У суботу, 26 листопада, в Україні пройде день вшанування пам'яті жертв Голодоморів. Відповідна річниця була встановлена указами президентів Леоніда Кучми №1310/98 і Віктора Ющенка № 431/2007.
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.
Щорічно в цей день проходить акція "Запали свічку". О 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки.
Запровадити традицію запалювати свічку запропонував американський і український історик, дослідник Голодомору в Україні, Джеймс Мейс у 2003 році.
У ХХ столітті в Україні було три Голодомори. Перший охопив період з 1921 по 1923 рр.; другий – 1932-1933 рр.; третій – 1946-1947 рр.
- Читайте також: Розбудити пам’ять
Виникнення голоду на початку 20-х рр. в Україні офіційною радянською історіографією пояснювалося посухою 1921 року, а також наслідками семирічної війни (спочатку світової, потім громадянської). Насправді голод 1921-1923 рр. був викликаний насамперед суб'єктивними причинами, а саме: більшовицькою політикою "воєнного комунізму" і насильницькими заходами, які її супроводжували.
У 1921 р. лихо вразило тодішні УРСР і РРФСР, однак становище України було скрутним, оскільки від неї вимагали хліба для постачання Півночі, який вилучали засобами офіційно скасованої в березні 1921 р. продрозкладки. Тільки в грудні 1921 р., коли смертність від голоду на півдні України набула катастрофічних масштабів, Москва зменшила план вивезення українського хліба. Втрати внаслідок голодомору 1921-1923 рр. становлять від 1,5 до 3 млн осіб.
Голодомор 1946-1947 рр. був викликаний не так післявоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати у селян залишки зерна та продати або подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Втрати склали понад мільйон українців.
Найбільших втрат Україна зазнала під час другого голодомору. Тоді померло близько 4 млн осіб, або 13% всього населення, найбільше постраждали Київська та Харківська області.
Масовий, умисно організований радянською владою голод настав внаслідок спланованої конфіскації урожаю зернових і всіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади, що призвело до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах і експортувала його за кордон. Причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися і ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання.
У 2003 році український парламент назвав, а 2006 – офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.
13 січня 2010 року Апеляційний суд Києва визнав керівників більшовицького тоталітарного режиму винними в геноциді в Україні в 1932-33 роках. Кримінальну справу порушила і розслідувала СБУ за фактом здійснення Голодомору-геноциду в Україні у 1932-1933 роках. Рішенням суду були підтверджені висновки слідчих СБУ про організацію в 1932-1933 роках на території УРСР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення.
Згідно з висновком судової науково-демографічної експертизи, проведеної в ході досудового слідства Інститутом демографії і соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, внаслідок скоєного геноциду в Україні загинули 3 млн 941 тис. осіб. Суд констатував, що Сталін (Джугашвілі), Молотов (Скрябін), Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич вчинили злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид), і закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.