У п’ятницю, 10 грудня, ВМС ЗСУ повідомили на своїй сторінці у фейсбуці про блокування 70% акваторії Азовського моря російськими віськами. Росіяни розмістили навігаційні попередження (ПРИПи) про обмеження судноплавства у визначених районах начебто у зв’язку з проведенням артилерійських стрільб в районах поблизу Маріуполя, Бердянська та Генічеська.
Журналісти моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews визначили, що 11 грудня в акваторії перебував великий десантний корабель ЧФ РФ «Новочеркаськ» на який завантажити бойову техніку та військових.
Напруга між Україною та Росією останнім часом зростає по всіх напрямках. Однак ситуація саме в Азовському морі містить додаткову специфіку.
Що дозволяє Росії вести себе зухвало
Кремль намагається зробити Азовське море власним внутрішнім озером завдяки «Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки». Його підписали у 2003-му другий президент України Леонід Кучма та президент Росії Володимир Путін внаслідок спроби росіян анексувати український острів Тузла. Аби не допустити подальшої ескалації сторони заключили двосторонню угоду, яка набула чинності у 2004 році, поділяла кордони держав по лінії берега і мала на меті забезпечити безпеку судноплавства, зберегти екосистему та запобігти браконьєрству. Окрім цього іноземним військовим суднам забороняється вхід до акваторії без згоди однієї зі сторін.
Щоправда так цей договір трактувала українська сторона до початку російського військового вторгнення та окупації Криму і частини Донецької та Луганської областей.
Костянтин Батозький, директор Агентства розвитку Приазов’я, розповідає Тижню, що спроби делімітації кордонів в Азовському морі були ще при президенстві Віктора Ющенка. Україна запропонувала поділити море навпіл, а РФ відмовилася. «Зараз ми бачимо, що якби тоді РФ погодилася на той поділ, то зараз не могла би контролювати судноплавство через протоку, тобто в Путіна було би більше головного болю», – зазначив він. За словами експерта підписання тоді договору про поділ Азовського моря навпіл могло би бути прецедентом для порушення справ проти Росії через перешкоджання свободі судноплавства.
Олександр Хара, експерт з питань зовнішньої та безпекової політики, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень» впевнений, що угоду 2004-го року можна оголосити юридично нікчемною, бо вона була підписана під загрозою застосування військової сили, про це він розповів Тижню. «Є конвенція про правила міжнародних договорів, яка цю ситуацію обговорює», – наголосив він.
В умовах російської агресії «Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» дає змогу росіянам не тільки блокувати акваторію, а й підходити впритул до берегів України. При цьому ані наші прикордонники, ані ВМС ЗСУ не можуть цьому завадити. Іншими словами, Україна не може застосувати силу поки російський десантний корабель не висадить війська на березі.
Порушення свободи судноплавства та перекриття Керченської протоки
Під час окупації Криму Росія також захопила острів Тузла і почала будівництво Керченського мосту. Ця споруда має лише одну арку для проходу великогабаритних суден, а більша його частина занизька. Таким чином ФСБ має змогу перекривати протоку в будь-який момент.
«З 2018-го вони здійснюють економічну блокаду наших портів штучними затримками. Окрім цього вони можуть просто закрити її наприклад під час візиту Путіна, чи перекидання військової техніки, – додає Олександр Хара.
Це частина російської агресії, яка завдає шкоди українській економіці. Моніторингова група «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» та редакції BlackSeaNews досліджує порушення норм морського права та свободи судноплавства росіянами. За їхніми підрахунками, на кінець вересня 2018-го окупанти перевірили понад 200 цивільних торгових суден, частина з яких була під прапором держав ЄС. На той час штучні перевірки кораблів займали в середньому 79,5 годин на одне судно.
Читайте також: Пастка «спільного моря». Війна за Азов
Росіяни затримували кораблі що йшли з українських портів та заходили до них. Для цього перекривали певні ділянки акваторії і саму протоку.
Ситуація дещо покращилася, коли у вересні 2018-го у акваторію Азовського моря, щоправда суходолом прибули кораблі ВМСУ – малі броньовані артилерійські катери типу «Гюрза-М»: «Кременчук» та «Лубни», буксир «Корець» та пошуково-рятувальний корабель «Донбас». Під час переходу буксиру та рятувального корабля окупанти намагалися провокувати конфліктні ситуації, проте він був вдалим.
Після прибуття кораблів ЗСУ затримки цивільних суден зменшилися, оскільки після переходу під Керченським мостом, судна йшли до українських портів під захистом ВМС ЗСУ. До того частину суден російські сили затримували вже у акваторії Азовського моря. Проте у 2021-му ситуація погіршилася. Наразі час утримання та перевірок суден зріс до 39,4 годин на корабель в порівнянні з минулорічним показником 29,6 годин.
Керченський інцидент
25 листопада 2018 року три українських військових кораблі – МБАК «Бердянськ», «Нікополь» та буксир «Яни Капу» були атаковані береговою охороною ФСБ РФ, а згодом і взяті на абордаж російським спецназом. Тоді полонили 24-х українських моряків. Після цього Україна почала міжнародне арбітражне провадження проти Російської Федерації.
Під час розгляду справи РФ всіляко намагалася переконати світову спільноту, що ситуація сталася саме в Азовському морі, яке згідно з угодою від 2004-го, є внутрішнім морем Росії та України. За умовами документу конфлікти, що виникають в акваторії, вирішуються лише в рамках двосторонніх перемовин без втручання міжнародного співтовариства.
Читайте також: Аргумент у судах проти Росії і привернення уваги до політв’язнів. Чим допоможе Україні «посилена» резолюція Генасамблеї ООН щодо Криму
Проте ця спроба була невдалою: світова спільнота визнала моряків військовополоненими, а Міжнародний трибунал ООН виніс рішення про звільнення моряків з полону і повернення їх до України разом із суднами. У 2019-му Росія звільнила полонених моряків та повернула розграбовані кораблі. Однак станом на 2021 рік Міжнародний трибунал ООН досі розглядає цю справу.
Чи може Україна розірвати договір про Азов у односторонньому порядку
З одного боку, денонсація договору Україною поверне акваторію під юрисдикцію міжнародного морського права. До Азовського моря зможуть заходити кораблі українських союзників. З іншого боку, це створить проблеми в питанні деокупації Криму.
Володимир Огризко, ексміністр закордонних справ України, каже в коментарі Тижню, що наша держава може розірвати договір про спільне користування Азовським морем.
«Насправді немає жодного міжнародного документа, дію якого не можна припинити. Це відбувається за взаємною згодою сторін, де прописано механізм виходу. Це нормальна дипломатична практика і для двосторонніх угод, якщо одна зі сторін бажає її денонсувати», – сказав він.
На його думку, під час розірвання цього договору Кремль дійсно спекулюватиме на території анексованого Криму і заявлятиме, що більша частина моря належить їй.
«Чи можемо ми вийти з угоди по Азовському морю – так, бо ця угода передбачає, що жодні військові кораблі не можуть зайти до акваторії Азовського моря без згоди іншої сторони. Через це Росія практично не дозволяє іноземним військовим кораблям заходити в акваторію. Розірвавши цю угоду ми дамо змогу заходити в акваторію нашим союзникам. Звісно, що це викличе збурення в Москві. Питання в іншому: чи РФ дозволить прохід під мостом і які конфлікти буде провокувати», – підсумовує ексміністр.
Читайте також: Маріуполь. Як місто реагує на агресивні дії Росії
Олександр Хара вважає, що Україна має створити 12-мильну зону, а навколо окупованого Криму – взагалі демілітаризовану.
«Росіяни трактують цю угоду як таку, яка вивела Азовське море з поля впливу морського права, а ми – ні. А якщо цієї угоди не буде взагалі, то це остаточно розв’яже нам руки, – додає він.
Проте розірвання угоди про спільне використання Азовського моря справа не з легких через присутність Росії в складі Радбезу ООН.
«Ми не можемо провести демаркацію кордону без згоди Росії. Тобто, аби світ визнав наші кордони ми маємо перетягнути на свою сторону великі держави, а це вирішується на засіданнях Радбезу ООН, в якому є РФ, що має право вето», – каже Костянтин Батозький.
Борис Бабін, колишній представник президента України в Автономній республіці Крим, юрист міжнародник, наголошує на постійних порушеннях умов цієї Угоди з початку окупації Криму.
«Кремль вживає всі можливі спекуляції щодо умов цього документу. Він потрібен їй лише для того, щоб без будь-яких перешкод військові кораблі Чорноморського флоту та ФСБ підпливали до берегів материкової України та окупованого Криму. Якби цей договір не давав Путіну можливості до цих спекуляцій, то він давно би його розірвав сам», – каже він.
На думку Бабіна є два шляхи розірвання цієї угоди – через українські суди та політичну волю української влади.
«Українські суди відмовляються аналізувати чинність цієї угоди з невідомих причин. Тому на сьогодні ми маємо ситуацію, коли денонсація залежить від політичної волі», – додав він.
Також Бабін зазначає, що розірвання угоди дійсно дасть можливість Україні запрошувати союзників в акваторію Азовського моря та навіть проводити спільні навчання. І для Росії, яка контролює протоку, це створить певні проблеми.
«Так, подібні дії окупантів (блокування проходу військових кораблів країн-союзників України – Ред.) дійсно можуть бути прецедентом для судових справ, нових антиросійських санкцій, ізоляції РФ. Але тільки за умови скасування угоди», – підсумував Бабін.
Костянтин Батозький вважає, що для того, аби Росія не почала спекулювати на темі окупованого Криму, Україна має сама не забувати про півострів. Нагадувати про його силове захоплення у 2014-му році на великих майданчиках, нарощувати воєнний потенціал на Азовському морі та запрошувати до акваторії іноземні військові кораблі.
«Окрім цього ситуацію можна довести до абсурду – привезти суходолом кораблі НАТО, а в акваторії спускати їх на воду. Але це може привести до ескалації з ядерною державою», – підсумував він.
Які кроки світ та Україна здійснюють для запобігання анексії Азовського моря
Для стабілізації неспокійного регіону Україна придбала в США 16 патрульних катерів Mark VI. За словами командувача ВМС України Олексія Неїжпапи в інтерв'ю УНІАН, ці кораблі достатньо швидкі та маневрові, окрім того вони будуть ефективними в затоках та лиманах. Їх можна озброїти протикорабельними комплексами, що може суттєво вплинути на стабілізацію ситуації в Азовському морі.
3 грудня пїд час свого виступу в парламентї новопризначений міністр оборони України Олексїй Резніков наголосив на прискоренні будівництва військово-морських баз в Очакові та Бердянську, який розташований саме узбережжі на Азовського моря.
Велика Британія, в рамках експортного фінансування, надасть Україні 1 млрд 250 млн фунтів стерлінгів, побудують 8 ракетних катерів та продадуть 2 моденрнізовані тральщики.