Кількасот років тому тут гарцювали румаки перед походом, у який зібрався князь Острозький, господар замку в Старому Селі. Тоді твердиня була на піку своєї слави. Коня, щоправда, вже не бойового, а тяглового, який пощипував травичку на тому-таки подвір’ї, я застав, коли навідався до найбільшого на Львівщині замку. Ось так безславно завершилась остання спроба відродити цитадель із руїни, передавши її на 49 років у концесію приватному підприємцю.
Українське законодавство передбачає, що такі унікальні споруди, як замки чи фортеці, не підлягають приватизації. Оскільки держава та органи місцевого самоврядування нездатні фінансово забезпечити відновлення, реставрацію і дальше функціонування пам’яток архітектури, їх вирішили передати в концесію. Масовим це явище так і не стало, адже успішною виявилась лише перша спроба залучення приватного капіталу. У 2006 році новим господарем замку в Чинадійовому, що на Закарпатті, став тамтешній художник Йосиф Бартош. Отримавши в користування занедбану будівлю, де розташовувалась база пально-мастильних матеріалів, митець таки зумів залучити кошти, організувати пленери й нарешті відрестарвував перший поверх.
Пам’ятки, яким пощастило
Загалом в Україні, за даними реєстру Міністерства культури, налічується близько 75 замків та фортець. Найбільше їх на Тернопіллі – 34. Іще 10 – на Львівщині. Утім, до загального переліку варто додати руїни (так звані замчища) та старовинні цитаделі, що перебувають на балансі місцевих рад. Тож у підсумку їх чисельність сягне 200.
Читайте також: Лебедина пісня Кіні. Замки «казкового» короля Баварії
11 об’єктів об’єднано в Національний заповідник «Замки Тернопілля». Власне, він і вирішує всі проблеми, пов’язані із функціонуванням цих пам’яток фортифікаційної архітектури. Із трьох замків, а саме Олеського, Золочівського та Підгорецького, складається популярний туристський маршрут «Золота підкова Львівщини». Вони мають статус філії Львівської галереї мистецтв. Тривалий час її очолював Борис Возницький, якому вдавалося завдяки особистому авторитету знаходити спонсорів для реставрації. Ще один замок, якому, так би мовити, пощастило, – Жовківський, адже на його базі діє історико-архітектурний заповідник. Спочатку на відновлення цієї пам’ятки виділяли значні кошти, готуючись до 400-річчя надання Жовкві магдебурзького права. Нещодавно тамтешній заповідник отримав чималий грант, який дасть змогу продовжити роботи і в королівському замку.
Однак решта замків Львівщини опинилися в числі «нефартових»: занепад почався ще в XIX столітті, тривав у роки радянської влади, коли пам’ятки використовували не за призначенням. Попри те що область є одним із центрів розвитку туризму, вони так і не дочекались інвестицій, які сприяли б їх відродженню й перетворенню на привабливі туристичні об’єкти.
Стадіони замість замків
Коли Борис Возницький, нині вже покійний, запитав тодішнього віце-прем’єра Бориса Колеснікова, чи буде в межах підготовки до Євро-2012 виділено кошти на реставрацію замків, той відповів, що зараз головне – збудувати стадіон та летовище. По завершенні чемпіонату з’ясувалося, що стадіон у Львові нікому не потрібен, а уряд замість реставрації замків розпочав інтенсивну підготовку до Олімпіади-2022… Ще кілька років тому клопоти, пов’язані з реставрацією занедбаних твердинь, держава вирішила перекласти на приватні плечі. Сталося це за прем’єрства Віктора Януковича, який 21 листопада 2007-го підписав постанову КМУ про передачу в концесію трьох замків: у Старому Селі, Тартакові та Свіржі. Таким чином визначились державні пріоритети: спортивні арени замість замків.
Читайте також: Замки Закарпаття
Закон про концесії містить один пункт, який мав би привабити потенційного інвестора: він передбачає платежі не відразу, а лише після того, як об’єкт бодай частково запрацює і дасть прибуток. Та навіть цього виявилося замало, аби виник ажіотаж серед потенційних інвесторів. Черги охочих стати концесіонерами замку чи то в Тартакові, чи в Старому Селі не було (щодо кожної з цих пам’яток надійшло по одній заявці). Концесіонером Старосільського замку став львівський ресторатор Михайло Риба, який зобов’язався вкласти у відновлення об’єкта 300 млн грн і перетворити його на центр сімейного дозвілля. Новий господар твердині в Тартакові, підприємець Ігор Новосад, власник будівельного бізнесу з Рівного, назвав скромнішу цифру – 100 млн.
На початку бізнесмени охоче спілкувались і з місцевими жителями, обіцяючи відремонтувати прилеглі до об'єктів дороги, і з журналістами, розповідаючи як гарно працюватимуть замки. Однак минуло чотири роки, а обіцяних сотень мільйонів так і не видно. Упродовж останніх місяців навіть не прибирають території. Як підсумок – у Тартакові уже розірвано концесійну угоду, те саме мають намір зробити і в Старому Селі. А заодно тут шукають нового концесіонера. Щоправда, тепер переговори ведуть із поляками та німцями.
Читайте також: Беззахисні фортеці. Три унікальні напівзруйновані пам’ятки оборонної архітектури
Старе Село й досі залишається привабливим туристичним об’єктом. Щотижня сюди приїжджає щонаменше два автобуси з польськими туристами. У місцевій школі вчителі облаштували музей замку, учні роблять перші кроки в професії гіда, за невелику плату проводячи екскурсії цитаделлю. Складніша ситуація виявилась із Тартаковом: попри те що поруч є Червоноград із замком Потоцьких, княжі міста Белз та Угнів, через бездоріжжя, яким «славиться» північ Львівщини, охочих їхати туди небагато.
Але найпроблемнішою виявилась ситуація із третім замком – у Свіржі. Він занепав у повоєнні роки, шанс на відродження з’явився у другій половині 1970-х, після того як у ньому зняли кілька епізодів фільму «Д’Артаньян і три мушкетери». Одразу по тому пам’ятку передали у відання Спілки архітекторів СРСР, до реставрації залучили чотири проектні інститути; роботи вели з розмахом – не лише в самому замку, а й на прилеглій території включно з озером. Власне, тому їх так і не закінчили, а Спілка архітекторів України, якій об’єкт дістався у спадщину, таких фінансових можливостей уже не мала. Як вважає голова її обласної організації Олесь Ярема, основна помилка була в тому, що так і не відкрили бодай першої черги відреставрованої твердині. І це при тому, що порівняно із замками в Старому Селі й Тартакові Свірзький – у доволі непоганому стані й не потребує великих коштів для завершення робіт. Тим часом у Львівській обласній адміністрації згадали про урядову постанову й вирішили таки передати його в концесію «з урахуванням інтересів Спілки архітекторів». Ця громадська організація свій ліміт довіри, вочевидь, вичерпала.