Валур Інгімундарсон — професор сучасної історії Ісландського університету та голова правління Дослідницького центру EDDA. Його наукові інтереси зосереджені на міжнародній історії, геополітиці й безпеці, арктичній політиці та управлінні, а також на оборонній та безпековій політиці Ісландії та її відносинах зі Сполученими Штатами і НАТО.
У розмові з Тижнем Валур Інгімундарсон розповів про безпекову ситуацію довкола Ісландії, перспективи створення власної армії та вступу до Європейського Союзу, а також про підтримку України.
— Ісландія як член-засновник НАТО довгий час покладалася на США у питаннях оборони, витрачаючи на неї лише 0,2 % свого ВВП протягом останніх років. Що змінилося після повернення Дональда Трампа на посаду президента?
— Фундаментальних змін не відбулося. З огляду на своє стратегічне розташування, Ісландія надавала територію для військових операцій НАТО та Сполученим Штатам ще з часів Холодної війни, і, враховуючи її беззбройний статус, це розглядалося як внесок країни у колективну оборону Заходу. На відміну від Ґренландії, Трамп не згадував Ісландію у своїй риториці щодо територіальних зазіхань у Північному регіоні.
Нинішній лівоцентристський уряд дотримується чіткої пронатівської позиції, не вдаючись при цьому до дій, які могли б порушити статус-кво у сфері оборонного співробітництва зі Сполученими Штатами. Американські війська дислокуються в Ісландії на ротаційній основі протягом усього року.
Однак, з огляду на свою проєвропейську позицію, уряд міг би приділити більше уваги зміцненню оборонних зв’язків з європейськими членами НАТО і ЄС, а також із Канадою (м’які безпекові угоди з країнами Північної Європи, Великою Британією і Канадою вже існують). Особливо якщо прихильність адміністрації Трампа до Європи зменшиться чи якщо вона вдасться до антиєвропейського зовнішньополітичного курсу (будь-який крок проти Ґренландії передбачатиме такий сценарій).
— Протягом останніх років гібридні загрози у морі з боку Росії стають усе очевиднішими. У 2023 році уряд Ісландії дозволив ключовим кораблям союзників увійти в свої територіальні води — це був захід стримування. Якою є поточна ситуація у морі і що потрібно для більш ефективного стримування?
— Ісландія регулярно приймає навчання з протичовнової боротьби, такі як Dynamics Mongoose, організовані НАТО за участю літаків P-8 країн — членів Альянсу. Новим є дозвіл, наданий у 2023 році, на періодичні зупинки американських атомних підводних човнів в ісландських територіальних водах (один із них вперше пришвартувався в ісландському порту минулого тижня) за умови, що ті не несуть ядерної зброї.
Це доповнює регулярні протичовнові місії США з Ісландії у Північній Атлантиці та Арктиці (після тимчасового закриття американської бази в Ісландії у 2006 році місії відновилися в 2016 році у відповідь на окупацію Криму Росією).
— Останнім часом у ЗМІ з’являлися припущення, що Ісландії варто розглянути можливість створення власної армії. Наскільки, на вашу думку, ця ідея є актуальною? За вашими спостереженнями, чи підтримало б місцеве населення таку пропозицію?
— Ця ідея не має суспільної підтримки, і жоден політик в Ісландії не підтримав її. Ісландія вже століттями не має армії, а її беззбройний статус багато хто вважає священним і невід’ємною частиною національної ідентичності. Ісландія вступила до НАТО за умови, що їй не доведеться створювати власні збройні сили. Ззовні на Ісландію не чиниться жодного тиску щодо переозброєння, яке було б лише символічним жестом, враховуючи невелику кількість населення країни — 390 000 осіб.
Уряд Ісландії взяв на себе зобов’язання інвестувати в інфраструктурні проєкти 1,5 % свого ВВП відповідно до цільового показника НАТО (3,5 % плюс 1,5 %). Це означає посилення берегової охорони, яка роками недофінансовувалася, а також реалізацію проєктів подвійного призначення (критична інфраструктура як порти, дороги тощо) і кібербезпеки, але без прямих внутрішніх військових витрат.
— Видання The Economist повідомило, що Ісландія знову обговорює можливість вступу до Європейського Союзу, а для відновлення переговорів про вступ заплановано проведення референдуму. Яким є нинішній рівень громадської підтримки членства в ЄС в Ісландії, а також які потенційні переваги та недоліки такого рішення для країни?
— Хоча уряд почав обережно підходити до цього питання, він скористався нагодою, коли Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, нещодавно відвідала Ісландію, щоб оголосити про початок переговорів щодо угоди про партнерство з Європейським Союзом у сфері оборони і безпеки. Цей крок повернув питання членства Ісландії в ЄС на політичний порядок денний, навіть попри те, що уряд заявив, що не планує розпочинати переговори про вступ протягом поточного законодавчого періоду у разі сприятливого результату референдуму, який, ймовірно, відбудеться у 2026 або 2027 році.
Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, більшість респондентів (45 %) виступають за вступ до ЄС, тоді як близько 35 % — проти, а решта не визначилися. Більшість виступає за відновлення переговорів про вступ (близько 60 %). Потенційне членство Ісландії в ЄС є предметом гострої внутрішньополітичної дискусії, причому лівоцентристи в цілому виступають «за», а правоцентристи — «проти».
Спільна рибальська політика ЄС може стати серйозною перешкодою, оскільки існує широка політична підтримка збереження повного суверенного контролю над багатими рибальськими угіддями Ісландії — її найважливішим природним ресурсом. Тому наразі надто рано робити будь-які однозначні прогнози з цього питання.
— Цього року Ісландія профінансувала виробництво української зброї за так званою «данською моделлю». У минулому вона також підтримувала енергетичний сектор України і висловлювала готовність направити миротворців. Прем’єр-міністерка Кріструн Фростадоттір раніше застерігала, що якщо Росія переможе в Україні, вона може змістити свій фокус на Північ. Як ісландці загалом ставляться до підтримки України і чи змінилася громадська думка під час повномасштабного вторгнення?
— Громадська думка все ще засвідчує переважну підтримку України — можливо, вона не така тверда, як на початку, але я не бачу реальних змін у ставленні. Лише представники крайніх лівих і правих критикують Захід, іноді звинувачуючи його в тому, що він спровокував російське вторгнення.
Варто зазначити, однак, що в Ісландії лунала певна внутрішня критика, яка, наприклад, звучала під час президентських виборів минулого року, щодо того, що ісландці — як беззбройна нація — купують снаряди для України. Згідно з цією позицією, Ісландія мала б зосередитися на наданні нелетальної допомоги. Проте уряд не відступив від своєї позиції, що Ісландія повинна робити фінансовий внесок у військову оборону України, і жодних змін у цій політиці не передбачається.