Британська армія представила нову концепцію ведення сухопутних бойових дій — «20-40-40». Ця стратегія передбачає значну трансформацію збройних сил, орієнтуючись на безпілотні та автономні системи, що відображає уроки, засвоєні з війни в Україні.
Нову доктрину сухопутних операцій британської армії з назвою «20-40-40» офіційно представили 26 травня 2025 року в межах програми Future Soldier. Ініціатор і ключовий архітектор концепції — генерал сер Патрік Сандерс, начальник Генерального штабу британської армії. Стратегію розробляли в тісній співпраці з Міністерством оборони Великої Британії, Defence Science and Technology Laboratory (DSTL) та представниками промисловості.
Стратегія розрахована до 2040 року з початковими етапами реалізації до 2030-го. На її імплементацію передбачено понад 10 мільярдів фунтів стерлінгів, з яких 4,5 мільярда буде спрямовано на розвиток безпілотних платформ, сенсорних мереж та автономних систем. Програму координує British Army Futures Directorate.
Основні положення доктрини «20-40-40»
Згідно з новою моделлю, 80 % бойових можливостей базуватимуться на безпілотних та автономних системах, що підвищує живучість військ і швидкість реагування. Доктрина передбачає зміну структури бойових груп, які більше не залежатимуть тільки від бронетехніки чи живої сили. Ставка робитиметься на мобільність, автономність та децентралізації (розпорошеності).
Із чого складатимуться оновлені збройні сили Сполученого Королівства?
- 20 % — традиційні важкі платформи. Сюди входять танки Challenger 3, самохідні артилерійські установки та БМП нового покоління. Вони мають обмежене використання на початкових етапах бою, тож їх вводитимуть на глибших ешелонах, коли фронт стабілізований. Їхнє головне завдання — утримати позиції та доповнити удар після виснаження противника автономними засобами.
- 40 % — одноразові ударні системи. БПЛА-камікадзе, баражувальні боєприпаси, ракети із ШІ-наведенням. Вони міститимуть як легкі FPV-дрони, так і ударні комплекси середнього радіуса дії. Ці засоби забезпечуватимуть насичення поля бою, знищення ППО противника, дестабілізацію тилу.
- 40 % — багаторазові безпілотні системи. До них входять розвідувальні та ударні БПЛА (типу MQ-9 Reaper, Watchkeeper), наземні сенсорні платформи, а в перспективі — роботизовані наземні системи. Вони виконуватимуть роль очей і вух збройних сил, вказуватимуть цілі, коригуватимуть артилерію, передаватимуть дані в реальному часі. Частину із цієї категорії становитимуть автономні сенсорні дрони, які розгортатимуться як бойові маяки в тилу противника.
Доктрина передбачає не лише зміну бойової структури, а й створення абсолютно нової системи підготовки. Уже оголошено про створення UK Centre for Robotic and Autonomous Systems Warfare на базі навчального комплексу в Солсбері. Розглядається питання відкриття спільних навчальних центрів із союзниками, з якими Велика Британія має тісну співпрацю у сфері безпілотних технологій та кібероборони. Насамперед зі США, Польщею, країнами Балтії та Україною.
Британія також готує нову цифрову навчальну платформу на кшталт симулятора NATO MIMIR для тренування операторів БПЛА, тактик мережевого бою та роботи в умовах електронної війни.
Мотивація та уроки з війни в Україні
Війна, яку Росія розв’язала проти України, наштовхнула на переосмислення сучасних підходів до ведення бойових дій у багатьох країнах НАТО. Для Великої Британії ця війна стала «лабораторією майбутньої війни» — джерелом практичних уроків, які лягли в основу доктрини «20-40-40».
Сучасний український театр бойових дій показує, що і 10–30 кілометрів від лінії фронту, і глибокий тил повністю контролюють безпілотні системи з обох боків. Ці зони стали мертвими для техніки й частин логістики. Жодна техніка не може діяти на передньому краї без прикриття та координування з безпілотниками. Бронетехніка й структури логістики в класичному розумінні стали надто вразливими. Їх знищують ще до вступу в бій. Тож замість танків домінують FPV-дрони, баражувальні боєприпаси й розвідка в режимі реального часу.
Українська армія продемонструвала ефективність масового застосування дешевих, мобільних, часто одноразових БПЛА, які вартують у сотні разів менше за танк, але здатні його знищити. Цей дисбаланс витрат проти ефекту переконує навіть найконсервативніші штаби.
Британські аналітики оцінили ефективність української тактики «роєвої війни» — скоординованого застосування десятків дронів одночасно. Україна активно ділиться своїм бойовим досвідом із союзниками. Британські офіцери не раз відвідували Україну в межах програм воєнного обміну та аналітичних місій. Реформа армії Великої Британії частково побудована на українській моделі, яка стала прикладом бою XXI століття. І саме досвід українських військовиків, що воюють на передньому краї світової безпеки, став основою нової воєнної філософії Лондона.
Вплив на оборонну промисловість та підготовку персоналу
Запровадження доктрини «20-40-40» матиме далекосяжні наслідки для оборонно-промислового комплексу Великої Британії та всієї системи підготовки військових кадрів. Така трансформація означає перехід від виробництва великих обсягів традиційної бронетехніки до розробки, випробування й серійного виробництва широкої номенклатури безпілотних платформ — як одноразових (дрони-камікадзе), так і багаторазових (розвідувальні та ударні БПЛА).
Оборонна промисловість зосередиться на високотехнологічних сегментах: безпілотних авіаційних платформах, сенсорних системах, засобах зв’язку, штучному інтелекті та інтегрованих бойових мережах. Підвищиться роль ІТ-компаній, адже дрони вже не просто «залізо», а елемент цифрової екосистеми. Тому потреба в програмному забезпеченні, автономних алгоритмах, засобах обробки даних і кіберзахисту зростає в рази. Як уже писав вище, відбудуться зміни в підготовці персоналу. Армія потребуватиме нових категорій фахівців — операторів дронів, фахівців із технічного обслуговування безпілотників, інженерів-алгоритмістів, спеціалістів із цифрової розвідки, кіберзахисту та EW (радіоелектронної боротьби). Ці спеціальності потребують базової військової та технічної освіти.
Створюватимуть нові навчальні центри й полігони, де дрони, наземні роботизовані системи, ШІ-аналітика та РЕБ взаємодіятимуть. Усе це стимулюватиме появу нових гравців і підрядників, а Україна може стати ключовим гравцем і допомагатиме оновлювати нову британську армію.
А що в інших союзників по НАТО?
Нова британська доктрина яскраво контрастує з підходами інших провідних армій НАТО, демонструючи не лише прагнення до технологічної модернізації, а й рішучість до структурних змін у складі збройних сил.
США мають найближчу до Британії парадигму, зокрема через програму Replicator, спрямовану на створення масових флотилій дешевих, автономних безпілотних систем для домінування в повітрі та на суші. Також США впроваджують концепцію Joint All-Domain Command and Control (JADC2), яка поєднує всі гілки збройних сил у єдину цифрову бойову мережу. Але водночас США досі покладаються на важку техніку, зокрема в межах оновлення парку танків Abrams та БМП Bradley, хоча вони виконуватимуть і додаткові функції.
Франція та Німеччина натомість акцентують на довгостроковому проєкті Main Ground Combat System (MGCS) — новому поколінні європейського танка. Цей підхід відображає віру в збереження важкої бронетехніки як основи наземного бою. Хоча вони розробляють дрони (наприклад, французький VSR700 або німецький KZO), рівень їхньої інтеграції у загальну бойову доктрину поки що значно нижчий.
Польща, яка активно модернізує свою армію на тлі війни в Україні, обрала гібридний підхід — закуповує важку техніку (K2 Black Panther, Abrams) і тисячі безпілотників, зокрема з Туреччини (Bayraktar TB2), Південної Кореї та США. Але системної доктрини, схожа на «20-40-40», наразі не оприлюднено.
Туреччина демонструє швидку дронову адаптацію: Baykar, Roketsan та Aselsan створюють повний ланцюг автономних платформ, зокрема БПЛА з ударними можливостями, дрони-камікадзе та морські безпілотники. Турецький підхід близький до британського, але більше спирається на експорт і бойовий досвід у Сирії, Лівії та Карабаху.
Доктрина «20-40-40» свідчить, що Велика Британія обрала курс на глибоку трансформацію своїх збройних сил, а це перетворює Британію на одного з технологічних лідерів Альянсу.
І Україні тут важливо стати учасником цього процесу. Велика Британія вже адаптує українські підходи у власні навчальні програми, а українські розробки та бойовий досвід закладаються в нові стандарти застосування БПЛА, РЕБ та мультидоменних операцій.
Надалі Україна може стати неформальним центром розробки й тестування інноваційних підходів до сучасної війни. Це відкриває простір для створення спільних оборонних кластерів, навчальних полігонів, центрів симуляцій та інтегрованих штабів нового типу. І водночас зміцнює трансатлантичний оборонний зв’язок крізь призму реального бойового досвіду.