європейської безпеки»
Створення тристоронньої комісії між трьома урядами для впорядкування та посилення євроатлантичних стратегічних зобов’язань перед Україною дозволить визначити потенційний масштаб, який може бути досягнутий на тристоронньому рівні, зокрема щодо переходу до спільного виробництва боєприпасів, безпілотників та іншого військового спорядження, необхідного Україні для продовження боротьби з Росією; надання Україні нагальної військової допомоги та посилення зусиль, спрямованих на активізацію ширшої коаліції євроатлантичних країн, обʼєднаних цією є метою.
Корисним буде формування дослідницької групи для вивчення сфер військового та оборонно-промислового співробітництва, зокрема, у сфері розбудови оперативної сумісності збройних сил трьох країн. Це передбачає спільні навчання, спільні освітні проєкти або формування багатонаціональних спроможностей – наприклад, приєднання Великої Британії до Литовсько-польсько-української бригади, промислова співпраця з можливим виробництвом амуніції, ракет, бойових кораблів та дронів.
Для розвитку довгострокової співпраці поза контекстом російсько-української війни варто утворити Тристоронній фонд, який уможливив би співпрацю британських, польських та українських представників академічної спільноти, політологів, науковців та представників культурної спільноти. Сприяння експертній дискусії та особистим контактам у тристоронньому форматі допоможе закласти ґрунт для політичної, військової та економічної співпраці між трьома країнами на довшу перспективу.
Окремою сферою співпраці може бути боротьба з гібридними загрозами, що може включати створення тристороннього центру передового досвіду для відстеження, аналізу та протидії російським геополітичним наративам і методам ведення війни в «сірій зоні», протидії російській державній дискурсивній політиці, яка покликана просувати ідею «неминучої» перемоги Росії та підривати суверенітет України. Через цей центр також можуть фінансуватися аналітичні центри для створення наративів, які пояснюють історію та природу Росії як імперської держави, особливо аудиторіям в Африці, Південній Америці та Індо-Тихоокеанському регіоні. Тут особливий вплив може мати Польща, адже вона не має колоніального багажу Великої Британії і сама була сателітом Радянського Союзу.
Не останню роль відіграє і позширення тристороннього співробітництва у сфері розвідки та кібербезпеки для протистояння загрозам з боку Росії, а також Ірану, КНР та Північної Кореї. Між Великою Британією, Польщею та Україною існує значний обмін розвідувальною інформацією. Проте очевидно, що КНР, Іран і Північна Корея певним чином беруть участь у цій війні, і що вони прагнуть створити проблеми проти демократій деінде, тому досвід України має стати для Великої Британії та Польщі важливим уроком, який вони зможуть засвоїти разом.
Читайте також: Велике потепління: як новий британський уряд прагне «перезавантажити» відносини з ЄС
Що стосується економічної сфери, то необхідно підтримати долучення Великої Британії до Ініціативи трьох морів як спостерігача. Участь Великої Британії за зразком Німеччини або США забезпечить новий канал для інвестицій і співпраці. Водночас, варто досліджувати тристоронній спільний розвиток технологій зеленої енергетики, зокрема ядерну енергетику. Три країни зобов’язалися скоротити викиди вуглекислого газу та перейти на чистіші джерела енергії для задоволення своїх енергетичних потреб. Для України придбання та впровадження таких технологій є ще більш важливим як для післявоєнної відбудови, так і енергетичної безпеки, а також для потенційного членства в ЄС. Поліпшення транспортного сполучення між Польщею та Україною може відбуватися, зокрема, і за рахунок британських та польських інвестиції і досвіду у створенні нових залізниць і автомагістралей для прискорення інтеграції України в євроатлантичний економічний і політичний простір..
Співпрацювати задля забезпечення інтеграції України до євроатлантичних структур, особливо НАТО залишається топ пріоритетом. З огляду на свою політичну волю та військовий потенціал, Польща та Велика Британія мають всі можливості для підтримки України. Разом ці три країни повинні артикулювати українську, польську та британську перспективи в публічному дискурсі тих євроатлантичних союзників, населення яких є менш сприйнятливим до української справи. Стратегічні наслідки перемоги Росії можуть бути очевидними в Польщі, країнах Балтії, Північної Європи і Великій Британії, але вони залишаються недостатньо зрозумілими в багатьох інших країнах НАТО.