Валур Інгімундарсон — професор сучасної історії Ісландського університету та голова правління Дослідницького центру EDDA. Його наукові інтереси зосереджені на міжнародній історії, геополітиці й безпеці, арктичній політиці та управлінні, а також на оборонній та безпековій політиці Ісландії та її відносинах зі Сполученими Штатами і НАТО.
У розмові з Тижнем Валур Інгімундарсон розповів про безпекову ситуацію довкола Ісландії, перспективи створення власної армії та вступу до Європейського Союзу, а також про підтримку України.
— Ісландія як член-засновник НАТО довгий час покладалася на США у питаннях оборони, витрачаючи на неї лише 0,2 % свого ВВП протягом останніх років. Що змінилося після повернення Дональда Трампа на посаду президента?
— Фундаментальних змін не відбулося. З огляду на своє стратегічне розташування, Ісландія надавала територію для військових операцій НАТО та Сполученим Штатам ще з часів Холодної війни, і, враховуючи її беззбройний статус, це розглядалося як внесок країни у колективну оборону Заходу. На відміну від Ґренландії, Трамп не згадував Ісландію у своїй риториці щодо територіальних зазіхань у Північному регіоні.
Нинішній лівоцентристський уряд дотримується чіткої пронатівської позиції, не вдаючись при цьому до дій, які могли б порушити статус-кво у сфері оборонного співробітництва зі Сполученими Штатами. Американські війська дислокуються в Ісландії на ротаційній основі протягом усього року.
Однак, з огляду на свою проєвропейську позицію, уряд міг би приділити більше уваги зміцненню оборонних зв’язків з європейськими членами НАТО і ЄС, а також із Канадою (м’які безпекові угоди з країнами Північної Європи, Великою Британією і Канадою вже існують). Особливо якщо прихильність адміністрації Трампа до Європи зменшиться чи якщо вона вдасться до антиєвропейського зовнішньополітичного курсу (будь-який крок проти Ґренландії передбачатиме такий сценарій).
— Протягом останніх років гібридні загрози у морі з боку Росії стають усе очевиднішими. У 2023 році уряд Ісландії дозволив ключовим кораблям союзників увійти в свої територіальні води — це був захід стримування. Якою є поточна ситуація у морі і що потрібно для більш ефективного стримування?
— Ісландія регулярно приймає навчання з протичовнової боротьби, такі як Dynamics Mongoose, організовані НАТО за участю літаків P-8 країн — членів Альянсу. Новим є дозвіл, наданий у 2023 році, на періодичні зупинки американських атомних підводних човнів в ісландських територіальних водах (один із них вперше пришвартувався в ісландському порту минулого тижня) за умови, що ті не несуть ядерної зброї.
Це доповнює регулярні протичовнові місії США з Ісландії у Північній Атлантиці та Арктиці (після тимчасового закриття американської бази в Ісландії у 2006 році місії відновилися в 2016 році у відповідь на окупацію Криму Росією).
— Останнім часом у ЗМІ з’являлися припущення, що Ісландії варто розглянути можливість створення власної армії. Наскільки, на вашу думку, ця ідея є актуальною? За вашими спостереженнями, чи підтримало б місцеве населення таку пропозицію?
— Ця ідея не має суспільної підтримки, і жоден політик в Ісландії не підтримав її. Ісландія вже століттями не має армії, а її беззбройний статус багато хто вважає священним і невід’ємною частиною національної ідентичності. Ісландія вступила до НАТО за умови, що їй не доведеться створювати власні збройні сили. Ззовні на Ісландію не чиниться жодного тиску щодо переозброєння, яке було б лише символічним жестом, враховуючи невелику кількість населення країни — 390 000 осіб.
Уряд Ісландії взяв на себе зобов’язання інвестувати в інфраструктурні проєкти 1,5 % свого ВВП відповідно до цільового показника НАТО (3,5 % плюс 1,5 %). Це означає посилення берегової охорони, яка роками недофінансовувалася, а також реалізацію проєктів подвійного призначення (критична інфраструктура як порти, дороги тощо) і кібербезпеки, але без прямих внутрішніх військових витрат.
— Видання The Economist повідомило, що Ісландія знову обговорює можливість вступу до Європейського Союзу, а для відновлення переговорів про вступ заплановано проведення референдуму. Яким є нинішній рівень громадської підтримки членства в ЄС в Ісландії, а також які потенційні переваги та недоліки такого рішення для країни?
— Громадське обговорення щодо вступу до ЄС іще не розпочалося. Уряд займає обережну позицію й не хоче розпочинати переговори про вступ упродовж поточного законодавчого періоду у разі позитивного результату референдуму, який, імовірно, відбудеться у 2027 році.
Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, більшість респондентів виступає за вступ до ЄС (45 %), а близько 35 % — проти. Більшість також підтримує відновлення переговорів про вступ (близько 60 %). Потенційне членство Ісландії в ЄС було предметом гострих внутрішньополітичних суперечок, причому ліві в цілому виступають за вступ, а праві — проти.
Спільна рибальська політика ЄС може стати серйозною перешкодою, оскільки існує широка політична підтримка збереження повного суверенного контролю над багатими рибальськими угіддями Ісландії — її найважливішим природним ресурсом. Тому наразі зарано робити будь-які однозначні прогнози з цього питання.
— Цього року Ісландія профінансувала виробництво української зброї за так званою «данською моделлю». У минулому вона також підтримувала енергетичний сектор України і висловлювала готовність направити миротворців. Прем’єр-міністерка Кріструн Фростадоттір раніше застерігала, що якщо Росія переможе в Україні, вона може змістити свій фокус на Північ. Як ісландці загалом ставляться до підтримки України і чи змінилася громадська думка під час повномасштабного вторгнення?
— Громадська думка все ще засвідчує переважну підтримку України — можливо, вона не така тверда, як на початку, але я не бачу реальних змін у ставленні. Лише представники крайніх лівих і правих критикують Захід, іноді звинувачуючи його в тому, що він спровокував російське вторгнення.
Варто зазначити, однак, що в Ісландії лунала певна внутрішня критика, яка, наприклад, звучала під час президентських виборів минулого року, щодо того, що ісландці — як беззбройна нація — купують снаряди для України. Згідно з цією позицією, Ісландія мала б зосередитися на наданні нелетальної допомоги. Проте уряд не відступив від своєї позиції, що Ісландія повинна робити фінансовий внесок у військову оборону України, і жодних змін у цій політиці не передбачається.