Нещодавно в Держслужбі України з питань праці заявили, що причиною пожежі на нафтобазі під Васильковом стала халатність персоналу та керівництва. Що ви про це думаєте, зважаючи на те що та історія значною мірою спричинилася до вашої відставки?
— Тут треба сказати чесно й відповісти на головне запитання. 8 червня, у день, коли палала нафтобаза, у Київській області був вчинений екоцид, унаслідок якого загинуло шестеро людей. Тобто був скоєний величезний екологічний злочин. Наявність таких трьох нафтобаз у різних областях, зокрема й у Київській, стало можливим у результаті корупційних, по суті, злочинних оборудок. З одного боку — несплата в бюджет, незаконне поводження з нафтопродуктами, уникнення оподаткування, завдання збитків бюджету України, а з другого — кришування, уможливлення такої незаконної діяльності впродовж тривалого часу з боку керівництва Генпрокуратури. Саме 8 червня, і в розпорядженні слідства є відповідні матеріали, керівництво Генпрокуратури зупиняло МВС, яке не раз вимагало це розслідувати, навести порядок. Коли нафтобаза чи будь-який комплекс із переробки нафтопродуктів працює законно, він зобов’язаний і платити податки, і поводитися з нафтопродуктами відповідним чином, і гарантувати пожежну безпеку, і багато-багато іншого. Це насправді дуже витратно. Але коли ти дієш незаконно, не платиш податки, маєш прикриття з боку керівництва правоохоронних органів, то не витрачаєшся на безпеку. І це складові одного злочину, внаслідок якого загинули люди. Але то ще не все. Коли ми порушили справу за статтею екоцид, то чітко виходили на повернення вкрадених цією нафтобазою грошей для (дуже важливо) відшкодування збитків сім’ям загиблих і населенню Київської області, яке справді постраждало. Я вже не кажу про гроші, що потрібні на рекультивацію земель, відновлення інфраструктури, якій теж було завдано шкоди, на пожежні заходи та багато іншого. А скільки співробітників МНС і МВС самовіддано працювали. Одним словом, це величезне навантаження, яке вдруге лягло на державний бюджет. Хто має покрити ці збитки? Я переконаний, що ті чотири офшори, встановлені за моїм наполяганням ще в останні дні мого перебування на посаді. Я публічно це заявляв, і мене тоді підтримало керівництво уряду. Ми з моїм на той час колегою, міністром внутрішніх справ, зайняли жорстку позицію, що всі офшори мають бути встановлені, рахунки заарештовані й гроші повернуті. На той час існувало чотири офшори: два сінгапурських, двома іншими володіли російські компанії. І слідство не має закривати справу, а повинно продовжити розслідування і встановити, у які закордонні банки з цих офшорів надійшли гроші українців. Якщо слідство це не врахує, я переконаний, що рано чи пізно провадження доведеться поновлювати.
Деякі ізраїльські джерела припускають, що пожежа могла бути влаштована навмисне, щоб дестабілізувати ситуацію в столиці. Нібито Ставицький літав перед цим до Росії, де мав відповідні зустрічі. На вашу думку, можна говорити про теракт?
— Якщо в слідства є хоч найменша підозра, що було зовнішнє втручання, теракт чи щось інше, треба створювати міжнародну групу слідчих, яка крім арешту рахунків і повернення грошей має з’ясувати, чи був хоч один доказ або слід теракту.
Читайте також: Одкровення від олігархів
Розслідування цієї справи мало чим відрізняється від багатьох інших проваджень, що ведуться проти чиновників колишнього режиму…
— А це не колишній режим. Це, до речі, стосується керівників Генпрокуратури вже після Революції гідності, у тому й небезпека. Згадайте, коли я вже йшов із посади голови СБУ й публічно виступив на засіданні уряду, уряд підтримав вимогу розслідування. Але всі матеріали так і не отримали ходу, справу про екоцид закрила Генпрокуратура, мене ще на посаді викликали на допит і матеріали забрали, хоча я офіційно їх передав і ще раз підтвердив свою готовність затримувати ваших працівників із керівництва Генпрокуратури, які допустили й кришували цей злочин. Так жодним чином ці люди й не були покарані. І я наполягаю на тому, що слідство має бути відновлене. Це вже ця влада, цей режим. Схема збереглася з попередніх років. І це означає, що керівники Генпрокуратури вже після Революції гідності вирішили, що зможуть далі заробляти на таких злочинних схемах. Я хочу акцентувати, у чому зараз небезпека і важливість цієї ситуації, на прикладі нафтобази в Київській області. Йдеться насправді про цілу міжнародну мережу. Такі самі нафтобази діють і в Вінницькій, Хмельницькій та, можливо, в інших областях. Якщо там міліцію знову не пускає прокуратура або будь-хто інший і далі на цьому збагачується, то це продовження величезної злочинної схеми. І я думаю, не тільки часів Ставицького, а ще часів Кучми, Кравченка, тих силовиків-перевертнів у погонах, які з 2002–2003 років вибудовували свій незаконний бізнес. Згадайте всі ці постійні врізки в трубу, у нафтогони, газогони. Я ще пам’ятаю, як ми в СБУ з цим боролися. То була просто мафія. Була величезна задіяність місцевих правоохоронців і центральної влади. Ще одна деталь — незаконна переробка нафтопродуктів. Навела ж Білорусь порядок, у них два нафтопереробних заводи: прозорі, європейські, з величезною глибиною переробки. Навіть ми купуємо в них світлі нафтопродукти. У результаті в Україні через таку злочинну корумповану задіяність керівництва правоохоронних органів у незаконній переробці нафтопродуктів втрачає економіка. У нас половина нафтопереробних заводів стоїть, зате працюють мережі, по суті, картельні підприємства, які ні бюджету не платять, ні людям, які внаслідок цього можуть постраждати. Відповідно гроші з України виходять в офшори. І це вже національна безпека.
Усі ці недорослідування, спущені на гальмах справи вказують на те, що немає відповідної волі довести до кінця?
— Це не на гальмах спущено. Це відсутність рішення Генеральної прокуратури. Тут не треба загальними словами. Я це вже вистраждав. Після Революції гідності то вже відповідальність нинішньої коаліції. Уже рік, як вони прописали, що вищі посадові злочини треба передати виключно в Генпрокуратуру. Добре. Злочини задокументували, і йдеться не тільки про цю нафтобазу, а й про викрадення нафтопродуктів Курченком, зібрали доказову базу, ставлю підпис, офіційно направляю — знову нічого. Офшорні схеми правоохоронців із відмивання грошей у банківській сфері — підписи, документи, направили, оскільки знову високопосадовці — знову нічого. Корупція серед депутатів, вже у владній коаліції, зараз тут, у цій країні. Офшори, Віргінські острови, латвійські банки. Латвійці нам відповідають: ми готові. Розпочніть провадження у вашій країні, а ми вам одразу заарештуємо всі транзакції і разом з австрійцями почнемо повертати гроші. Нуль. Задокументовано: Клименко, Олександр Янукович, усі їхні оборудки у Швейцарії, Австрії, Литві, де вони повідкривали рахунки й куди переводили гроші, поки були при владі. Рахунки. Я сам зустрічався зі швейцарським і з австрійським керівництвом, незважаючи на те що я голова СБУ, до мне приходили і міністри закордонних справ, і генпрокурори цих країн. І вони під чесне слово ввели санкції: заарештували, але сказали: хлопці, з вашої Генпрокуратури мають надійти запити протягом року на заарештовані рахунки у швейцарських та інших банках, на конкретні гроші — ось ці рахунки, ось гроші, ось ці мільйони, ось хто ними володіє, нате, щоб ми після арешту змогли їх вам повернути. Інакше строк санкцій рік-півтора-два спливає і ми знімаємо арешт. Бо насправді ж злочин на вашій території скоєний, ви його розслідуйте й надсилайте нам умови, а ми повернемо. Ось приклад з Олександром Януковичем. Конкретний швейцарський банк, конкретний рахунок, вам розсекречу: 1,70 млн швейцарських франків. І це тільки один із рахунків. На наше звернення швейцарський прокурор його заарештував, а далі все залежить від того, направила Генпрокуратура запит чи ні. Ні, ні, ні, жодного.
Хто мав це зробити?
— Той, хто за посадовими обов’язками за це відповідає: генеральний прокурор України або його заступник.
Хто має вплинути на генпрокурора?
— Той, хто призначає. Я не раз депутатам від коаліції казав: «Почекайте, хто призначає в нас усіх силовиків? Виключно парламентська коаліція. Крім того, ви ж їх і звільняєте». Там, де передбачено подання президента, там одна справа, хоча подання поданням, а призначаєте ж ви, звільняєте ви. Тобто це ваша пряма відповідальність: вимагайте дій, а не тільки кажіть, що все погано. Ви ж влада.
Ситуацію в країні дедалі частіше характеризують як реванш. Існують, мовляв, певні домовленості між владою та колишніми…
— Я думаю, що це не реванш, це — бездіяльність. Її мета — продовжувати ці самі злочинні схеми. Або другий варіант, не менш небезпечний, — таємні домовленості про неповернення викрадених грошей з-за кордону, і не тільки грошей, а й акцій, корпоративних прав, облігацій, позик… Ідеться про величезний масив розкрадання української економіки, проти чого ми всі з вами стояли на Майдані. Є домовленості, кулуарні, таємні, відбувається перерозподіл бізнесу. Чи то 50 на 50, чи якось інакше, але в тому все одно нічого доброго немає. Це злочинна співучасть у перерозподілі активів замість повернення їх у бюджет. І відповідальність за повернення викрадених активів знову ж таки цим законодавством і цією парламентською коаліцією прописана за Генпрокуратурою. Якщо механізм не працює, змініть його. Чому це не зроблено законодавством? У мене, у вас, у 45 мільйонів громадян України відповіді немає. А я вважаю, що це треба робити. Сінгапур так ішов. У нас навіть керівник держави згадував у парламенті керівника Сінгапуру. Але ж треба ж не тільки цитувати його. Там цілий набір конкретних заходів був: спецсуд, спецпрокурор, саме з боротьби з корупцією, з повернення викрадених на той момент у Сінгапуру грошей. Він діє досі. Чим там вирізняється економічна зона? Тим, що всі чітко знають: поки працюєш законно й платиш податки, жодних проблем. Як тільки ти викрадаєш в офшор, є спеціальний прокурор, одразу арешт рахунку, хоч би де ти той офшор заховав. Одразу ж арешт і бенефіціар реальний. І він зобов’язаний повернути гроші. Вже не кажу про те, що є спецсуд, який ще й дасть строк покарання. Я переконаний, що треба не велосипед вигадувати, а діяти. Вже рік парламентська більшість розповідає, як усе погано. Ви ж усіх попризначали, хто заважає вам змінити закон про Генпрокуратуру? Ми на Майдані вимагали змінити каральні функції прокуратури й натомість створити єдиний антикорупційний орган. Було ж це. Я сам за це боровся. Досі закон про прокуратуру — тільки косметичні зміни. Загальний нагляд усе продовжують і продовжують. А навіщо подовжувати, для чого? Вже скоро два роки, як Майдан закінчився.
Можливо, ця політична еліта не здатна до таких змін?
— Якщо не здатна, тоді треба взяти на себе відповідальність і перестати брехати людям. У чому зараз маразм ситуації? Самі призначили силовиків і самі кажуть, що вони погано працюють. Якщо ви призначили й вони погано працюють, то в нас же парламентсько-президентська республіка, порушуйте питання, і не через збір підписів, які насправді мало що означають, а в залі, голосуйте. Тоді всім буде зрозуміло: той, хто не голосує за зміну силовиків або керівників прокуратури, Генпрокуратури, на боці сил зла й не хоче діяти. Той, хто голосує і прозоро вимагає змінити законодавство та керівництво, з людьми. Насправді все дуже просто.
Як ви оцінюєте поведінку керівництва силовиків напередодні другої річниці Майдану? Країна очікувала хоча б якихось результатів розслідування, натомість дістала дуже багато поживи для роздумів.
— Я пам’ятаю торішній квітневий звіт силовиків. Це був справді потрібний звіт. Тоді вийшов я та Арсен Аваков, і ми сказали чесно й відверто: ось 12 затриманих беркутівців. Зокрема, і Садовник тоді був знайдений. Перед вами сидить людина, яка разом з Аваковим відповідала за цю спецоперацію. І ми її провели. Але то був квітень 2014 року. Тоді це було можливо й цього було достатньо. Я кажу можливо, бо у квітні їх можна було саджати. Після того в травні ми затримали генерала СБУ (хочу подивитися на хоч одного іншого генерала, в інших відомствах, інші відомства також переслідували Майдан) за колаборацію з ФСБ, за дії проти Майдану. За нашими матеріалами затриманий ще один керівник СБУ. Тобто СБУ паралельно йшла шляхом власного самоочищення, але не просто очищення, а затримання тих, хто діяв проти громадян держави. Так само мали й інші відомства працювати. І прокуратура, і МВС, і податкова. Під час Майдану податківці перевдягались, і їх присилали разом із тітушками нас тут бити. Не треба вдавати, що їх не було. Усі були.
Читайте також: Василь Гацько: «Тисячі громадських активістів розчинилися в партіях, які приховують джерела своїх доходів»
Це ми з вами пам’ятаємо. А через два роки, на моє переконання, не звіти вже треба подавати, не показувати ті самі матеріали, які були ще у квітні 2014-го. Я точно знаю, що і міністр Аваков, і СБУ за цей час усе, що задокументували, передали до Генпрокуратури: сотні матеріалів, проваджень, службових перевірок та доказів про незаконні прослуховування депутатів, стеження, переслідування активістів, викрадення людей, участь ФСБ. Це величезний масив. Уже закінчується другий рік, як прокуратура має сформувати обвинувальні акти, якщо не вдається за сукупним провадженням, і один за одним передавати їх до суду. Я ще торік подав законопроект, хоча не був суб’єктом законодавчої діяльності, але запропонував його внести президентові або парламентським комітетам. Він передбачає створення окремої судової палати у Верховному Суді України для того, щоб було проведено публічне судове розслідування та покарані всі організатори й учасники злочинів проти людей під час Революції гідності. Досить зайвих розмов і порожніх звітів. Їхзвіти варто подавати під час засідання трибуналу. Так було б правильно. Звіти на квітень минулого року — це добре і цього, можливо, достатньо. Але на грудень 2015-го вже має бути відкрите судове засідання.
Їм нічого показати?
— Є. Я переконаний. Тільки в СБУ з березня 2014-го по червень 2015-го було понад дві сотні документів: листів, доказів, свідків. Я вже не кажу про окремі провадження проти власних зрадників, про окремі кримінальні справи, які були передані до суду: про незаконне прослуховування, стеження. Тобто сукупність оцього всього люди не зрозуміють і не оцінять, поки не буде відкритий судовий процес. І треба не в ефірах говорити, що Янукович поганий, це вже дратує людей, а в суді. Перед вами сидить людина, яка організувала роботу в справі викрадених із Укртелекому 220 млн. Це було у квітні 2014 року. У травні ми вже передали матеріали до Генпрокуратури. Нарешті вона два місяці тому сформулювала постанову про відкриття кримінального провадження. Добре, але де ж суд?
І я ще раз повторюся. Це має бути окремий спеціальний суд. Фахові юристи і, зокрема, я вважаємо, що окрема судова палата у Верховному Суді. І там у вигляді трибуналу, регулярних публічних засідань, одна за одною розглядатимуться справи, які в сукупності й склали переслідування Революції гідності та протестів проти злочинного режиму Януковича. Сюди ще повернення грошей. У січні нинішнього року відповідна пропозиція надійшла до президента й усіх ключових голів комітетів Верховної Ради України. Якщо не так, то скажіть, як це має бути. Судячи з того, що нічого не відбувається, іншого шляху немає. За два роки не було проведено жодного судового засідання, навіть про заочне засудження, по суті, не йдеться, отже, чогось не вистачає. Я кажу чого: окремої судової палати, окремого суду, окремого трибуналу. У нас усі люблять згадувати Нюрнберг. Так після Нюрнберга був трибунал по Руанді, по колишній Югославії, по інших країнах. Уже є сучасне міжнародне право, якщо ми не знаємо як. Можна поговорити з професором Володимиром Василенком. Він міжнародний суддя, посол України, мудріша людина. Немає кого призначити? Призначте його головою цього трибуналу. Він працював у Гаазі, його поважає весь світ. Ви думаєте, він не дасть ходу цій справі? Він на трибунал викликатиме всіх, і Суркова зокрема, не побоїться. Але коли Наливайченка викликають у Генпрокуратуру й кажуть, що знайшли всі мої листи, питаю: чому ж ви мене тоді викликаєте, викличте Суркова нарешті. Хлопці молоді, працюють, я їх розумію, прокурорів. І очі нормальні. Я не знаю, як вони до мене ставляться, я до них ставлюся з повагою. Хочу їм допомогти, бо сам своїх підлеглих півтора року мучив тим, що це треба зробити. Якщо суд скаже, що недостатньо доказів, тоді робота має бути зовсім інша. Прокурори, слідчі СБУ не допрацювали, не вистачає. Ну то треба рити, діставати з-під землі. Проти нас, проти Майдану працювали, землю рили, шини різали, підривали, травили, вбивали, викрадали. А ми проти них — ой, доказів недостатньо. А як же їх буде достатньо, якщо ми не будемо їх у режимі трибуналу допитувати та розслідувати.
Читайте також: Реванш відцентровості?
Що ви думаєте про якість люстрації, зокрема в правоохоронних органах?
— Я думаю, що Єгор Соболєв і Карл Волох запропонували дуже хорошу ідею. Професійні політики та юристи в Україні мали не дискредитувати цю ідею, не зробити так, щоб люстрація оминула їх чи їхніх знайомих, а втілити в жорсткі, правильні юридичні норми й закони, а потім нормативні акти по кожному відомству. Петренко в Мін’юсті непогано починав, але потім кожне відомство зробило все можливе, щоб не надати правдивої інформації щодо свого нинішнього керівництва, максимально перевести все це в бюрократичну, навіть радянську систему листів, запитів, відповідей. Коли тільки я в результаті закону й правильної необхідної люстрації щодня підписував по 3–3,5 тис. запитів і відповідей на листи в різні відомства, то можете собі уявити, коли мені було працювати? Добре, що в мене з часів консульської роботи підпис набитий. Кілька днів протриматися можна з тими тисячами заявок, але прочитати їх нереально. На що перетворили цю ідею? У результаті все завалилося в мільйонних папірцях. Замість електронного документообігу, замість електронної перевірки, замість сучасного світу XV століття. Але за тими папірцями дискредитація та приховування реальних фактів. Насправді не треба було перевіряти 100 тис. чиновників, бо прошарок тих, хто мав бути в першу чергу перевірений, — це максимум тисяча-дві на найвищому рівні та в середній ланці. Крім того, абсолютно незрозумілі зміни були внесені до законодавства потім. У цих міністерствах усіх перевіряємо, а в цих не треба. Хтось хоче сказати, що МЗС часів Януковича захищало Майдан? Навпаки. Я тоді працював в опозиції, у Комітеті закордонних справ. Те, що несли на нас, на опозицію, посли за кордоном, нічим не краще, ніж тітушки, які бітами били людей. Чому там люстрація не проведена? Політики та професійні юристи мають зробити все можливе, і така можливість ще є, щоб вивести все це з бюрократичного радянського валу й дискредитації люстрації та здійснити її відверто. Крім того, все ж таки має бути віднайдений механізм перевірки правдивості відомостей, які надавали керівники різних ланок, що вони нібито не причетні, що це відомство не підлягає люстрації. Тут так: або всі й за одними правилами, або ніхто.
Чим ви зараз займаєтеся?
— Антикорупційною діяльністю разом з однодумцями, бо вважаю, що одна-єдина, але правдива реформа, яка потрібна, — це антикорупційна. Влада й бізнес мають бути розділені. Це питання виживання. Щойно повернувся із США, виступав у Фонді Карнеґі. Громадський Антикорупційний рух має величезну міжнародну підтримку в головному: зовнішнього агресора зможемо зупинити й поступово відновити територіальну цілісність, якщо подолаємо корупцію і станемо сильнішими. Тобто ключ до того, щоб країна дістала шанс зберегтися і далі розвиватися, — це однозначно боротьба з корупцією. Дуже конкретна, що ґрунтуватиметься на одному ключовому принципі: поки ти у владі, не маєш права займатися бізнесом. І поки ти в бізнесі, вибач, тобі нічого робити у владі. Без жодних подвійних стандартів. У нас один міністр має банк, фонд й одночасно займається енергетикою. Це ненормально.
Як американці оцінюють наші успіхи в боротьбі з корупцією?
— Немає жодних успіхів. Саме так і оцінюють. І це вже претензії та питання саме до нинішньої влади. Нічого доброго тут немає, і мене це абсолютно не радує. Я щиро, як і більшість українців, хотів би жити абсолютно в інших умовах. Американці чітко кажуть: ми не один раз уже пропонували допомогу, і ФБР готове допомагати, і спеціальні органи з розслідування інших злочинів: заарештовувати рахунки, шукати підтримку серед європейських країн, щоб повертали гроші. Але де політична воля в самій Україні порушувати справи й розслідувати їх? Зараз політичної волі немає. І це ненормально. Для Антикорупційного руху ключове питання — мати більшу підтримку, тісніше співпрацювати з нашими громадськими організаціями, просто з людьми й тиснути на владу. Понад те, якщо ви мене запитаєте, як я себе відчуваю, то я відповім: більш ніж ефективним. Тому що мене нічого не стримує. Раніше було так: то таємниця, не можна казати, спочатку треба доповісти й чекати на рішення, порушать чи ні. Зараз мене це не стримує, навпаки, я можу й буду далі активно тиснути, вимагати там, де можна зупинити корупцію, її зупинити.
Читайте також: Олександр Солонтай: «Країні потрібен кадровий резерв. Партії мають його виховувати»
Чи плануєте продовжити політичну кар’єру?
— Зараз я повністю сконцентрований на Антикорупційному русі. Під час місцевих виборів мене також питали, і я щиро казав ні, але ніхто не вірив. Казали Наливайченко точно піде з якоюсь силою або сам. Ні. Ми на місцевих виборах їздили по всій країні, виступали, підтримували патріотів, людей із різних партій або взагалі безпартійних, але я вважаю, що зараз узагалі не час партійних форматів. Люди настільки розчаровані й не вірять жодному політикові, жодній політичній партії, що я на місці влади чи опозиції не дуже переймався б мальованими чи реальними рейтингами: 10% або 18%. Це взагалі не рейтинг. У жодній країні про такі рейтинги навіть не згадують, а в нас політики думають, що це якийсь показник. Ні. Тому для мене й моїх однодумців, дуже важливо, все ж таки, через конкретні справи, бути корисним людям. Переконаний, йти у політику можна виключно бозуючись на довірі та підтримці простих людей!
Є думка, що американці дуже розчаровані діяльністю нинішнього українського президента й можуть зробити ставку на вас як майбутнього президента. Саме з тією метою ви нібито їздили нещодавно до США.
— Я не раз був у Штатах і цього разу поїхав туди з конкретною метою. Ми разом з американськими, латвійськими партнерами відпрацювали дуже конкретний план із боротьби з корупцією. План український, але має міжнародну підтримку. Це план для всієї України. Я назву тільки три пункти. Перший — арешт офшорних рахунків. Другий — повернення грошей із заарештованих рахунків в український бюджет. Третій — санкції проти тих депутатів і чиновників із нинішньої влади, які мають стосунок до першого і другого пунктів. Санкції передбачають скасування віз, арешт майна на території інших країн і в разі, якщо українське правосуддя не порушує проти них справи, відкриття провадження в іншій країні. У якій саме, поки що тримаємо в таємниці. Такого, як із Лазаренком, більше не буде. Ні американські, ні європейські партнери більше не хочуть бачити чергових лазаренків у себе з величезним майном, із величезними банками.
Як це реалізується на практиці?
— Так, як ми й розпочали. Виявили. Ще не по всіх, звісно. Буквально по двох-трьох народних депутатах, які входять до керівництва однієї чи іншої фракції в правлячій коаліції. Далі рахунки в європейських банках, на які вже надійшли відмиті гроші, їх арешт, санкції і знову ж таки тиск, щоб тут було кримінальне провадження. Це предикатний злочин — відмивання грошей, бо викрали гроші тут, у цій країні. Тут депутат або міністр поєднує держслужбу з управлінням своїм бізнесом, схованим в офшорах.
Чи є можливість проведення позачергових виборів?
— Позачергові вибори можуть відбутися тільки за умови, що ця коаліція не здатна буде боротися з корупцією. Якщо жодне кримінальне провадження так і не з’явиться, жоден із народних депутатів, реально причетний до офшорного відмивання грошей, не буде позбавлений недоторканості й заарештований і, головне, гроші не будуть повернуті, то майбутнього немає ні в цієї коаліції, ні в будь-якої іншої. Не так, як сталося, наприклад, із втечею Клюєва. Не було ж ніякої втечі. Коли Генпрокуратура направила нарешті подання про зняття недоторканості, я тоді набрав президента і генпрокурора й наполягав: давайте відразу на арешт, це ж ваші повноваження. Дав вказівку своїм хлопцям, ми перекрили обидва аеропорти. Про що, до речі, ще ніхто не знає. Мої слова легко перевірити, бо це правда. Нам було потрібно тільки одне: підпис генпрокурора або його заступника, щоб людина не виїжджала з країни. Підпис не з’явився. Це тільки одна справа. І що далі? Так само з іншими має бути: або рішення, або імітація.
Читайте також: Павло Петренко: «Суддівське лобі надто сильне, навіть у парламенті»
Прокоментуйте, будь ласка, ставлення влади до добровольців. Воно на сьогодні викликає багато запитань.
— Із цієї темряви є лише один вихід, і я його не втомлююся наводити та відстоювати. Після Революції гідності так само була темрява, порожнє СБУ, зрадники. Я кажу про те відомство, куди мене було знову призначено парламентом 24 лютого. Перші, хто зайшов і підтримав, — це патріоти. Мій заступник узагалі був керівником Самооборони Майдану. Я на все життя вдячний цим хлопцям, і не тільки я, вся держава. Переконаний, що це був правильний шлях до того, щоб таким чином оновити правоохоронні органи, спецслужби, зокрема й державну службу України. Треба щиро до цього ставитися. І єдине продовження цього — ухвалення закону, який вніс Ярош і який я підтримую, про створення добровольчої або резервної української армії. То вже термінологія, але за змістом це люди, які в той час справді піднялися на оборону країни, без зброї, коли не було ніяких силовиків на Сході, були лише зрадники, коли не було української армії, не було кому обороняти, а вони піднялись і боронили. Тому для них має бути запропонований єдиний шлях — легалізація через українську добровольчу або резервну армію. Крім того, повинно бути радикальне оновлення Збройних сил та правоохоронних органів з числа українських патріотів, з числа патріотичних організацій, волонтерських та добровольчих. І те, що активісти зараз діють замість влади, блокуючи Крим, є черговим свідченням моєї правоти. І не лише я дотримуюся цієї позиції: треба щиро ставитися до людей. Вони заслужили бути в керівництві держави. Призначайте їх.
На що влада розраховує, переслідуючи їх?
— Я думаю, тільки на одне: ми прийшли, і це тільки наше, і це належить тільки нам. Це неправда, країна їм не належить, на щастя. Та й хто з тих, хто прийшов, був на Майдані? Аваков був комендантом Майдану, ночами ми зустрічалися, коли було дуже важко, Арсен тримався з останніх сил. Турчинов був, Парубій. Але хто в нас очолює Вищу раду юстиції, хто Генпрокурор, хто у Верховному Суді, Конституційному Суді, хто у ЦВК? Повноваження ЦВК закінчилися торік, у квітні, і в нас купа активістів з ОПОРИ, які давно й щиро борються за чесні вибори. Назвіть мені хоч одного з них, хто став членом ЦВК. А я кажу абсолютно дипломатично: ЦВК має складатися з цих людей.
Від кого це залежить?
— Від однієї людини: президента. Ви президент, подайте Ольгу Айвазовську на голову ЦВК. Я перший, хто підтримає. І ви підтримаєте, і 45 мільйонів громадян. І нарешті будуть позаду сумніви, як проводити вибори, і питання паралельного підрахунку голосів, і махінації в комісіях, чи довезли виборчі бюлетені до Маріуполя, чи ні. Це вже будуть інші люди, молоді, які виросли в боротьбі. На сьогодні члени виборчої комісії мають статус віце-прем’єр-міністра: машина, кабінети, зарплата, помічники. Я думаю, що ці молоді люди від половини одразу відмовляться. Це вже заощадить бюджет, але вони професійно працюватимуть. І ми перестанемо гратися з цими папірцями та протоколами. І це я тільки згадав ЦВК. Можна брати під цим кутом будь-який інший урядовий орган України. Все те саме.