«Жонглювання статистичними даними щодо кількості звернень до ЄСПЛ проти України не має жодного сенсу», – наголосила Теличенко, додавши, що головне завдання ЄСПЛ «формувати стандарти у сфері прав людини, а не виправляти кривосуддя в конкретній державі».
За словами Теличенко, кількість заяв від України обумовлена не стільки кількістю порушень прав людини в нашій державі, скільки спроможністю людей дістати інформацію про порядок звернення до ЄСПЛ, підготувати відповідну заяву. Крім того, за словами правника, дуже часто для конкретного потерпілого немає сенсу звертатися до ЄСПЛ, адже це вимагає додаткових зусиль та багато часу, і немає гарантії, що серед тисяч скарг, які надходять у Страсбург, саме його скарга потрапить на комунікації та буде розглянута судом.
«Намагання переконати когось, що в Україні все гаразд, бо кількість скарг на душу населення не найбільша, нагадує мені поведінку страуса, який запхав голову в пісок своєї риторики, а те, що пір’я на хвості лишилося дуже небагато, так мало, як і правосуддя в Україні, тому страусові і невтямки. Глаголить страус далі, що мовляв проблем немає, сховався», – сказала Теличенко.
Вона також наголосила, що великою проблемою сьогодні є те, що Україна досі не призначила вповноваженого при Євросуді.
«Напевно зараз призначено особу, яка тимчасово виконує повноваження представника українського уряду в ЄСПЛ, – припустила правник. – Але важливо мати постійного представника уряду в ЄСПЛ, бо його роль є дуже важливою та значущою».
Теличенко зазначила, що регламент ЄСПЛ передбачає можливість мирового вирішення конфлікту між державою та заявником. «Був час, коли Україна чимало справ вирішувала не допускаючи до вердикту суду і це заощадило певні кошти нашій державі та позитивно впливало на репутацію», – зауважила вона.
Крім того, Україна має надто багато невиконаних рішень ЄСПЛ, які стоять на контролі в Комітеті Міністрів Ради Європи.
«Звичайно, представник уряду в ЄСПЛ повинен був би дбати й за тим, щоб вчасно та якісно було розроблено план виконання кожного рішення проти України та виконано його. Наведу такий приклад. В червні цього року КМ розглянув звіт нашого уряду про виконання рішення у справі Гонгадзе проти України. Звіт виявився неповним та не задовольнив КМ РЄ, отож Україну зобов’язали вжити додаткових заходів на виконання рішення та інформувати КМ РЄ і надалі. Рішення у справі Гонгадзе було винесене в листопаді 2005 року. Як на мене, постійний представник уряду в ЄСПЛ повинен би активно спонукати уряд шляхом підготовки відповідних доповідних записок до дій, котрі б підтвердили бажання держави дотримуватися європейських стандартів прав людини», – зазначила Теличенко.
Вона додала, що Валерія Лутковська готувала та подавала такі доповідні записки, зокрема попереджала про необхідність передбачити в бюджеті кошти, необхідні для сплати за виконавчими листами про стягнення відшкодування з держави відповідно до рішень українських судів.
«На жаль, уряд до неї не прислухався. Це призвело до появи пілотної справи Іванов проти України, рішення в якій наш уряд також не виконав, і тому тепер ЄСПЛ розглядає клонові справи та призначає чималі компенсації заявникам, які Україна повинна сплатити. Суми настільки несподівані для нашого бюджету, що вже виникла заборгованість. Оце і є наслідки того, що не прислухалися вчасно до рекомендацій представника уряду в ЄСПЛ. А якщо такого постійного представника зовсім не призначено, то зрозуміло, що результати будуть ще гіршими», – зазначила Валентина Теличенко.