Як зазначає економічний оглядач Тижня Олександр Крамар, розрив між споживчим кредитуванням населення та фінансуванням банками підприємств стрімко зростає. Наприклад, обсяг кредитів, виданих усім підприємствам країни з грудня 2018-го до травня 2021-го, за даними НБУ, зменшився з 859,7 млрд грн до 729,3 млрд грн. Водночас кредити домогосподарствам, навпаки, зросли з 201,1 млрд грн до 222,4 млрд грн. Ще швидше збільшувалися запозичення держави через внутрішній державний і гарантований борг, який із кінця 2018 року до кінця 2020 року зріс із 771,4 млрд грн до 1034,5 млрд грн.
Читайте також: Відновлення української промисловості зупинилося
У статті наголошується, що падіння інвестицій не просто триває, а й поглиблюється. У IV кварталі 2020 року проти того самого періоду 2018-го падіння становило 30,8%, а в І кварталі 2021 року проти аналогічного періоду 2019-го поглибилося до 41,5%. Хоча, за словами автора, «частка інвестицій навіть у нашому надзвичайно малому ВВП просто мізерна проти країн, що демонструють динамічніші темпи зростання. Зокрема, 2020 року в Україні вони становили лише 6,6% ВВП, тоді як у сусідніх Польщі та Румунії – 17,4 – 17,8%, а в азійських країнах – узагалі в чотири-сім разів більше (В’єтнам – 26,4%, Індія – 28,4%, Китай – 43,7%)».
За словами Олександра Крамара, «важливо перетворити фінансовий сектор на інструмент стимулювання створення нового й підтримки розширення наявного національного неолігархічного бізнесу. Державна політика в цій сфері має мотивувати примножувати заощадження та інвестувати їх у галузі, які не просто приноситимуть максимальні доходи, а стимулюватимуть зростання виробництва (й експорту) товарів та послуг із країни. Важливо, щоб в Україні нарешті стало вигідно ризикувати із запровадженням найрізноманітніших інноваційних розробок».
Читайте також: Без кардинальних змін економічної політики українська економіка через 10 років у кращому випадку вийде на показники 2008-го
Натомість наразі, зазначає автор, високі кредитні ставки та рентабельність монополізованих великим бізнесом ресурсних галузей економіки роблять недоцільною ризиковану діяльність у сфері інновацій. «І для вирішення ця проблема потребує, з одного боку, демонополізації та позбавлення можливості отримувати надприбутки від ресурсних галузей економіки, а з другого — програм податкового заохочення чи й страхування ризиків, щоб підштовхнути український бізнес до інноваційних експериментів».