Рік тому з’явилися відеоматеріали й статті про культурну спадщину Маріуполя, викрадену та знищену росіянами. У той час артдиректорка Олена Зенченко з креативним лідом linza agency, а також співзасновником благодійної організації UA First Aid Лесем Якимчуком мали довгу дорогу до Миколаєва з волонтерською допомогою для військових і розмірковували над тим, що можна зробити, щоб якось вплинути або хоча б відреагувати на викрадення та знищення росіянами сотень одиниць мистецької спадщини України.
«Я за освітою культурологиня, Лесь — історик, відповідно, нам ця тема дуже болить. Паралельно ми шукали застосування новому комунікаційному інструменту — метавсесвіт, який ще мало використовували в Україні, але масштабно розвивають за кордоном. Ці дві теми просто зʼєднались у розмові, і вже до Миколаєва ми прибули з готовим концептом “Музей вкраденого мистецтва в метавсесвіті”», — розповідає Олена Зенченко.
Чому метавсесвіт?
Вкрадене мистецтво неможливо експонувати в реальному музеї, а копії робіт зазвичай викликають у глядача відчуття фейковості, несправжності. Натомість за ідеєю проєкту глядачеві запропонували максимально наближений до реальних відвідин виставки досвід, доступний із будь-якого пристрою і з будь-якої точки світу.
«По-перше, це доступно, адже наш музей може відвідати будь-хто, у кого є компʼютер чи телефон та інтернет. Це можна зробити в будь-який час із будь-якого куточка світу. По-друге, це імерсивний досвід: він дає змогу не лише сухо спожити складну інформацію, а й побачити, почути та відчути мистецтво. Такий підхід має більший вплив на глядача, а глядачу цікавіше потім вивчати вкрадене мистецтво самостійно», — каже Лесь Якимчук.
Початок віртуального музею
Про музей
Музей вкраденого мистецтва — це цифровий простір для збереження й документування злочинів Росії проти української культури.
Автори почали розробляти проєкт з робіт маріупольського музею Куїнджі. Це, зокрема, оригінали ескізів Архипа Куїнджі, картини Івана Айвазовського та Миколи Дубовського. Кімната з творами, викраденими з Маріуполя, — це лише перша частина, прототип.
«Дуже складно пояснити потенційним партнерам, зокрема музейникам, у чому ідея нашого проєкту, якщо ніхто такого раніше не робив. Тому ми з командою ухвалили рішення створити прототип власними силами, а вже тоді пропонувати доопрацьовувати цей стартовий продукт разом з експертною спільнотою», — розповідає Олена Зенченко.
Надалі організатори планують доповнювати кімнату Маріуполя іншими експонатами в кооперації з музейними працівниками й експертами, у яких збереглися відцифровані твори, а також працювати над наступними кімнатами з викраденим росіянами. У майбутньому планують додати викрадене росіянами мистецтво з музеїв на Київщині, Харківщині, Сумщині, Донеччині, Луганщині, Миколаївщині, Херсонщині, Запоріжжі, у Криму.
Перша кімната музею
Плани на майбутнє
Організатори прагнуть, щоб якомога більше українців і представників міжнародної спільноти дізналися про конкретні твори, вкрадені росіянами, щоб могли не лише переглянути, а й проемпатувати, поспівпереживати та в майбутньому долучитися до адвокаційних кампаній з повернення вкрадених мистецьких творів з допомогою міжнародних культурних інституцій. Також метою проєкту є фіксація та каталогізація злочинів росіян.
27 жовтня організатори запрошують на екскурсію віртуальною галереєю музею. На перший день онлайн-екскурсії вже зареєструвалося понад 100 учасників. Автори сподіваються, що їхній проєкт стане частиною наближення реституції культурної спадщини в переговорах і повернення або компенсації збитків Україні після завершення війни.