Його власницею жінка стала після того, як перший секретар КПРС Микита Хрущов викрив "культ особи" свого попередника і по всій країні розпочалося знесення його пам'яток. Тоді за допомогою родичів жінка перевезла додому скинуту статую й встановила у своєму городі, де та й залишалася протягом п'ятдесяти років, перетворившись на своєрідну місцеву визначну пам'ятку.
Днями з'ясувалося, що після оприлюднення в ЗМІ інформації про скульптуру генералісимуса до власниці пам'ятника додому нагрянули представники влади і, заявивши, що тримати в домі таку скульптуру «не дозволяється», забрали бюст.
Після знесення пам'ятника від нього залишилося лише декілька фотографій і відеозаписів.
Та ж доля спіткала і скульптурну колекцію іншого жителя Сайлика, який теж зібрав у своєму дворі колекцію статуй радянських вождів. У цьому селищі знаходиться кілька зон відпочинку і піонерських таборів, де погруддя Сталіна стояли за часів СРСР.
Незважаючи на те, що в Узбекистані на державному рівні радянські часи тавруються як «епоха колоніалізму», ні сам комунізм, як ідея, ні радянські партійні керівники офіційно ніколи не піддавалися осуду, оскільки вся верхівка узбецької влади складається з колишніх апаратників КПРС, включаючи самого президента Карімова.
Тим часом в Україні, й досі залишається чимало пам’ятників «вождів пролетаріату».
Як повідомлялося, навесні 2010 року, за ініціативою обкому КПУ в Запоріжжі було встановлено пам`ятник Сталіну, якому спочатку відпиляли голову, а у новорічну ніч – пам`ятник підірвано. Міліція порушила кримінальну справу.
10 січня всеукраїнська організація «Тризуб» заявила про масові арешти своїх членів за підозрою в руйнуванні пам'ятника Сталіну в Запоріжжі.
22 квітня у в селі Новослободка Запорізької області, за кошти місцевих комуністів встановили новий пам`ячник. На цей раз «вождеві світового пролетаріату» Володимиру Леніну.