За оцінками МВФ ще від 2012 року, хоч би яку валюту запровадила Греція замість євро, вона швидко знецінилася б наполовину, Греція дуже скоро втратила б 8% ВВП, а інфляція підскочила б до 35% услід за космічними цінами на імпорт. Запровадження власної валюти підірвало б споживчу довіру, відтак у країні запанував би хаос – і за ті кілька місяців, що потрібні для введення гових грошей в обіг, він тільки посилювався б. Для решти єврозони безпосередні наслідки були б набагато легшими, але все-таки помітними. Офіційні кредити, виділені Греції рештою єврозони, наближаються до €185 млрд ($204 млрд), їх довелося б списати. За даними банку Barclays, Банк Греції заборгував Європейському центральному банкові (ЄЦБ) понад €125 млрд, позичених для компенсації відпливу капіталу (борг «ЦІЛЬ-2») і додруковування грошей. А ще ж є €27 млрд суверенного боргу Греції, який утримує ЄЦБ. Сукупна сума наближається до €340 млрд – це понад 3% ВВП єврозони.
Повний вихід Греції з єврозони віщує настільки негативні перспективи (як для Греції, так і для решти валютного клубу), що політики активно шукають альтернативи. Німецький міністр фінансів Вольфґанґ Шойбле в недавньому інтерв’ю запропонував «тимчасовий» вихід із єврозони як найкращий варіант для Греції. Один із механізмів (який, утім, навряд чи дуже сподобався б Шойбле) – провести повторну деномінацію всіх внутрішніх активів і зобов’язань включно з банківськими в «нових драхмах», зберігши зовнішні зобов’язання в євро. Якби перехід на нову драхму був тимчасовим кроком (або принаймні розглядався як такий), Греції, можливо, вдалося б зостатися на таких умовах у єврозоні. Залишившись у складі Євросистеми, через яку ЄЦБ і національні банки ведуть справи єврозони, Банк Греції міг би зберегти довіру до себе, якої він інакше не матиме. Це зміцнило б його позиції в боротьбі проти стрімкої інфляції, неминучої в разі повторної деномінації, урятувало б економіку Греції від катастрофічного обвалу й пригальмувало б знецінення драхми. Перспектива повернутися колись до єврозони (адже греки можуть врешті пошкодувати за втраченим) здатна дати тамтешньому урядові додаткові стимули контролювати державні фінанси й проводити реформи, які сприяли б зростанню.
А ще в такому випадку розвіялися б страхи з приводу повного виходу Греції з ЄС, через що вона втратила б доступ до єдиного ринку і фондів регіонального розвитку. Адже правового механізму виходу з єврозони без виходу з ЄС не існує, а половинчастий вихід деякі юристи вважають неможливим. На практиці цю непохитну умову можна й обійти (у Брюсселі зараз думають, як). Але якщо Греція залишиться в єврозоні, думати над цим вже й не доведеться, а отже, однією проблемою менше.
Такий варіант вигідний і країнам-кредиторам. Принаймні на найближчу перспективу вони обійшлися б без взаємних судів, неминучих у випадку виключення Греції. Крім того, тимчасовий або просто умовнотимчасовий вихід дав би їм змогу уникнути потенційних втрат. Це не означає, що їм повернули б борг, але термін виплат по тілу офіційних кредитів все одно настане не раніше ніж на початку 2020-х. І якби грецький центробанк не виходив зі складу Євросистеми, його заборгованість перед ЄЦБ просто лишилася б на балансі.
Читайте також: Французи про грецьку кризу: Розлучення ніколи не бувають щасливими. Тим більше, коли йдеться про великі гроші
У ЄС знають, що у випадку виходу Греції з єврозони країнам ЄС доведеться надавати їй гуманітарну допомогу, щоб покрити видатки на предмети першої необхідності, зокрема критично важливі ліки. За грубими підрахунками, така допомога тільки на коротку перспективу обійдеться приблизно в €15 млрд. Якщо компромісний підхід дещо стабілізує Грецію, цю суму можна буде зменшити або ж вкласти у неї значно дієвішу допомогу. Крім того, єврозона буде змушена, очевидно, підтримувати платіжний баланс Греції. Знову ж таки, необхідна для цього сума може бути не такою вже й великою, адже у 2013 і 2014 роках поточний баланс Греції був профіцитним – це величезний прогрес порівняно з дефіцитом 10% ВВП, який Греція мала 2010-го, коли вперше отримала фінансову допомогу.
Через складність і брак довіри спроба пом’якшити наслідки Grexit, ймовірно, виявиться нереалістичною. Натомість може скластися враження (або й бути насправді), що політики таким чином відтягують болючий результат, а не уникають його. Але в історії грецької затяжної боргової кризи спроб відтягти найгірше не так уже й мало. І це не обов’язково найгірший варіант.
© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved
Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com