Історія вбивства черкаського журналіста Василя Сергієнка тягнеться шостий рік. За цей час правоохоронці знайшли п’ятьох імовірних виконавців злочину та завершили два розслідування, які розглядають два різні суди: у Черкаській області Городищенський, а у Києві – Дарницький. Попри це, за злочин поки ніхто не покараний. Більше того: слідство все ще не може назвати імені замовника вбивства. А самі правоохоронці стикаються із цілою низкою перешкод.
Вбивство після Майдану
Сергієнка вбили 4 квітня 2014 року. За версією слідства, за кілька днів до цього злочинці стежили за його будинком у Корсунь-Шевченківському. Вони вивчали робочий графік журналіста , його звички: коли він виходить з дому, коли вертається, чи працює на городі тощо. 4 квітня приблизно о 20:00 Сергієнко вийшов на двір, аби зачинити ворота на подвір’я. В цей момент до будинку чоловіка під’їхала сіра Лада «Пріора». З неї вийшли троє чоловіків й накинулися на журналіста. З будинку на шум вийшла мати журналіста, яка побачила сина, якого били невідомі. Вона просила не чіпати Василя, проте викрадачі її слова ігнорували: Сергієнка закинули в авто і повезли у невідомому напрямку.
Приблизно за півгодини сіра «Пріора» зупинилася на трасі Київ-Знам’янка, неподалік повороту на село Виграїв. Там журналіста перевантажили у Mitsubishi Outlander. В процесі чоловіка продовжували бити. Згодом його відвезли у Виграївське лісництво де, як вважають слідчі, була заздалегідь викопана яма. Чоловіка витягли з авто й почали душити і наносити удари ножем. Тіло закопали тут же.
Читайте також: Хто замовив журналіста Сергієнка
Друзі Сергієнка та правоохоронці почали пошуки майже одразу після викрадення. Вбитого журналіста знайшли наступного дня. На тілі нарахували близько 20 колото-різаних ран та численні синці. Згодом експертиза встановила перелами ребер. Викрадачів допоміг знайти товарний чек з одного із будівельних магазинів Києва: там підозрювані купували кілька метрів мотузки, дві пари рукавиць та лопату. Згодом слідчим вдалося встановити частину викрадачів, зокрема за допомогою записів з камер спостереження магазину. Чоловіків затримали вже 2016 року, під час спроби скоєння іншого злочину: підпалу фермерської техніки. На місце викрадачі приїхали на тій же сірій «Пріорі», в якій викрадали Сергієнка. Затриманими виявилися Віктор Горбенко, Валентин Завражин та Володимир Воронков: перші двоє забирали журналіста з подвір’я, Воронков же їхав з ним до лісу. 2017-го затримали і ймовірного організатора злочину – Вадима Мельника. Разом із ним також на лаві підсудних опинився ще один викрадач – Роман Недибалюк.
За версією слідства, озвученій під час вступної промови в Дарницькому райсуді Києва цього року, на початку 90-х Мельник познайомився із невідомим чоловіком, який мав зв’язки серед високопосадовців. І нібито міг із ним співпрацювати для «створення комфортних умов» для ведення бізнесу. Згодом він нібито почав вести спільний бізнес із цим «невідомим». А не пізніше листопада 2013-го Мельник отримав пропозицію: створити злочинну організацію, яку мали використовувати для «усунення перешкод для бізнесу». Мельник пропозицію прийняв і нібито використовуючи зв’язки в середовищі спортсменів почав набирати людей.
Врешті, за версією слідчих, існувало дві групи: одна для залякування й тиску, інша – для «усунення» тих чи інших людей. Мельник нібито отримав замовлення на ліквідацію Сергієнка не пізніше 2 квітня 2014-го. Відповідно, він, за словами правоохоронців, дав двом своїм підлеглим, – Андрію Іносову та Валерію Федорову, – завдання: організувати викрадення і вбивство журналіста. Розслідування приходить до висновку, що з подвір’я будинку Сергієнка викрадали четверо людей: Іносов, Завражин, Горбенко та Недибалюк. Вивозили ж до лісу чоловіка ще двоє: Федоров та Воронков. Мельник же отримував звіти від керівників груп телефоном.
Друзі убитого були переконані, що у злочину має бути замовник. Вони навіть називали його ім’я: Геннадій Бобов. Колишній член Партії регіонів. Народний депутат VII-VIII скликань Верховної Ради. Має звання «Герой України» за розвиток агропромислового комплексу. Знайомі Сергієнка зауважують: із Бобовим у журналіста були конфлікти. Зокрема нібито через участь убитого в Революції гідності. Крім того, чоловік нібито готував розслідування, в якому йшлося про незаконні оборудки із землями запасу, до яких міг бути причетним уже колишній народний депутат. До того ж, тіло журналіста знайшли неподалік бази відпочинку «Модус», засновником якого є ТОВ «Панда», засновником якої, у свою чергу, є сім’я Бобових. Під час обшуків у «Модусі» знайшли кілька автоматів Калашнікова, зниклих зі складів МВС під час Революції гідності. Однак відповідати за них довелося менеджеру фірми, який заявив, що зброю просто «знайшов». З Бобова навіть намагалися зняти недоторканість, щоправда через несплату податків. Марно: чоловік оперативно виплатив усі борги, а згодом через суд повернув собі гроші/
Читайте також: Справа вбивства Сергієнка. Судова «діра»
Судовий футбол та перешкоди слідству
Справу про вбивство Сергієнка почали розглядати 2016 року, а займався цим Соснівський районний суд Черкас. Тоді в ній фігурувало троє: Горбенко, Завражин і Воронков. За кілька місяців засідань суд майже встиг дійти до вироку, однак головуючого відсторонили, оскільки він був суддею Майдану. Справу довелося розглядати з початку. Єдиний позитивний момент – у ній стало більше підозрюваних, оскільки на той момент уже затримали Мельника і Недибалюка. Суд встиг розглянув низку доказів, однак в день, коли мали допитувати матір убитого журналіста, адвокати обвинувачених відвели всю колегію суддів. Вже 2018-го цей же суд намагався сформувати колегію для розгляду справи, однак постійно не вистачало вільних суддів. Справу про вбивство Сергієнка спробували передати іншим судам області.
Але й вони не впоралися із завданням. Почати розглядати резонансну справу намагалися Черкаський райсуд Черкаської області, Тальнівський райсуд, Звенигородський райсуд, Придніпровський райсуд Черкас. Потім вона знову опинилася у Соснівському райсуді. Той навіть вирішив повернути обвинувальний акт прокуратурі, однак це рішення скасували в апеляції. Врешті решт, справа опинилася у Городищенському райсуді області. Засідання тут могли минути непоміченими, оскільки відбувалися доволі нечасто й у більшості випадків обмежувалися продовженням існуючих запобіжних заходів для обвинувачених. Втім минулого року під час одного із засідань головуюча суддя Людмила Синиця під час відкритого засідання зачитала важливий документ: нібито клопотання від одного з обвинувачених про застосування заходів безпеки. Якщо говорити простою мовою, то йшлося про те, що один з фігурантів справи нібито був готовий іти на співпрацю зі слідством, однак просив убезпечити його від поплічників. Пані Синиця ж зачитувала клопотання в присутності цих самих поплічників. Її не зупинили й попередження прокурорів про те, що вона вчиняє злочин. Очікувано, що обвинувачений заявив, що не писав жодних клопотань, а прокуратура все вигадала. Більше того: проти прокурорів почали кримінальну справу через підробку документів.
Минув рік. Під час одного із засідань Городищенського районного суду прокурори прийшли до пані Синиці, аби вручити їй підозру у скоєнні злочину: йшлося про втручання в діяльність представника правоохоронних органів та розголошення даних досудового розслідування. Суддя, щоправда, проігнорувала прокуратуру й втекла до свого кабінету. Під час одного із засідань у справі Сергієнка прокурори намагалися оголосити судді відвід, проте це клопотання досі не розглянули.
Питання пані Синиці розглядала й Вища рада правосуддя. Втім, вона відмовилася відстороняти суддю від посади. Більше того: вищий орган суддівського самоврядування припустив, що кримінальне провадження проти судді може бути тиском на Городищенський районний суд Черкаської області.
«Як на мене, головуюча Синиця має конфлікт інтересів. І більше того: вона не заявила через це самовідвід. Хоча їй прокуратура висунула підозру і вже готовий обвинувальний акт. Зараз питання лише в тому, в який із судів Верховний суд передасть цю справу. Йдеться про підозру в перешкоджанні розслідуванню через розголошення інформації про вжиття заходів безпеки. Було звернення до Вищої ради правосуддя. І вона не відсторонила суддю від посади. Їй не змогли обрати запобіжний захід. Хоча він був доволі м’який: ішлося про особисте зобов’язання – не спілкуватися зі свідками. Але і цього запобіжника зараз немає. І суддя Синиця продовжує працювати. Більше того: ВРП поставило питання, чи відкриття проти Синиці кримінальної справи не є тиском на суд. Однак отримала негативний висновок», – коментує Тижню ситуацію адвокат потерпілих Євгенія Закревська.
Читайте також: Вбивство журналіста Павла Шеремета
Поки перша справа простоює в Городищенському райсуді, слідчі завершили друге розслідування. Тут лише двоє обвинувачених: Горбенко та Завражин. Обох звинувачують в участі у злочинній організації, а Завражина – в умисному убивстві Сергієнка (у першій справі цих обвинувачень не було – ред.). Провадження розглядає Дарницький районний суд Києва. І, на відміну від колег з Черкаської області, київські судді взяли доволі високий темп: підготовче засідання відбулося за один день, ще одне засідання знадобилося для виступу прокурора, який пояснив у чому ж полягає звинувачення, та для того, аби розібратися в якій послідовності досліджувати докази й допитувати свідків.
«Як на мене, справа яка в Городищенському райсуді немає перспектив. Якщо рахувати всі спроби судів Черкаської області почати розгляд справи Сергієнка – то там лік пішов на другий десяток. Якщо ж говорити про справи, які пройшли підготовчі засідання – триває четверте коло засідань. У Дарницькому ж суді розглядають справу по двом викрадачам, їм від початку не інкримінували убивство Сергієнка. Хоча потерпілі говорили, що це не правильно. Тому що з матеріалів справи, які досліджували ще під час першого судового засідання було очевидно, що в усіх обвинувачених був єдиний умисел на вбивство. І було б логічним, якби обидві справи об’єднали й розслідували в одному провадженні. Але так не сталося», – зауважує Закревська.
Вона додає, що існує ймовірність, що у Києві обвинувачені у вбивстві Сергієнка швидше отримають свої вироки. «У Дарницькому суді, попри карантинні обмеження, все відбувається доволі швидко. Можливо, в Києві справу розглянуть швидше, ніж у Городищенському суді. І якщо в Дарниці буде вирок – то прокурорам доведеться визначатися, що робити з обвинуваченими в першій справі. Міняти їм обвинувачення, виключати їх зі справи – зараз важко говорити чи прогнозувати, що в результаті вирішать», – зауважує адвокат родини Сергієнка.
Що ж до колишнього нардепа Бобова, то за словами Закревської, слідство досі перевіряє його причетність до злочину, проте екс-депутат не отримав підозри. «Так, є фактове провадження, в якому перевіряється його причетність до злочину. В приміщеннях, які на думку слідства пов’язані з Бобовим, були обшуки. Це сталося весною цього року. І з перемінним успіхом прокуратура намагається накласти арешт на вилучене майно і кошти. Але це процесуальні штуки. Якщо ж говорити про слідство – то потерпілі жодної нової інформації не мають: ані щодо мотивів, ані щодо причетності до злочину», – зазначає вона.
Ще двоє імовірних учасників злочину були в розшуку. Іносова 2018-го затримали у Сполучених Штатах. Федоров же, імовірно, загинув. Однак деталей щодо того, де і як саме це відбулося, слідство не озвучує. Водночас, стриманий оптимізм може викликати справа, яку розглядає Дарницький райсуд Києва. Імовірно, тут громадськість зможе швидше почути відповіді на низку запитань, ніж у суді в Городищі.