Наприкінці 2022 року, після успішного українського контрнаступу в Миколаєві, Харкові та Херсоні, багато українських цивільних осіб повернулися до своїх будинків та знайшли їх серйозно пошкодженими. Деякі українці зіткнулися не лише з руйнуваннями, а й з прихованою небезпекою.
Україна займає друге місце у світі за кількістю жертв від мін — попереду тільки Сирія. Під час нещодавньої дослідницької поїздки до України я відвідав численні житлові райони у Харкові, Миколаєві та Херсоні. Там були докази наявності протипіхотних мін, встановлених російськими силами.
На відміну від України, Росія не підписала основну міжнародну конвенцію, що забороняє використання таких мін, відому як Оттавська конвенція. Проте міжнародне право чітке: використання невибіркової зброї, такої як протипіхотні міни, заборонене.
Спілкуючись з багатьма цивільними особами, постраждалими від протипіхотних мін в Україні, я можу підтвердити термінову необхідність розслідування використання таких видів зброї як можливих військових злочинів. Окрім того, критично важливо, щоб рятуюча життя робота, яку виконують розмінувальники в Україні, отримала необхідну тривалу підтримку.
Я особисто працював як розмінувальник. Я дуже добре розумію, наскільки складним, затратним за часом і небезпечним може бути цей труд. Розмінувальники в Україні працюють і під пекучим сонцем, і під час сильних морозів взимку. Кожен квадратний метр забрудненої території потребує перевірки і повторної перевірки, а також ретельного маркування і картографування, щоб нічого не пропустити. Наразі в Україні прикладаються величезні зусилля для очищення небезпечних територій, з масштабною підтримкою міжнародної спільноти, яка надає не лише металошукачі та броньовані розмінувальні машини, але й фінансує освітні програми для дорослих і дітей, надає підтримку постраждалим від вибухів мін.
Фото: МВС України
Однак масштаби мінного забруднення в Україні важко осягнути. Триваюча агресія Росії проти України наразі робить неможливим доступ до найбільш постраждалих територій уздовж лінії фронту. Агресія Росії є причиною цієї проблеми і найбільшою перешкодою на шляху її вирішення. Вона повинна закінчитися негайно. Доки це не станеться, неможливо очистити Україну від мін. Це також ускладнює прогнозування того, скільки часу може тривати цей процес. Але для багатьох цивільних осіб він вже триває занадто довго.
Багато людей стикаються з неможливим вибором. Ваша земля може бути замінована, але якщо ви не будете її обробляти, будувати на ній, збирати гриби з неї – як ви будете харчуватися? Де ви будете жити? Як ви заробите гроші? Ці питання змушують цивільних осіб ризикувати, оскільки вони або обробляють землю, знаючи, що можуть бути поранені чи загинути, або намагаються розмінувати територію самостійно.
Як державні, так і міжнародні організації по розмінуванню мають величезну кількість роботи. Огляд і очищення займають час — навіть коли робота розпочата, важко сказати, скільки тижнів, місяців або навіть років може знадобитися. Тим часом є люди в Україні, які майже повністю покладаються на їжу, вирощену власноруч. Я зустрів чоловіка, який намагався очистити свою землю за допомогою пляшки і палки! Інший використовував металошукач, позичений у родича.
Деякі звертаються до неофіційних організацій з розмінування, але, окрім фінансових витрат, це може мати іншу, вищу ціну. Ці неофіційні організації та особи, безперечно, працюють швидше за офіційні агентства. Вони беруть на себе значні ризики. Я познайомився з чоловіком, який виконував цю роботу, незважаючи на те, що отримав травму від протитанкової міни і втратив близького родича під час очищення. Неможливо не відзначити їхню мужність, але хто контролює якість такої роботи? Якщо вони пропустять міну, хто нестиме відповідальність за наступну смерть або травму?
Це питання, з якими стикаються цивільні особи в Україні щодня. Вони повністю усвідомлюють небезпеку, але вважають ризик голоду та бідності не менш небезпечним для себе та своїх дітей.
Міжнародні донори пообіцяли десятки мільйонів доларів на розмінування в Україні. Важливо, щоб це зобов’язання не ослабло і щоб ресурси та технічна допомога надавалися в довгостроковій перспективі. Завдання очистити Україну від мін є героїчним, але не неможливим. Я був у Мозамбіку, коли в 2014 році його оголосили вільним від мін після десятиліть конфлікту та подальшого очищення. При наявності належної підтримки від міжнародних донорів і уряду України, одного дня ці неможливі вибори та ризики стануть історією – разом з мінами.