Макростабільність дає впевненість у майбутньому, а отже, і зростання капітальних інвестицій, збільшення обсягів виробництва та, як наслідок, національного доходу. Це базова економічна теорія. Вона говорить нам про те, що здорові фінанси, функціональний банківський сектор і збалансований бюджет можуть забезпечити сталий економічний розвиток, який, однак, буде досить помірним — на рівні 2–3% на рік.
Питання в тому, що глобальна конкуренція стає дедалі жорсткішою. Країни конкурують за капітал і робочу силу, пропонуючи динамічний бізнес-клімат, гнучкі податкові системи та можливості для швидкого отримання дивідендів. Країни з колись низькими доходами зростають швидше за розвинені й наздоганяють їх у процесі так званої конвергенції.
Щоб бути поміченою в сузір’ї країн, що розвиваються, та успішно конкурувати в глобальній економіці, Україні недостатньо просто стабільно зростати. Я впевнений у необхідності економічного прориву та виходу на 5–7% підвищення ВВП щороку. Для цього нам потрібно продовжувати структурні перетворення економіки через підвищення продуктивності праці в сільському господарстві та збільшення частки складного виробництва з високою доданою вартістю.
Читайте також: Президентські вибори: стартові позиції
Світ уже напрацював рецепти, які довели свою ефективність у стимулюванні розвитку: зменшення тиску на бізнес, забезпечення та охорона прав власності (насамперед інтелектуальної), приватизація, прозорі інструменти підтримки промисловості та інновацій.
У 2019 році уряд зосередиться на підтримці винахідництва та інновацій. Два фонди із загальним бюджетом понад 100 млн грн спеціалізуватимуться на підтримці прикладних розробок для промисловості та стартапів. Разом із ефективною системою охорони права на інтелектуальну власність додаткові ресурси для інноваторів створять стимул для модернізації економіки та сповільнять відплив людського капіталу, який пригнічує економічне зростання. Я хочу, щоб інженери та математики не шукали кращої долі в Кремнієвій долині, а створювали технології майбутнього для України.
Крім того, ми й далі підтримуватимемо сільськогосподарське машинобудування через механізм компенсації фермерам вартості техніки українського виробництва. Це прозорий механізм, який дає змогу мультиплікувати економічний ефект: підвищувати продуктивність в агросекторі та стимулювати машинобудування.
Кластерний підхід
Очевидно, що точкові механізми підтримки промисловості мають поєднуватися з усвідомленою промисловою політикою. Одним із варіантів сучасної індустріальної політики може стати кластерна програма розвитку промисловості. Ми вже бачимо приклади успішних кластерів (наприклад, ІТ-кластер у Львові чи IT-осередки в Києві та Харкові), які виникли та розвиваються без державної підтримки. Водночас світовий досвід доводить, що координація та стимулювання на центральному рівні допомагають пришвидшити об’єднання локальних підприємств у межах одного виробничого процесу та посилюють конкурентні можливості кожного з них. Міжнародна практика показує, що це ефективно: у ЄС кластери об’єднуються в регіональні ринки, сприяють розвитку інновацій та інфраструктури на місцях, забезпечують близько 38% робочих місць. 33,3% компаній, що працюють у межах кластерів, демонструють стабільне зростання рівня зайнятості.
Читайте також: На роздоріжжі простих шляхів
Сучасна економіка — це не економіка промислових гігантів. Вона мобільна та диверсифікована. Визначальну роль у ній відіграють малі та середні підприємства, локальне виробництво, індивідуальні винахідники. Мільйони громадян завдяки своєму підприємницькому духу щодня створюють продукти, які забезпечують спільний добробут. Держава повинна підсилювати та захищати їх. Без цього неможливо модернізувати економіку.
2019 рік стане вирішальним. Персональні амбіції можуть затьмарити спільну мету. Але важливо не забувати про те, що, тільки об’єднавшись, ми зможемо побудувати державу загального блага. Світ очікує від нас продовження реформ і збереження нинішнього курсу.